КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" квітня 2014 р. Справа№ 910/25691/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Баранця О.М.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Васютін А.Г.
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.).
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк
"Експобанк"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 8905,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва 24.02.2014 року по справі №910/25691/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" страхове відшкодування в розмірі 8567,35 грн. та 1655,20 грн. - судового збору в сумі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.04.2014 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М.
В судове засідання 28.04.2014 року з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Пунктом п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 114), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5066083 (далі - Договір, Поліс).
Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Форд", державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.
Місцевим господарським судом встановлено, що 10.09.2008 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу "Сузукі", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 31.10.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду. Також зазначено, що після ДТП 10.09.2008 року, ОСОБА_3 керуючи автомобілем "Форд", д. н. НОМЕР_1, з місця ДТП поїхав, порушивши п.2.10 Правил дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, на підставі договору про відступлення права вимоги №00108 від 20.08.2009 року (укладеного між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Галактика" та ФОП ОСОБА_5) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"про стягнення 8567, 34 грн. в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року по справі №23/446 встановлено, що майнові інтереси ОСОБА_4 пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Suzuki Grand Vitara”, д/н НОМЕР_2 застраховано Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Галактика" згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 01/01-024-00048 від 08.02.2008 року.
Також в рішенні зазначено, що Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Галактика" виплатило ОСОБА_4, суму страхового відшкодування в розмірі 9077, 34 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 15.10.2008 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року по справі №23/446 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 8567 грн. 34 коп., 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив потерпілій стороні страхове відшкодування в розмірі 8567,35 грн.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Підпункт "в" п.п. 38.1, 38.1.1 ст. 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.
Відповідно до п. 1 с. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з абз. 7 п. 2, абз. 2 п. 3, п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначена дорожньо-транспортна пригода трапилася під час виконання трудових обов'язків працівника відповідача - ОСОБА_3, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля від 10.09.2008 року.
Як зазначалося вище, постановою Подільського районного суду міста Києва встановлено вину ОСОБА_3, а також те, що останній після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди не мав права керувати зазначеним транспортним засобом.
З огляду на вищевикладене та враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Твердження апелянта, що позивач не звертався із зворотною вимогою до відповідача колегією суддів визнано безпідставними, оскільки остання наявна в матеріалах справи (а.с. 50-51). Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення вищезазначеної вимоги відповідачу (а.с. 53).
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 року по справі №910/25691/13 - без змін.
Матеріали справи №910/25691/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Н.Ф. Калатай
О.М. Баранець
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.05.2014 року