Справа № 22А/4768 Головуючий у 1-й інстанції Діброва О.В.
Категорія 38 Доповідач Жизневська А.В.
УХ В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого Жизневської А.В. суддів, Малахової Н.М., Матюшенка І.В. при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Житомирської області про зобов'язання поновити виконавче провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2006 року,
встановив :
У жовтні 2006 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26.09.2006 року відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві з тих підстав, що кошторисом на 2006 рік не передбачено проведення виплат по заборгованостям за ст.ст.37,39 Закону України „Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". Вважала вказану постанову незаконною, а тому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати поновити виконавче провадження.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2006 року в задоволені позову відмовлено за
безпідставністю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення її позовних вимог.
Зазначає, що при прийнятті вказаної постанови судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує, що суд не звернув уваги на положення ст.ст.З,5 Закону України „ Про виконавче провадження", а також на те, що відповідачем були порушені вимоги Інструкції про проведення виконавчих дій.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа НОМЕР_1, виданого Овруцьким районним судом 30.05.2006 року з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь позивачки повинно бути стягнуто 2310 грн.ЗО коп. коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, кошторисом на 2006 рік виплати за ст.ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по боргам минулих років не передбачені і вказані кошти на рахунки управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації не надходили.
Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.09.2006 року позивачу повернуто виконавчий лист, оскільки звернення стягнення на майно боржника не можливо, так як вказані кошти на рахунки боржника не надходять, а майно боржника перебуває у нього на праві оперативного управління та є власністю держави.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідності до п.2 ч.1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на обґрунтованість прийнятого судом рішення, оскільки при повернені виконавчого листа позивачці її права не були порушені. У відповідності до ч.5 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження" позивачка не позбавлена права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання в межах 3-х річного строку позовної давності.
Керуючись ст.196,198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення її в повному обсязі.