Справа № 11-1/07 Головуючий у 1 інстанції Остапук В.І.
ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Польовий М.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 січня 2007 р. м. Луцьк
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Польового М.І.
судців Пазюка О.С., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м.Луцька, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3-х річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
Зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання час перебування під вартою з 15 по 23 серпня 2006 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець м. Луцька, громадянин України, з середньою освітою, працюючий експедитором фірми "АРГО", згідно ст. 89 КК України не судимий, проживаючий в АДРЕСА_2, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з 23 серпня 2006 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_5 345 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто в користь ОСОБА_5 моральну шкоду: з ОСОБА_4 - 1500 грн., з ОСОБА_3 - 2500 грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що 14 серпня 2006 року, близько 23 год. 30 хв. за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, біля будинку АДРЕСА_3, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 1760 грн.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції, не оспорюючи доведеності винності і правильності кваліфікації дій, просить вирок змінити, зменшити іспитовий строк до мінімального, а також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди в користь потерпілого. Вказує, що розкаявся у вчиненому, хворіє, повністю відшкодував майнові збитки, а сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає реальним обставинам справи і є завищеною.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить пом'якшити призначене покарання і не ізольовувати від суспільства. Вважає, що суд допустив однобічність і неповноту судового слідства і у зв'язку з цим призначив надто суворе покарання. Не взято до уваги те, що попередньої змови на вчинення злочину не було, що він вину визнав повністю, на час затримання працював, навчався, що у нього батько інвалід.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок щодо його підзахисного змінити, пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 75 КК України. Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував спричинені збитки, має постійне місце проживання і призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.
В запереченні на апеляції помічник прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду залишити без змін, -оскільки призначене засудженим покарання є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які апеляції підтримали, потерпілу ОСОБА_5, яка апеляцію заперечила, міркування прокурора про залишення вироку без змін, колегія судців встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, при вказаних у вироку обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну оцінку.
Зокрема, самі засуджені визнали, що 14.08.2006 року, затуливши потерпілій рота і тримаючи за руки, забрали у неї речі.
Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 та ОСОБА_4 детально розповіли і показали як вчинили злочин щодо потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_5 показала, що 14.08.2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невідома особа в АДРЕСА_3 схопили її за руки, затягнули у двір будинку, повалили на землю і забрали золоті вироби та сумку з речами.
Згідно протоколу вилучення від 15.08.2006 р. у ОСОБА_3 було вилучено речі потерпілої.
Вірно оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд обгрунтовано кваліфікував дії засуджених за ст. 186 ч.2 КК України.
Той факт, що засуджені разом напали на потерпілу, затягнули її у двір будинку, застосували насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, забрали речі, стверджує про те, що грабіж вчинено за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні засудженим покарання врахована тяжкість вчиненого злочину, дані про їх особи і воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Міра покарання щодо кожного із засуджених мотивована і підстав сумніватись у правильності даного висновку немає.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_3 встановлений в межах, передбачених ст. 76 КК України.
При визначенні розміру моральної шкоди, спричиненої потерпілій злочином, враховано характер і тривалість перенесених нею страждань.
Законних підстав для зміни вироку по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 - без задоволення.