Справа № 1308/1477/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.
Провадження № 22-ц/783/2084/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.
Категорія: 37
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Шашкіної С.А.
Суддів: Богонюка М.Я., Шеремети Н.О.
При секретарі: Цар М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про призупинення видачі свідоцтва про право власності на спадщину.
Згодом позовні вимоги було уточнено та позивачка просила визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину та державний акт про право на землю.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 23 червня 2011 року на земельну ділянку площею 0, 0882 га видане на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0, 0882 га №87-а виданий 05 грудня 1996 року на ім'я ОСОБА_6.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року було залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Жовківського районного суду від 16 грудня 2013 року у позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 0,0882 га виданого Жовківською державною нотаріальною конторою 23.06.2011 року на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсним відмовлено.
У позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю від 05.12.1996 року серії 11-ЛВ № 001652 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 87 а та виданого на ім'я ОСОБА_6 відмовлено.
У позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судових витрат по справі відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду постановлене з порушенням норм чинного законодавства. Вказують, що вирішуючи спір суд не надав належної оцінки тому, що видача свідоцтва про право на спадщину відповідачам позивачка була фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання майна в порядку спадкування. Також зазначають, що суд не врахував дій позивачки, які свідчать про прийняття нею спадщини. Крім того, судом застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню при вирішення даного спору, а довідка, видана сільською радою не свідчить про те, що вона не проживала разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Також судом не враховано, що вона є спадкоємцем частини нерухомого майна згідно з заповітом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання скарги, представників відповідачів на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
За правилами ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.
Судом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_2 - дочка, та відповідачі ОСОБА_5-син, ОСОБА_4- онука.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 23.06.2011 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, спадкоємцями майна ОСОБА_6 є по 1/2 частки спадкового майна її син ОСОБА_5 та по 1/2 частки спадкового майна її внучка ОСОБА_4, які звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка складається із земельної ділянки площею 0,0882 га, що знаходиться на території Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, наданої для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Куликівською селищною радою 05.12.1996 року за №II-ЛВ №001652, зареєстрованого в книгу реєстрації державних актів за №87-а, кадастровий номер землі - 4622755600:07:011:0022.
Сама ж позивачка ОСОБА_2 до нотаріальної контори з відповідною заявою не зверталася, на час смерті матері разом з нею не проживала та не вчиняла жодних дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини, при цьому посилалась на свою участь у догляді за матір'ю, що чинним законодавством не передбачено, як спосіб прийняття спадщини.
Крім того, як вбачається із поданих в суді апеляційної інстанції документів, у липні 2013 року ОСОБА_2 зверталась до суду із позовом про продовження строку прийняття спадщини.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 3-х місячний додатковий строк, достатній для подачі заяви в Жовківську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.
З копії рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_2, яка є донькою спадкодавця ОСОБА_6 до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини не зверталася, на час смерті матері з нею не проживала, відтак, своє право на спадкування не реалізувала і не вправі оспорювати свідоцтва на спадщину, видані відповідачам, які проживали з спадкодавцем на момент смерті згідно з відповідними довідками, виданими виконкомом Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 15.06.2006 року та 29.11.2006 року (а.с.15,30 спадкової справи), тобто її суб'єктивні права не порушені.
Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: