№ 2а-125/13

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 травня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого - судді Кравченко Н.О.,

при секретарі - Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, про стягнення судових витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із відповідним позовом, в якому просила визнати незаконною бездіяльність Гурзуфської селищної ради в частині не розгляду та не спрямування на адресу ОСОБА_1 відповіді за результатом розгляду її запитів, направлених 16 травня 2012 року, 07 липня 2012 у року у передбачений законом строк; зобов'язати Гурзуфську селищну раду надати відповідь по запитам направлених 16 травня 2012 року, 07 липня 2012 року позивачем на адресу відповідача; покласти на відповідача судові витрати, у тому числі у вигляду правової допомоги. Оскільки Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року в частині відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу-скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року залишено без змін, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді правовою допомоги, обґрунтовуючи тим, що відповідно до договору про надання правової допомоги, актом виконаних робіт, та квитанції про сплату саме цих послуг, на складання позовної заяви було витрачено 2години 30 хвилин роботи спеціаліста виконавця, що еквівалентно 1000 грн.

У судове засідання позивач та представник позивача, не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від позивача під час розгляду даної справи надійшла заява про розгляд справи у її відсутність (а.с.33) в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У судовому засіданні встановлено, що 11 березня 2013 року Ленінським районним судом м.Луганська винесено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправною бездіяльність Гурзуфської селищної ради в частині не розгулу заяв ОСОБА_1 від 16.05.2012 року та 07.07.2012 року, зобов'язано Гурзуфську селищну раду надати відповіді на звернення ОСОБА_1 від 16.05.2012 року та 07.07.2012 року, стягнуто з місцевого бюджету селища Гурзуф на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 32,20 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 35,36).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року вищезазначену постанову Ленінського районного суду м. Луганська залишено без змін (а.с.63).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року в частині відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу-скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 11 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року залишено без змін (а.с.84-86).

Встановлено, що 14 листопада 2012 року між ВП «Правовий захист підприємств та громадян» ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» в особі директора Швирст С.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання останній правової допомоги, а саме консультаційних та юридичних послугу шляхом складання адміністративного позову, ведення у суді справи за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради (а.с.7).

Згідно до акту виконаних робіт від 14 листопада 2012 року виконавець вчинив, а замовник прийняв послуги, а саме складання адміністративного позову у відношенні Гурзувської селищної ради. Згідно вказаного акту виконавцем було витрачено 2,5 години, що еквівалентно 1000 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № 7 від 14 листопада 2012 року ОСОБА_1 на рахунок ВП «Правовий захист підприємств та громадян» ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» нараховані грошові кошти у розмірі 1000 грн. (а.с.6).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу ц цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах -суб'єктов владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.4.1. договору про надання правової допомоги від 14 листопада 2012 року сторони домовились, що 1 година виконавця, за даним договором, відповідає 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що відповідає нормі ЗУ від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах», а саме 400 гривень за годину.

Відповідно до п. 4.2. вказаного договору за даним предметом спору складання уточненого адміністративного позову погоджено сторонами у 2 години 30 хвилин роботи фахівця виконавця, що в грошовому відображенні складає 1000 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутній уточнений адміністративний позов, за який відповідно до договору про надання правової допомоги було сплачено 1000 грн.

Суд не приймає до уваги зазначення в акті №7 про приймання виконаних робіт від 14.11.2012 року складення адміністративного позову до Гурзуфської сільської ради, оскільки даний документ складений відповідно до договору від 14.11.2014 року в якому зазначено, що за даним предметом спору складення саме уточненої позовної заяви було узгоджено , час роботи 2,5 години, що складає 1000 гривень, які пред'явлено до стягнення.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді правової допомоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення судових витрат на правову допомогу - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя Н.О.Кравченко