Справа № 367/4747/13 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження № 22-ц/780/1188/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник
Категорія 26 23.04.2014
УХВАЛА
Іменем України
23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Іванової І.В., Верланова С.М.,
при секретарі Власенко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про припинення правовідношення, -
в с т а н о в и л а :
6 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про припинення правовідношення, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено іпотечний договір №2706/1207/88-588-Z- і від 19 грудня 2007 року.
Вищезазначений іпотечний договір було укладено на забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №2706/1207/88-588 від 19 грудня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (позичальник за кредитним договором).
Листом за вихідним №2659 від 20 квітня 2010 року відповідач звернувся до нього з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя.
Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Позивачем також було зазначено, що на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив припинити правоовідношення за іпотечним договором №2706/1207/88-588-Z-1 від 19 грудня 2007 року.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим іпотечний договір №2706/1207/88-588-Z, який був укладений 19 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «СВЕДБАНК» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований під №7095.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2706/1207/88-588, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50000 доларів США, що стверджується копією договору (а.с.8-11).
Також у судовому засіданні було встановлено, що на забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №2706/1207/88-588 від 19 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір №2706/1207/88-588-Z і від 19 грудня 2007 року, відповідно до якого позивач передав у іпотеку відповідачу належну йому по праву власності квартиру АДРЕСА_1, що стверджується копією договору. (а.с.5-7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
Про факт смерті ОСОБА_2 було повідомлено відповідача, що стверджується копією листа (а.с.13).
Відповідно до копії спадкової справи (а.с.30-56) спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв, заповіту за життя ОСОБА_2 не залишила (а.с.57), претензію до нотаріальної кантори було подано ПАТ «СВЕДБАНК» 29 березня 2010 року (а.с.34).
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ствердили, що вони спадщину після смерті ОСОБА_2 не приймали і із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталися.
Також встановлено, що 20 квітня 2010 року відповідач направив позивачу вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у сумі 47 476,01 доларів США.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року (п.17) зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.
Відповідно до ст.607 ЦК України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно з ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.
Відповідно до п.32 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» «при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке: «З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину».
При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя.
Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.»
Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» «Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» «Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмету іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом».
Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитний договір №2706/1207/88-588, який був укладений між сторонами припинив свою дію у зв'язку зі смертю боржника, спадкоємці після смерті ОСОБА_2 спадщину не прийняли, а тому враховуючи, що договір іпотеки є похідним від кредитного договору і припиняє свою дію у разі припинення основного зобов'язання, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, визнавши припиненим іпотечний договір №2706/1207/88-588-Z, який був укладений 19 грудня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований під №7095.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, суду не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що до розгляду даної справи по суті є рішення суду яке набрало законної сили чи виконавчий напис, вчинений з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Іванова І.В.
Верланов С.М.