У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів : Шимківа С.С., Собіни І.М.

секретар судового засідання : Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року в справі за позовом відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року позов відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задоволено .

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - визнано такими, втратили право на користування житловим приміщенням в гуртожитку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, солідарно, на користь відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації 243 грн.60 коп. - судових витрат.

В поданій на рішення суду апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на його незаконність, оскільки суд неповно з'ясував обставин справи та безпідставно визнав їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Вважають, що жоден факт приведений позивачем ним не доказаний. Судом не взято до уваги, що поточні ремонти проводилися виключно їх власними зусиллями. Залишено без уваги і те, що ОСОБА_2 іншого місця постійного проживання немає та проживає у найманій квартирі. Не взято до уваги судом і той факт, що на час виділення житлового приміщення у 1994 році, воно перебувало на балансі Малошпаківської сільської ради, з якою ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, а ОСОБА_2, який є її сином на той час був неповнолітнім.

Крім того, приміщення гуртожитку перебуває на балансі відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації з 2001 року, а тому на час звернення до суду у 2013 році минули строки позовної давності передбачені ст.ст.257,258 ЦК України.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та представників, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі вселились у гуртожиток з порушенням встановленого законодавством порядку та не проживають в ньому з 2007 року у зв'язку з вибуттям в інше жиле приміщення.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для виселення відповідачів з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках, вселення у них та користування жилою площею в гуртожитках регулюються главою 4 розділу ІІІ ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208.

Відповідно до статті 127 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) і пункту 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208, гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Згідно зі ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст.129 ЖК України та ч.2 п.10 Положення про гуртожитки на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 12 квітня 1985 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Положення про гуртожиток ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Судом встановлено, що спільного рішення адміністрації Малошпаківської ЗОШ І-Ш та відповідного профспілкового комітету про надання відповідачам жилої площі в гуртожитку не приймалось і відповідного спеціального ордеру, як єдиної підстави для вселення на надану жилу площу, відповідачам не видавалось.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вселення відповідачів в учнівський гуртожиток відбулось з порушенням встановленого законодавством порядку. Крім того, в трудових стосунках із позивачем відповідачі не перебувають. З 2007 року вибули на інше місце проживання, що стверджується поясненнями сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні позовних вимог про виселення безпідставно не застосував до спірних правовідносин позовну давність, не заслуговують на увагу, оскільки про застосування позовної давності жоден із відповідачів заяву не подавав відповідно до ст. 267 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :