АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2014року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі: Соколюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування, -
В С Т А Н О В И Л А
У листопаді 2013 року позивач звернулась до суду із зазначеним вище позовом, в якому просила усунути відповідачів від права на спадкування після померлого ОСОБА_4 щодо майна, а саме: квартири АДРЕСА_1; визнати за позивачем право на спадкування у першій черзі після померлого ОСОБА_4; змінити її черговість спадкування, оскільки вона була пов'язана із померлим спільним побутом, а відповідачі ніколи не проживали за місцем проживання спадкодавця. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вона перебувала у шлюбі з братом померлого з 18.01.1992 та проживали разом в АДРЕСА_1. За період сімейного життя вона турбувалась і про рідного брата її чоловіка - померлого ОСОБА_4, який проживав в квартирі №1 зазначеного будинку. Позивач з своїм чоловіком здійснювала поховання ОСОБА_4 за власні кошти. Відповідачі за період життя батька не турбувалися про нього. Дочка жодного разу не приходила до нього, а син - дуже рідко приходив і без сварок у нього з батьком не проходило.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянта зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків, не взято до уваги фотографії де позивач, ОСОБА_4 та близькі родичі святкують дні народження та інші свята, документи з проведеного позивачем з її чоловіком ремонту в приміщенні, де проживав покійний, докази лікування останнього за кошти позивача та її чоловіка. На підставі викладеного, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову.
Справа №761/30295/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/5492/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Відповідачі заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомив. Тому, керуючись ст.ст.303-1, 305 ч. 2 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, виходив з їх недоведеності. Зокрема судом не встановлено, що померлий ОСОБА_4 був у безпорадному стані, так само не було встановлено, що позивач протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві, не доведено позивачем і те, що вона вела спільний побут з померлим.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи з наведеної норми права підставами для усунення від спадкування є :
1) безпорадний стан спадкодавця;
2) наявність факту ухилення особи від надання допомоги.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 18.01.1992 позивач уклала шлюб з ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1), який був братом ОСОБА_4. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
З виписки з історії хвороби, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що в період з 12.09.2002 року по 11.10.2002 року ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: закрита тупа травма грудної клітини та живота; розрив селезінки; поверхній розрив підшлункової залози; струс головного мозку, внутрішньочеревна кровотеча.
Разом з тим на підставі показань свідків, судом першої інстанції було встановлено, що станом на 2007-2009 роки ОСОБА_4 не потребував стороннього догляду, допомоги та міг піклуватися про себе сам (купував продукти, прибирав в помешканні). Тим самим були спростовані твердження позивача про перебування спадкодавця у безпорадному стані. Не підтверджені вказані обставини позивачем і вході розгляду справи апеляційним судом. Посилання позивача на алкогольну залежність ОСОБА_4, не свідчать про його безпорадний стан, а тому не можуть бути прийняті до уваги суду.
Частина 2 статті 1259 ЦК України визначає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач
тривалий час опікувалась, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу.
Отже, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 в супереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК не надано будь-яких належних доказів того, що померлий ОСОБА_4 був у безпорадному стані, а позивач протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві та те, що вона вела спільний побут з померлим. Також не надано доказів, що позивач неодноразово зверталася до відповідачів щодо надання допомоги спадкодавцю та вони ухилялися від надання такої допомоги. Зазначені обставини, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги будь-якими письмовими доказами не підтверджені.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованої відмови у задоволенні позову не заслуговують на увагу. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: