Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
17 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді........................... Мельничук Н.М.,
суддів................................... Велидчука В.М. та Яковлєва С.В.
з участю
прокурора............................................ Воронухи Д.С.
та засуджених........................ ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3, уродженець міста Житомира, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, житель АДРЕСА_1, раніше судимий - 21.02.2002 р. Богунським районним судом м. Житомира за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02.04.2002 р. вирок був змінений : на підставі ст.75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням та йому був встановлений іспитовий строк терміном 3 роки, засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2002 року і остаточно йому призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Справа № 11 - 756 / 2006 Головуючий у суді 1-ої інстанції Ільбицький І.Д.
Категорія ст.ст. 185 ч.З, 186 ч.2,296 ч.ч.2,3 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
ОСОБА_1, уродженець міста Житомира, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_2, раніше несудимий, засуджений до позбавлення волі:
· за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки ;
· за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки ;
· за ст.296 ч.З КК України на 3 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_1. призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Згідно ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі іспитового строку терміном 2 роки 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього судом обов'язок - періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючий, житель АДРЕСА_3, раніше судимий -18.02.2004 р. Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст.296 ч.2, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03 серпня 2005 року звільнений від покарання на підставі ст.1 п."б" Закону України "Про амністію", засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Згідно ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі іспитового строку терміном 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього судом обов'язок - періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_4, уродженець міста Житомира, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, житель АДРЕСА_4, раніше несудимий, засуджений до позбавлення волі:
· за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки ;
· за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки ;
за ст.296 ч.З КК України на 3 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_4 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього судом обов'язок - періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
За ст.186 ч.2 КК України ОСОБА_4 виправдано.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд, а щодо засудженого ОСОБА_3. змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і постановлено взяти його під варту із залу суду.
Відповідно до довідки, приєднаної до матеріалів справи, 24 липня 2006 року підсудний - засуджений ОСОБА_3. під час проголошення вироку по даній справі був відсутній (т.2 а.с.662 ).
Стягнуто із засуджених : -ОСОБА_1. на користь ОСОБА_5. 150 грн., а ОСОБА_6 - 25 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди ; -ОСОБА_4 на користь ДП "Експо-ВС" ВАТ "Вібросепаратор" 3326 грн. 40
коп. заподіяної матеріальної шкоди ; -в дольовому порядку судові витрати : ОСОБА_1. - 42 грн. 50 коп., а ОСОБА_3., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 7 грн. 50 коп. - з кожного.
Речові докази по справі - постановлено залишити потерпілим ( т.1 а.с.165, т.2 а.с.165 ).
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Так, 30 жовтня 2003 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_4 разом із своїм знайомим ОСОБА_1. та невстановленими слідством особами знаходився у кафетерії магазину ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташований в АДРЕСА_5, де у нього з перебуваючими поруч ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, який був припинений співробітниками вказаного магазину. Після цього ОСОБА_7 з метою уникнення розвитку подальшого конфлікту разом із зазначеними особами вийшов на вулицю, а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 вийшли слідом за ними. Біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом із ОСОБА_1 наздогнали ОСОБА_7 і, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, яка проявилась в тому, що він, порушуючи спокій громадян, поводячи себе нахабно, безпричинно з хуліганських спонукань, діючи спільно з ОСОБА_1, умисно наніс ОСОБА_7, удар в область спини, від чого той впав на землю. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 ногами умисно нанесли ОСОБА_7 декілька ударів в область обличчя та тулуба. Перебуваюча поруч ОСОБА_8, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4 та ОСОБА_1 впала на ОСОБА_7 щоб собою закрити останнього, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_1, не бажаючи припиняти свої хуліганські дії, вчинили опір громадянам, які припиняли їх хуліганські дії. При цьому ОСОБА_4 рукою наніс ОСОБА_8 один удар в обличчя, а потім, діючи разом із ОСОБА_1, руками відштовхнули ОСОБА_8 на клумбу, заподіявши їй фізичну біль.
