Справа № 362/1848/14-к
Провадження № 1-кп/362/158/14
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.05.2014 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді А.А. Бабіша,
при секретарі - Т.М.Кострубіцькій,
з участю прокурора - Р.Я.Циби,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014110350000039 від 27.03.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Пединівка, Звенигородського р-ну, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який проходить військову службу за контрактом на посаді авіаційного механіка 2 авіаційної ескадрильї військової частини А1789, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України,
та угоду про визнання винуватості від 23 квітня 2014 року між прокурором та обвинуваченим, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до наказу командира військової частини А1789 від 26 вересня 2013 року №31-пм військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 призначено на посаду авіаційного механіка цієї ж військової частини.
Під час проходження військової служби у військовій частині А1789 солдат ОСОБА_1, діючи в порушення вимог ст. ст. 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його, як військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватися вимог Конституції України, законів України, Статутів Збройних Сил України, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, вчинив викрадення військового майна, за наступних обставин.
Так, близько 00 годин 00 хвилин 27 березня 2014 року солдат ОСОБА_1 змінив на посту несення служби, поблизу воріт №2 стоянки авіаційної техніки 2 авіаційної ескадрильї військової частини А1789 прапорщика ОСОБА_2 Після цього приблизно о 00 годин 15 хвилин солдат ОСОБА_1 вирішив попити води, у зв'язку з чим покинув місце несення служби та направився до місця для обігріву, яке являє собою кузов уніфікований нормального габариту (далі - кунг), розташований приблизно у 200 метрах від місця де він ніс службу. У вказаному приміщенні проживали старший солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_4, про що солдату ОСОБА_1 Було достеменно відомо. Зайшовши у середину кунга, останній побачив, що зліва від вхідних дверей, на підлозі, біля ліжка на якому спав солдат ОСОБА_4, лежав автомат АК-74, підсумок з двома магазинами зарядженими бойовими набоями загальною кількістю 60 шт. та багнет-ніж. У цей час, у солдата ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння зброєю, яка була ввірена солдату ОСОБА_4 При цьому, солдат ОСОБА_1 не знав кому та як продати викрадену зброю однак розумів, що в даний момент у нього є можливість таємно заволодіти військовим майном.
Одразу після цього, солдат ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, викрав автомат АК-74, підсумок з двома магазинами зарядженими бойовими набоями загальною кількістю 60 шт. і багнет-ніж, які були ввірені солдату ОСОБА_4 для службового користування. Вийшовши із кунгу, солдат ОСОБА_1, побіг до воріт №2 стоянки авіаційної техніки 2 авіаційної ескадрильї військової частини А1789, при цьому його автомат був у нього за спиною, а автомат з підсумком та багнет-ніж, який він викрав у солдата ОСОБА_4, він тримав у правій руці, таким чином, що наплічний ремінь автомата був приложений до автомата по всій його довжині, щоб не створювати шум.
Підбігши до воріт №2, солдат ОСОБА_1, просунув автомат з підсумком та багнет-ніж під колючим дротом за територію стоянки авіаційної техніки, після чого перестрибнув через паркан, підняв з землі зазначені речі, взяв їх у праву руку та побіг в сторону нафтобази, яка знаходиться на відстані приблизно 500 м від зазначених воріт, для того, щоб там сховати викрадену зброю і боєприпаси, оскільки звідти їх у подальшому було б простіше винести за територію військової частини та продати.
Підійшовши до паркану нафтобази, солдат ОСОБА_1 поклав викрадені речі між двома деревяними колодами, які лежали паралельно одна одній, неподалік від вказаного вище паркану таким чином, що автомат АК-74 він заховав під ту колоду, яка була ближче до нього, а підсумок з магазинами та багент-ніж просунув під іншу. З метою приховати місце де він поклав викрадену зброю солдат ОСОБА_1 накидав між двох колод кори та листя, яке лежало неподалік.
У подальшому, солдат ОСОБА_1 побіг до місця несення служби, таким же чином перестрибнув через паркан та продовжив нести службу. Потім, приблизно о 01 годині 00 хвилин його на посту змінив солдат ОСОБА_5
Таким чином, солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А1789, у порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27 березня 2014 року близько 00 години 15 хвилин, зайшов до приміщення вагонного типу, яке розташовується на стоянці авіаційної техніки 2 ескадрильї військової частини А1789, що дислокується за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, у якому спали старший солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_4 та, діючи умисно, з корисливих мотивів, викрав ввірені останньому для службового користування автомат АК-74, підсумок з двома магазинами зарядженими бойовими набоями загальною кількістю 60 шт. та багнет-ніж, після чого виніс вказану зброю за територію стоянки авіаційної техніки 2 авіаційної ескадрильї військової частини А1789 і заховав неподалік від паркану нафтобази, отримавши при цьому можливість у подальшому розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим солдат ОСОБА_1 вчинив викрадення військовослужбовцем зброї та бойових припасів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 410 КК України.
23 квітня 2014 року між обвинуваченим та прокурором була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Відповідно до даної угоди, прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері старший радник юстиції В.А.Вітко, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42014110350000039 та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 410 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 410 КК України, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, при призначенні покарання ОСОБА_1, застосувавши ст. 69 КК України, можливо перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 410 КК України, у зв'язку з чим, на підставі ст. 60 КК України, сторони прийшли до згоди про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців, з відбуванням на гауптвахті.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена була 23.04.2014 року між ним та обвинуваченим ОСОБА_1
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України визнав повністю, просив задоволити угоду про визнання винуватості і узгодженою мірою покарання стосовно нього між прокурором та ним у виді 6 (шести) місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті та показав, що 27.03.2014 року він змінив на посту несення служби прапорщика ОСОБА_2. Оскільки у нього заробіток невеликий він вирішив викрасти у своїх товаришів по службі зброю, автомат АК-74, підсумок з двома магазинами спорядженими бойовими набоями калібру 5,45 мм загальною кількістю 60 шт. та багнет-ніж, щоб в подальшому продати і за отримані від цього кошти повернути борги. Він зайшов в кунг, де в той час відпочивав солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_3 і помітив, що автомат та боєприпаси до нього солдата ОСОБА_3 знаходиться у нього під подушкою, а автомат АК-74, підсумок з двома магазинами спорядженими бойовими набоями калібру 5,45 мм загальною кількістю 60 шт. та багнет-ніж солдата ОСОБА_4 знаходилися біля вхідних дверей кунга в якому вони спали. Скориставшись цим, він викрав зазначений автомат та боєприпаси до нього, вийшов за територію несення ним служби та заховав викрадене військове майно під старими деревами. Але наступного дня вказане майно було знайдено та вилучено. У вчиненому щиро розкаявся і просив затвердити угоду про визнання винуватості між ни та прокурору у виді 6 (шести) місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, укладення угоди є правомірним, та таким, що відповідає інтересам суспільства та держави.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим загальною частиною КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері старшим радником юстиції В.А.Вітко, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42014110350000039 та обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався та в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому, суд при постановленні вироку не застосовує до нього запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду від 23 квітня 2014 року про визнання винуватості між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері старшим радником юстиції В.А.Вітко, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42014110350000039 та обвинуваченим ОСОБА_1.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України, на підставі ст. 60 КК України у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців, з відбуванням на гауптвахті.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Суддя А.А. Бабіш