Справа № 422/944/14-к
Провадження № 11кп/782/468/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Батяшової Л.О.
суддів Люклянчук В.Ф., Курліщук Н.Є
при секретарі: Калашник О.О.
за участю прокурора: Зінченко А.Б.
захисника: ОСОБА_1
представника ВК № 23 Шеремет’єва В.С.
06 травня 2014 року розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Луганську
апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних проваджень, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Луганської області В. Безденижного
на ухвалу Перевальского районного суду Луганської області від 14 березня 2014 року, відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Курганне Красногвардейського району АРК, громадянина України, засудженого: 06.07.2004 року Красногвардейським районним судом АРК за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначиним вироком судової палати апеляційного суду АРК від 23.06.2004 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна
Початок строку: 06.07.2004 року
Кінець строку: 19.04.2018 року
якою клопотання захисника ОСОБА_1 про заміну засудженому ОСОБА_4 не відбутої часини покарання на більш м'яке задовольнено. На підставі ст. 82 КК України замінено засудженому ОСОБА_4 не відбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі на строк 4 роки 1 місяць 5 днів.
ВСТАНОВИЛА:
Захисник ОСОБА_1, яка захищає інтереси засудженого ОСОБА_4, звернулася з поданням до Перевальского районного суду Луганської області з клопотанням про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким.
В обгрунтованні своїх вимог захисник вказав, що ОСОБА_4 був засуджений за вироком Красногвардейського районного суду АРК за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.70, ч. 4 ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі та відбуває покарання у Чорнухинський ВК УДПтС України № 23.
За час відбуття покарання засуджений характеризується позитивно, до праці та своїх обов'язків ставиться сумлінно, відбув 2/3 частини строку покарання.
Ухвалою Перевальского районного суду Луганської області від 14.03.2014 року клопотання захисника ОСОБА_1 про заміну засудженому ОСОБА_4 не відбутої частини покарання на більш м'яке задовольнено. На підставі ст. 82 КК України замінено засудженому ОСОБА_4 не відбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі на 4 роки 1 місяць 5 днів.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, засуджений ОСОБА_4 з 17 листопада 2006 року відбуває покарання у Чорнухинський ВК № 23, характеризується посередньо, працевлаштований у їдальні у якості різальника хліба, має 16 заохочень та 2 стягнення, одне з яких достроково погашено в установленому законом порядку 26 листопада 2009 року.
Також суд першої інстанції вказав, що відповідно до постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 12 лютого 2014 року ОСОБА_4 допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 13 лютого 2014 року в категоричній формі відмовився виконувати команду підйом, з я ким засуджений не був ознайомлений.
Окрім того, згідно довідки про працевлаштування засудженого ОСОБА_4 норма виробітки та якість виконаної роботи відсутня, виконання роботи рахується годинами. При судовому розгляді було встановлено, що фактично ОСОБА_4 працює бригадиром господарчої зони, про що відсутні відомості в матеріалах справи.
Суд у своїй ухвали посилається на ст. 82 КК України на ч. 1,2 ст. 61 КК України та прийшов до висновку, що ОСОБА_4 став на путь виправлення, про що свідчать пояснення заступника начальника установи з комунально-побутового забезпечення, який у судовому засіданні показав, що засуджений ОСОБА_4 працюючи бригадиром господарчої зони свої обов'язки виконує добросовісно та не має дорікань, і він вважає, що ОСОБА_4 можливо замінити не відбуту частину покарання на обмеження волі.
На ухвалу суду першої інстанції подано апеляційну скаргу прокурором В. Безденежним, в якій ставиться питання про її скасування, та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника.
В обгрунтанні своїх доводів прокурор послався на те, що згідно до характеристики виправної установи ОСОБА_4 не став на шлях виправлення, а саме: не приймає активну участь у житті відділення, у відносинах з представниками адміністрації не завжди ввічливий, виконує Ії вимоги, але за умов постійного контролю з боку адміністрації.
На час розгляду цього клопотання ОСОБА_4 має непогашене стягнення від 12.02.2014 року. Не згоден апелянт с тим, що суд першої інстанції вказав, що з постановою про накладення стягнення ОСОБА_4 від 12.02.2014 року він не був обзнайомлений, так як допитані свідки показали, що останній відмовився від ознайомлення з цією постановою.
Окрім того, прокурор зазначає, що дисциплінарний проступок ОСОБА_4 вчинив 13.02.2014 року, а постанова про накладення стягнення винесена 12.02.2014 року, але суд не взяв до уваги виправлення на документах з 12.02.2014 року на 13.02.2014 року і це вказує на те, що засуджений не бажає стати на шлях виправлення.
Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженої ухвали, доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, запереченні захисника, були вислухані:
- прокурор, який в пояснення та судових дебатах, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду та ухвати в апеляційній інстанції нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника.
- захисник ОСОБА_1., який в поясненнях, судових дебатах заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, просила апеляційну інстанцію залишити без змін ухвалу суду першої інстанції;
- представник ВК № 23 Шеремет’єв В.С. в поясненнях сказав, що на його думку засуджений ОСОБА_4 позитивно характеризується та став на шлях виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, прокурора, представника ВК № 23, вивчивши матеріали справи і обговоривши законність і обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованним і вмотивованим.
На думку колегій суддів, судом першої інстанції вимоги даного закону виконані.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при розгляді клопотання захисника ОСОБА_1 обґрунтовано послався на ст. 82 КК України, яка передбачає: особам, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м 'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання і не повинна перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.
Підставою для заміни не відбутої частини покарання більш м'яким є та обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправлення, але встав на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах більш м'якого виду покарання.
Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_4 знаходиться у місяцях позбавлення волі з 06.07.2004 року, з 17.11.2006 року по теперішній час відбуває покарання в Чорнухинський ВК № 23, про що свідчить характеристика, яка є у матеріалах справи.
/а.с. 10-11/
Як вбачається з довідки про стягнення та заохочення на засудженого ОСОБА_4 останній за період відбуття покарання має 16 заохочень, та два стягнення, одне з яких достроково погашено у установленому законом порядку 26 листопада 2009 року .
/а.с. 12/
Відповідно до довідки про працевлаштування засудженого ОСОБА_4 останній влаштований у їдальній жилій зоні в якості різальника хліба, норма виробітки та якість виконаної роботи відсутня, виконання роботи рахується годинами.
/а.с. 13/
При розгляді матеріалу судом першої інстанції було встановлено, що фактично засуджений ОСОБА_4 працює бригадиром господарчої зони, про що відсутні відомості в матеріалах особової справи, про це у суді першої інстанції повідомив представник установи Ложкін В.Л., також підтвердив, що працює засуджений згідно графіку у три зміни.
У судовому засідання засуджений ОСОБА_4 підтвердив, що бувають випадки, коли він залишається у господарчій зоні після зміні та спить там.
Також, у судовому засіданні представник установи ВК Щепкін В.В. підтвердив, що засуджений працює бригадиром підгоспу, добросовісно ставиться до роботи, претензій до нього не має ніяких, він один з найкращих, працює добре.
Як вбачається з постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 12.02.2014 року, засуджений ОСОБА_4 допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 13.02.2014 року в категоричній Фомі відмовився виконати команду підйом, за що йому оголошена догана. На цій постанові відсутній підпис засудженого.
/а.с. 25/
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 пояснив по цьому факту, що його з постановою ніхто не знайомив, він не допускав порушення режиму відбування покарання 13.02.2014 року, це сфабриковано представниками установи.
Суд першої інстанції це питання досліджував у судовому засіданні та прийшов до висновку, що постанова про накладення дисциплінарного стягнення була складена 12.02.2014 року, а порушення мало місце 13.02.2014 року, тобто постанова була винесена раніше, чим саме порушення режиму відбування покарання а тому цю догану не взяв до уваги. З цим висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення, про свідчать покази заступника начальника установи з комунально-побутового забезпечення ОСОБА_7, який характеризує ОСОБА_4 позитивно, до своїх обов'язків бригадира господарчої зони відноситься добросовісно, не має дорікань; відбув 2/3 частини строку покарання і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що засудженому ОСОБА_4 можливо замінити не відбуту частину покарання у вигляді 4 років 1 місяця 05 днів на обмеження волі, у зв'язку з чим апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 401,404, 405, 407 КПК України, ст. 82 КК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних проваджень, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Луганської області В. Безденижного залишити без задоволення.
Ухвалу Перевальского районного суду Луганської області від 14 березня 2014 року, якою клопотання захисника ОСОБА_1 про заміну засудженому ОСОБА_4 не відбутої частини покарання на більш м'яке задовольнено. На підставі ст. 82 КК України замінено засудженому ОСОБА_4 не відбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі на більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі на 4 роки 1 місяць 5 днів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
С у д д і :
______________ ________________ _______________
Батяшова Л.О. Курліщук Н.Є. Люклянчук В.Ф.