В результаті спільних хуліганських дій ОСОБА_4 та ОСОБА_1. потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді 3-ох синців, 2-ох поверхневих та 1-го глибокого садна на обличчі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
Крім того, 09 грудня 2003 року близько 23-ої години ОСОБА_3. разом зі своїми знайомими ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1. знаходились на тролейбусній зупинці ІНФОРМАЦІЯ_4, де в цей час на зупинку із маршрутного таксі вийшли раніше їм незнайомі ОСОБА_9. та ОСОБА_6. Побачивши їх, ОСОБА_3, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вступив у попередню змову з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Тоді ж, ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на грубе порушення громадського порядку, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підійшли до ОСОБА_6 та, використовуючи незначний привід, почав вимагати у ОСОБА_6 гроші в сумі 200 грн.. Отримавши відмову ОСОБА_6, ОСОБА_3 безпричинно з хуліганських спонукань, умисно наніс останньому один удар рукою в обличчя. В цей час ОСОБА_4, підтримуючи дії ОСОБА_3, умисно наніс ногою один удар ОСОБА_6 в область попереку. ОСОБА_6 у свою чергу, здійснюючи опір діям вказаних осіб, почав утримувати ОСОБА_3 за руки, але, не втримавши рівноваги, разом з ОСОБА_3 впав на землю. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 тим часом почали наносити йому ногами чисельні удари по тулубу. В цей час ОСОБА_9, побачивши, що б'ють його знайомого ОСОБА_6, який у цей час перебував на землі, намагався підійти до нього, однак ОСОБА_2, залишивши ОСОБА_6, підійшов до нього та, діючи в межах попередньої змови з ОСОБА_3ом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, умисно наніс два удари рукою ОСОБА_9 в голову, від чого у нього впала з голови шапка. В цей час до ОСОБА_2 приєднався ОСОБА_4, який також став наносити руками чисельні удари по голові, обличчю та тулубу ОСОБА_9. Не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 тим часом продовжував утримувати ОСОБА_6 на землі і в процесі бійки з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було стягнуто шкіряну куртку. В цей час до них підбіг ОСОБА_1, який стояв неподалік на зупинці і наглядав за навколишньою обстановкою щоб у разі виникнення небезпеки повідомити про це співучасників і, діючи узгоджено з вказаними особами, також наніс два удари по тулубу ОСОБА_6, а побачивши, що з ОСОБА_6 була стягнута куртка, яка лежала на землі поряд з ним, відкрито заволодів майном потерпілого, яке дістав з кишені куртки - двома ключами до дверей на загальну суму 10 грн., ліфтовою карткою вартістю 7 грн. та грошима в сумі 8 грн., після чого повернув куртку потерпілому ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_3. разом з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1., у якого знаходилось викрадене майно, втекли з місця вчинення злочину.
В результаті нанесення ударів ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільно заподіяли потерпілим тілесні ушкодження у вигляді : ОСОБА_9 - двох підшкірних гематом волосяної частини голови та синця на лівому стегні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я ; ОСОБА_6 - підшкірної гематоми волосяної частини голови та синця на тулубі, які також відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
Крім того, 03 травня 2004 року близько 22-ої години ОСОБА_4 з метою таємного викрадення чужого майна вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_10., який 30 червня 2005 року був засуджений за вчинення даного злочину і вирок щодо нього набрав законної сили, прибули за адресою : АДРЕСА_5. Там і тоді ж ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_10, перелізли через паркан ДП "Експо-ВС" ВАТ "Вібросепаратор", проникли на охоронювану територію і пройшли до приміщення механічного цеху. Там вони через вікно, в якому була відсутня шибка, проникли до приміщення цеху, звідки викрали 10 алюмінієвих кілець вартістю 165 грн. 60 за одне, а всього на суму 1656 грн. і з викраденим зникли з місця вчинення злочину.
Крім того, 06 травня 2004 року близько 19-ої години ОСОБА_4 з метою таємного викрадення чужого майна знову вступив у попередню змову з ОСОБА_10., який 30 червня 2005 року був засуджений за вчинення даного злочину і вирок щодо нього набрав законної сили, і з того ж підприємства та аналогічним способом повторно викрали 12 алюмінієвих кілець вартістю 139 грн. 20 коп. за одне, а всього на суму 1670 грн. 40 коп. і з викраденим зникли з місця вчинення злочину.
Крім того, 18 жовтня 2004 року близько 19-ої години ОСОБА_1, знаходячись у квартирі ОСОБА_5, під час гри в карти з останнім та ОСОБА_4, помітив мобільний телефон "Самсунг-С 100", який належав ОСОБА_5, і у нього виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1, попросив у ОСОБА_5 подивитись його мобільний телефон. ОСОБА_5, не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_1, погодився з його проханням та передав йому свій мобільний телефон. В подальшому ОСОБА_1, утримуючи телефон у своїх руках, почав просити ОСОБА_5 щоб той передав телефон у його тимчасове користування, однак ОСОБА_5 йому відмовив. Тоді ж ОСОБА_1 з метою досягнення зазначеного злочинного результату без дозволу ОСОБА_5 поклав мобільний телефон собі у кишеню, сказавши, що він бере телефон у тимчасове користування. Коли ОСОБА_5 продовжував вимагати у ОСОБА_1 повернення телефону, то ОСОБА_1 став погрожувати останньому застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого - нанести йому удар по обличчю. Після цього ОСОБА_1 вийшов з квартири і таким чином відкрито викрав чуже майно - мобільний телефон "Самсунг-С 100" вартістю 741 грн. 96 коп., в якому знаходилась SIM - картка UMC контрактної форми оплати, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 150 грн., що становить вартість даної картки, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 891 грн. 96 коп..
Органом досудового слідства, як далі зазначено у вироку суду, ОСОБА_4 також обвинувачувався в тому, що 18 жовтня 2004 року близько 19-ої години він, знаходячись на квартирі ОСОБА_5. разом з ОСОБА_1., під час гри у карти помітив мобільний телефон "Самсунг-С 100", який належав ОСОБА_5, і у нього виник умисел на викрадення чужого майна. З метою реалізації умислу він подав ОСОБА_1у умовний знак головою, вказуючи на мобільний телефон "Самсунг-С 100", що лежав на ліжку поруч з ОСОБА_5. Даний умовний сигнал ОСОБА_4 ОСОБА_1 зрозумів як такий, що вказує на необхідність викрадення мобільного телефону, тобто ОСОБА_4 таким чином вступив в попередню змову з ОСОБА_1.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1, попросив у ОСОБА_5 подивитись його мобільний телефон. ОСОБА_5, не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_1, погодився з його проханням та передав йому свій мобільний телефон. В подальшому ОСОБА_1, утримуючи телефон у своїх руках, почав просити ОСОБА_5 щоб той передав телефон у його тимчасове користування, однак ОСОБА_5 йому відмовив. Тоді ж ОСОБА_1 з метою досягнення зазначеного злочинного результату без дозволу ОСОБА_5 поклав мобільний телефон собі у кишеню, сказавши, що він бере телефон у тимчасове користування. Коли ОСОБА_5 продовжував вимагати у ОСОБА_1 повернення телефону, то ОСОБА_1 став погрожувати останньому застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого - нанести йому удар по обличчю. Після цього ОСОБА_1 вийшов з квартири і таким чином відкрито викрав чуже майно - мобільний телефон "Самсунг-С 100" вартістю 741 грн. 96 коп., в якому знаходилась SIM - картка UMC контрактної форми оплати, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 150 грн., що становить вартість даної картки, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 891 грн. 96 коп..
На постановлений судом вирок подані апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженим ОСОБА_3.
У своїй апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку щодо всіх засуджених по даній справі та направлення справи на новий судовий розгляд, так як вважає, що призначене їм покарання не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про особи засуджених.
Обґрунтовуючи апеляцію, її автор зазначає, що вчинені ОСОБА_4 та ОСОБА_1. злочини є злочинами середньої тяжкості та тяжкими. Злочини вчинялися в стані алкогольного сп'яніння, носили систематичний характер. ОСОБА_4 визнав вину частково, що свідчить про відсутність каяття за вчинене. На думку автора апеляції таке призначення судом ОСОБА_4 та ОСОБА_1. покарання із застосування ст.75 КК України є надто м'яким.
Крім того, апелянт вважає, що суд при постановленні вироку всупереч вимогам закону не в повному обсязі і не об'єктивно розглянув обставини справи, допустив упередженість щодо оцінки одних доказів та не дав оцінки іншим доказам, в результаті чого безпідставно виправдав ОСОБА_4 за ст. 186 ч.2 КК України. При цьому прокурор зазначає, що суд не умотивував чому саме не бере до уваги показання ОСОБА_1., дані ним на досудовому слідстві під час проведення очної ставки та при проведенні відтворення обстановки та обставин події про змову з ОСОБА_4, направлену на викрадення у ОСОБА_5 мобільного телефону. Показання ОСОБА_1 у суді прокурор розцінює як намагання допомогти ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності та зменшити ступінь своєї відповідальності, оскільки він тільки в суді змінив свої показання, посилаючись на неправомірні дії працівників міліції, що не підтверджено матеріалами справи. З цього ж приводу автор апеляції вказує на те, що суд послався на показання свідка ОСОБА_12 в частині відомих йому обставин справи, однак не взяв до уваги його показань з приводу обставин повернення, коли в руках ОСОБА_1 він побачив мобільний телефон.
В апеляції засуджений ОСОБА_3. просить скасувати вирок щодо нього та постановити новий вирок, яким його виправдати, так як рішення суду є незаконним і недостатньо обгрунтованим у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обгрунтування зазначає, що на час скоєння злочину, який йому інкримінується, він дійсно знаходився на зупинці, коли до нього підійшла дівчина ОСОБА_2 - ОСОБА_13, і попросила допомогти забрати ОСОБА_2, що він і зробив. Однак він участі у бійці не приймав і нікому ударів не наносив. Його показання, як стверджує автор апеляції, повністю співпадають з показаннями ОСОБА_13, що також підтвердили інші підсудні у справі. Ці обставини підтверджуються також показаннями потерпілого ОСОБА_9.
Апелянт також вважає, що протокол пред'явлення фотокарток для впізнання та висновок судово-медичної експертизи, на які послався суд в обгрунтування його вини не можуть бути доказами його вини, так як потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не вказував на нього, як на особу, яка вчинила щодо нього злочин, а дані експертизи лише фіксують наявність тілесних ушкоджень у потерпілого і не вказують на нього.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора та підтримали апеляцію засудженого ОСОБА_3., думку прокурора Воронухи Д.С., підтримавшого апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і заперечив проти задоволення апеляції засудженого та вважав за необхідне скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд з мотивів, викладених в апеляції прокурора, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень проти їх задоволення, колегія суддів вважає, що подані по справі апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про недоведеність участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, а посилання прокурора в апеляції на неповноту і необ'єктивність розгляду обставин справи та упередженість суду щодо оцінки доказів у справі є безпідставними, так як суперечать матеріалам справи.
Так, основу висновків апелянта з цього приводу становлять показання засудженого ОСОБА_1. на досудовому слідстві, дані ним під час очної ставки та відтворення обстановки та обставин події про змову з ОСОБА_4, направлену на викрадення мобільного телефону ОСОБА_5, та показання свідка - таксиста ОСОБА_12, про його враження, що ОСОБА_1 начебто когось шукав, та той факт, що на тролейбусній зупинці по АДРЕСА_6 останній повернувся з мобільним телефоном.
Однак, автором апеляції не взято до уваги заяву та первинні пояснення потерпілого ОСОБА_5 від 19 жовтня 2004 року та дані протоколу його допиту в якості потерпілого від 21 жовтня 2004 року, в яких викладено обставини вчинення злочину однією особою ( т.2 а.с.94, 95 - 96, 114 - 115 ), пояснення та дані протоколу явки з повинною ОСОБА_1 від 19 жовтня 2004 року, а також дані протоколу його допиту в якості підозрюваного після затримання 20 жовтня 2004 року про вчинення злочину тільки ним ( т.2 а.с.99 -100,103,110-111).
При цьому апелянтом ігноруються процесуальні дії та рішення слідчого про уточнення кваліфікації дій ОСОБА_1 від 21 жовтня 2004 року ( т.2 а.с. 112 ), про проведення 21 жовтня 2004 року впізнання потерпілим ОСОБА_5 затриманого ОСОБА_1 як особи, яка вчинила щодо нього злочин ( т.2 а.с. 116 ), а також пояснення та дані протоколів допиту ОСОБА_4 від 19 жовтня 2004 року ( т.2 а.с.97 - 98 )
Відсутні також дані про змову ОСОБА_1 з ОСОБА_4 на вчинення викрадення мобільного телефону при проведенні очної ставки 21 жовтня 2004 року(т.2а.с.117-118).
В судовому засіданні 24 червня 2005 року підсудний ОСОБА_1 категорично заперечив наявність попередньої змови та причетність ОСОБА_4 до вчинення даного злочину ( т.2 а.с.401- 401зв. ). Аналогічні показання дав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 ( т.2 а.с.401зв. - 402 ).
Аналіз показань потерпілого ОСОБА_5, свідків, підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а також фактичних обставин справи, які були встановлені судом, свідчить про те, що : ОСОБА_1 і ОСОБА_4 опинились в помешканні ОСОБА_5 випадково, так як прийшли не до нього а до іншої особи, яка проживала поруч ; після виникнення конфліктної ситуації між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з приводу телефону ОСОБА_4 одразу ж залишив помешкання потерпілого і послідуючі події розгортались у його відсутність ; про заволодіння телефоном потерпілого ОСОБА_4 стало відомо пізніше від ОСОБА_1 ; свідок Подуст, на показання якого посилається в апеляції прокурор, ніяким чином не вказує на причетність ОСОБА_4 до вчинення даного злочину, а його враження на досудовому слідстві 12 листопада 2004 року про пошук ОСОБА_1 певної особи ( т.2 а.с.222 - 223 ) і в судовому засіданні 06 червня 2005 року - ніби ОСОБА_1 позбавлявся переслідування ( т.2 а.с.441зв. - 442 ) ніяким чином не вказують на обставини, на які посилається автор вказаної апеляції.
Посилання прокурора в апеляції на дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 03 листопада 2004 року з участю, як зазначено у протоколі, свідка ОСОБА_1., який був затриманий 20 жовтня 2004 року в якості підозрюваного, а 22 жовтня 2004 року щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту ( т.2 а.с. 107, 122, 184 - 185 ), є безпідставним, так як наведені у вказаному протоколі слідчої дії дані об'єктивно спростовуються іншими доказами, що наведені вище. Сукупність цих доказів свідчить про об'єктивність висновку суду.
Не грунтується на матеріалах справи та досліджених судом доказах твердження засудженого ОСОБА_3. в апеляції про його непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину.
Так, підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні 30 листопада 2005 року на запитання головуючого пояснив : "Коли ОСОБА_3 відійшов, вийшли два чоловіка, які зупинили мене за плече, почався конфлікт, я перший наніс удар потерпілому ОСОБА_6, потім ми вдвох з ОСОБА_3 опинились в бійці, після мене відтягувала ОСОБА_13 за куртку ..." (т.2 а.с.475зв.).
Потерпілий ОСОБА_9. в судовому засіданні 04 липня 2005 року пояснив, що в кінці бійки він також бачив ОСОБА_3. Які саме конкретні дії вчиняв кожен з 4-ох нападників він не зміг пояснити, але на запитання прокурора уточнив, що вартість шапки йому відшкодували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( т.2 а.с.419 - 420 ). 18 квітня 2006 року судом також була досліджена заява потерпілого ОСОБА_9 від 02 лютого 2004 року, відповідно до якої заподіяна йому 09 грудня 2003 року матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі (т.1 а.с. 107, т.2 а.с.551зв.). На запитання головуючого підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили цей факт, доповнивши тим, що дійсно ними відшкодовано ОСОБА_9 по 220 грн. ( т.2 а.с.551зв. ).
Свідок ОСОБА_13, будучи допитаною в судовому засіданні 06 вересня 2005 року, у своїх показаннях не спростовувала того, що ОСОБА_3. не приймав участі у бійці ( т.2 а.с.439зв. - 440зв. ), як на це посилається автор апеляції.
При призначенні покарання кожному із засуджених по справі суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України. При цьому судом повно та об'єктивно враховано ступінь тяжкості вчинених винними злочинів, дані про їх особи та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, які передбачені законом (ст.ст.66, 67 КПК України).
Тому колегія суддів вважає, що кожному із засуджених по справі було призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни.