РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.,
суддів: Дралло І.І., Сокола B.C.
при секретарі: Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19.9.2006 p.,
ВСТАНОВИЛА: 12.12.2005 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вище вказаним позовом. Позивачка посилалась на те, що з вини відповідача 31.8.2005 р. у дорожньо-транспортній події було пошкоджено автомобіль позивачки. З цієї підстави просила стягнути з відповідача 1117, 09 грн. невідшкодованої ним частини збитків, 348, 80 грн. пов'язаних з оплатою висновку експерта, 1500 грн. моральної шкоди, судовий збір в розмірі 68 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19.9.2006 р. позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі 1117, 09 грн., 800 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати пов'язані з експертним дослідженням в розмірі 348, 80 грн., а також судовий збір в розмірі 68 грн., всього 2333, 89 грн.
На вказане рішення ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права. Зокрема апелянт посилається на вимоги ст. 213 ЦПК України і вказує, що суд відмовив йому в клопотанні про призначення судової автотехнічної експертизи, а також вийшов за межі заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат за наступними підставами.
Суд в межах заявлених вимог в частині стягнення розміру збитків повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про те, що з вини відповідача 31.8.2005 р. у дорожньо-транспортній події було пошкоджено автомобіль позивачки.
Справа № 22-Ц-7562/2006 Головуючий суду першої інстанції
Якушева Т.В.
Доповідач Сокол B.C.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, тому що даний висновок підтверджується матеріалами справи, а саме Постановою Залізничного районного суду АРК від 31.10.2005 р. , відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вказаний доказ являється обов"язковим для судів при розгляді даної справи.
При розгляді справи відповідач, заперечуючи вину в скоєнні ним дорожньо-транспортної події, розпорядившись при цьому своїми правами відповідно до статті 11 ЦПК України, як при розгляді справи в суді першої інстанції не надав ніяких доказів на заперечення доводів позовної заяви про наявність його вини, так і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не зміг заперечити проти доказів, використаних судом першої інстанції.
При таких обставинах суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. ст. 1166, 1187 цивільного кодексу і стягнув з відповідача частину невідшкодованого розміру заподіяної ним матеріальної шкоди, її розмір встановлено автотоварознавчою експертизою (а.с.33-39) і понесені позивачкою у зв"язку з самою дорожньо-транспортною пригодою витрати.
Матеріали справи (а.с. 28, 58-59, 62-63) спростовують доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачем заявлялось клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
Доводи скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, також являються надуманими, що підтверджується даними позовної заяви (а.с.З, 17, 54) і поясненнями сторін в судових засіданнях. З урахуванням конкретних обставин справи суд обгрунтовано позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнив частково. Висновок суду в цій частині відповідає вимогам ст. 1167 цивільного кодексу України, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (зі змінами, внесеними Постановою від 25 травня 2001 р. № 5) вірно оцінив розмір заподіяної позивачці моральної шкоди неправомірними діями відповідача. З таким розміром необхідно погодитись, оскільки суд виходив з того, що у зв"язку з пошкодженням автомобіля позивачка певний час не могла використовувати його за призначенням і продовжувати активне громадське життя, вимушена прикладати додаткові зусилля для налагодження пошкоджених життєвих зв"язків.
В порядку ст. 309 ЦПК України і відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів вважає рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити. Суд першої інстанції допустив помилку, стягнувши з відповідача 17 грн. (а.с.57) як оплачений позивачкою судових збір за позов про стягнення моральної шкоди. Відповідно до п. д ст. З Декрету Кабінету Міністрів України позовна заява в цій частині повинна бути оплачена позивачкою в розмірі 08,50 грн., тому саме цю суму і належить стягнути з відповідача. До розміру надлишково оплаченої суми повинні застосовуватись положення ст. 83 ЦПК України.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що основні принципи цивільного судочинства: змагальність сторін і диспозитивність при розгляді справи не були порушені судом першої інстанції, підстави для скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд, передбачені ст. 311 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 309, 313, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19.9.2006 р. в частині розподілу судових витрат змінити, вказавши, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 59,50 грн., а всього з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2325, 39 грн.
В іншій частині рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19.9.2006 р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців у Верховний Суд України.