УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
20 грудня 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Одеської області в складі:
Головуючого: Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 15 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання поновити водопровід та про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Позивач зазначав, що на підставі договору дарування від 23 серпня 2002 року він є власником 1\2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, а власником іншої 1\2 частки будинку є відповідачка. На підставі рішення Ізмаїльського міського суду від 26 квітня 2002 року 1\2 частки водопроводу належить йому. Посилаючись на те, що відповідачка самовільно перекрила розташовану в її частині будинку трубу, припинивши водопостачання в його частину будинку, чим перешкоджає йому користуватися водопроводом, позивач просив задовольнити позов.
Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 15 березня 2006 року суд зобов'язав відповідачку поновити водопровід та стягнув з неї на користь позивача 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати заочне рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, необґрунтовано розглянув справу в її відсутності, не повідомивши належним чином про час і місце судового засідання, і не розглянув її вимоги про визнання договору дарування недійсним.
Одночасно відповідачка просить скасувати ухвалу Балтського районного суду від 2 червня 2006 року про відмову в задоволенні її заяви про перегляд заочного рішення з тих підстав, що суд порушив вимоги ст.231 ЦПК також не повідомивши її про розгляд заяви.
Справа № 22-6161/06
Головуючий в першій інст. Наумчак Л.І.
Доповідач: Федорова А.Є.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.225 ЦПК про заочний розгляд справи суд постановлює ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, суд порушив ці вимоги закону і необґрунтовано заочно розглянув справу за відсутності відповідачки.
Після зміни підсудності справа надійшла до Балтського районного суду 8 лютого 2005 року. Після чого відповідачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з заявами про надіслання їй копії позовної заяви ОСОБА_2 та доданих до неї додаткових матеріалів, а також повідомляла суд про подачу нею до Ізмаїльського міськрайонного суду позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування 1\2 частки будинку недійсним і просила розглянути її вимоги сумісно з позовом ОСОБА_2, оскільки вони взаємопов'язані та взаємозалежні. (а.с. 67-68,73) 3 заявами про те, що Балтський суд не розглядає її заяви і не надає відповідь вона зверталася до апеляційного суду (а.с.85-92)
До матеріалів справи приєднана ухвала судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 червня 2005 року про направлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним до Балтського районного суду за підсудністю.(а.с.71) . Однак позовні матеріали ОСОБА_1 в справі відсутні.
Незважаючи на всі ці звернення відповідачки суд призначив справу до розгляду на 15 березня 2006 року і в той же день заочно розглянув справу, при цьому всупереч вимог ст. 225 ч.1 ЦПК не постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Крім того, суд не повідомив відповідачку належним чином про розгляд справи. В порушення вимог п.п.6,9 ч.1 ст.75 ЦПК судова повістка про виклик відповідачки на 15.03.2006р., яка приєднана до матеріалів справи, не містить назви справи, за якою робиться виклик, зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду) та про обов'язок повідомити суд про причини неявки.(а.с.88) За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання і не розглянув всі позовні вимоги, що відповідно до п.3,5 ч.1 ст.311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши справу за відсутності відповідачки суд ці вимоги закону не виконав, розглянув справу поверхово та однобічно.
Відповідно до ст.10,60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Між тим, в справі відсутні докази про те, що відповідачка пошкодила водопровід, який належить позивачеві, а також про те,що йому заподіяна моральна шкода. З урахуванням того, що позивач не мешкає у спірному будинку, а мешкає у м.Одесі, доведення цих обставин має суттєве значення для вирішення справи, однак суд такі докази не витребував, висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст.60 ч.4, 213 ЦПК.
Таким чином, в порушення вимог ст.ст.213,214 ЦПК суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду. Суд також постановив рішення з порушенням вимог ст.7 ЦПК.
Оскільки суд не виконав норми процесуального права, є потреба в уточненні позову, у збиранні та перевірці доказів з участю всіх зацікавлених осіб, заочне рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Апеляційна скарга відповідачки на ухвалу суду від 2 червня 2006 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не може бути задоволена, оскільки відповідно до ст.ст. 231 ч.4 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку і згідно ст.293 ЦПК така ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст.293, 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.3,5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 15 березня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.