УХВАЛА
Іменем України
04 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
Суддів Белинчук Т.Г. Даніла Н.М. при секретарі Волковій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа - Ялтинська міська нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17.06.2003 року,
Встановила:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 02.03.1995 року їй належить спірна квартира. Раніше власником цієї квартири був ОСОБА_2. В теперішній час спірна квартира необхідна їй для проживання, однак відповідачі добровільно виселятися не хочуть.
ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_5, третій особі - Ялтинській міській нотаріальній конторі про визнання договору купівлі-продажу від 22.09.1994 року недійсним за тих підстав, що його ввели в оману при укладенні цього договору, оскільки при його оформленні йшлося про заставу квартири, коштів за квартиру він не отримував. Просив також визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири, по яким ОСОБА_5 продав її ОСОБА_1, а вона продала її ОСОБА_7, он же згодом продав її ОСОБА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору купівлі-продажу від 22.09.1994 року були порушені права його дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які фактично були співвласниками спірної квартири, згоди на продаж квартири вони не давали, всі подальші угоди також вважає у зв'язку з цим незаконними.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись з позовами до ОСОБА_2, у яких просили визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім'я ОСОБА_2 та визнати за ними право власності на квартиру по 1/6 частки кожному, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, їх батько, був членом ЖБК „Мир". Мати ОСОБА_8 мала право в спільному майні подружжя у виді 1/2 частки накопленого паю на квартиру, що належить ЖБК „Мир". ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла на цей момент ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були неповнолітніми. Проживаючи у спірній квартирі після смерті матері з урахуванням інтересів батька, вони успадкували кожний по 1/6 частки накопленого паю. Відповідно до ст. 15 ЗУ „Про власність" вони нарівні з батьком стали співвласниками спірної квартири,
Справа № 22 -ц-2745/2006 р. Головуючий у першій інстанції - Куксов В.В.
Доповідач Ісаєв Г.А.
однак їх батько у порушення їх прав оформив свідоцтво про право власності на квартиру лише на своє ім'я і розпорядився нею без їх згоди. Просили визнати недійсними всі угоди купівлі-продажу спірної квартири за участю ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, як порушуючі їх право власності на вказану квартиру.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 17 червня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру в ЖБК „Мир" АДРЕСА_1. Договори купівлі-продажу від 22.08.1994 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, від 14.12.1994 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_7, від 22.09.1994 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_1, від 02.03.1995 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 частково недійсними в частині 3/25 квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 3/25 частки квартири, отриманої за договором купівлі-продажу у сумі 27681,33 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 07.04.2004 року доповнено резолютивну частину рішення від 17.06.2003 року фразою про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду змінити, постановити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 також просить змінити рішення місцевого суду у зв'язку з тим, що вважає його необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить задовольнити позов ОСОБА_1 і виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання другого приміщення і відмовити їм у заявлених позовних вимогах.
Заслухав суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу, судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала ЖБК „Мир". ОСОБА_2 був членом ЖБК „Мир" і станом на 05 січня 1986 року повністю виплатив паєві внески за цю квартиру і разом зі своєю сім'єю він проживав у ній. Встановлено, що накоплений пай на вказану квартиру у ЖБК „Мир" був спільним сумісним майном подружжя. На момент смерті дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_8 18.01.1988 року їх діти були неповнолітніми, проживали сумісно з батьками і користувалися спірною квартирою. Отже, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті матері прийняли спадщину, що складає 3/25 від всієї квартири.
Не зважаючи на це, між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 22.08.1994 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, чим порушено інтереси ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були спадкоємцями 3/25 спірної квартири.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про визнання частково недійсним цього договору у частині долі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відповідно ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 все отримане по вказаній угоді. Згідно висновку судово-технічної експертизи дійсна вартість спірної квартири складає 41522 грн., отже з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 27681 грн.
Оскільки всі послідуючі угоди купівлі-продажу зазначеної квартири між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від 22.09.1994 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 від 14.12.1994 року, між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 від 02.03.1995 року порушували права ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх часткову недійсність у частині 3/25 долі квартири.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають вимогам закону і матеріалам даної справи.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, стягнувши на її користь 27681,33 грн. Представник ОСОБА_1 також вважає, що суд порушив тим самим її право власності, що недопустимо на його погляд у відповідності з ч.ч.1,2 ст.55 Закону України „Про власність". На думку колегії суддів такі доводи необгрунтовані, оскільки відповідно до ч.З вказаної статті, у випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається сплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу. Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України.
З урахуванням того, що угода купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнана недійсною, суд першої інстанції правильно застосував наслідки його недійсності згідно зі ст.48 ЦК України (1963 року).
Відповідно до ст.48 ЦК України по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Не спростовують рішення суду доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що частина накопленого паю на квартиру ОСОБА_8 не могла бути спадковою масою для прийняття її дітьми - ОСОБА_4 і ОСОБА_3, оскільки ці доводи були предметом оцінки суду першої інстанції і суд дав їм належну оцінку. Крім того, це питання було достовірно встановлено при постановленні попередніх рішень по вказаній справі.
Інших доказів в обгрунтування своїх доводів і заперечень відповідно до ст. 60 ЦПК України суду не представлено.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17.06.2003 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.