Справа № 164/160/13-к Провадження №11/773/34/14 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В.

Категорія:ст.ст.365, 127 КК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Опейди В.О.,

суддів - Пазюка О.С., Клока О.М.,

з участю прокурора - Леміщака Д.М.,

підсудних - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 21 лютого 2014 року, якою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цегів Горохівського району, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого старшим оперуповноваженим сектору організації оперативної роботи управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Годомичі Маневицького району, мешканця АДРЕСА_3, зареєстрованого в АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого начальником Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.127, ч.3 ст.27, ч.2 ст.365, ч.2 ст.365 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та мешканця АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого начальником відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м. Дубно Рівненської області, мешканця АДРЕСА_6, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, працюючого черговим помічником начальника Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця с. Замостя Маневицького району, мешканця АДРЕСА_7, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючого заступником чергового помічника начальника установи, начальником чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця с. Городок Маневицького району, мешканця АДРЕСА_8, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, працюючого оперуповноваженим оперативного відділу Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_21, уродженця с.м.т. Маневичі, мешканця АДРЕСА_9, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, працюючого робітником у приватного підприємця ОСОБА_16, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_24, уродженця та мешканця АДРЕСА_10, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючого молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_26, уродженця та мешканця АДРЕСА_11, зареєстрованого в АДРЕСА_12, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, працюючого робітником ДП „Волиньторф", неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.127, ч.2 ст.365 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_29, уродженця та мешканця АДРЕСА_13, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України, направлена прокурору Волинської області для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід підсудним залишено - підписку про невиїзд.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в умисному вчиненні службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремого громадянина і державним інтересам, та спричинили тяжкі наслідки - смерть потерпілого, тобто у вчиненні перевищення влади та службових повноважень - за ч.3 ст.365 КК України, а підсудний ОСОБА_2 - в умисному вчиненні службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, дій, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам і, крім того, в умисних протиправних діях, які виразились в організації перевищення службових повноважень, тобто вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, супроводжувались насильством над потерпілим, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, дій, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам та в організації катування, тобто заподіянні потерпілому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за скоєні ним дії - за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України.

Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 обвинувачуються в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам і, крім того, у катуванні, тобто заподіянні потерпілому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за скоєні ним дії, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 127 КК України.

Зокрема, підсудний ОСОБА_1 20.04.2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи в службовому кабінеті начальника Маневицької виправної колонії № 42, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що знаходиться по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засудженого, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_17 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з'ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_17 з місця відбування покарання, умисно наніс останньому один удар лівою ногою в область живота, чим заподіяв закриту тупу травму живота у вигляді забою підшлункової залози, що призвела ІНФОРМАЦІЯ_30, біля 6.30 год., до смерті ОСОБА_17

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості стосовно живої особи вказана закрита тупа травма черева у вигляді забою підшлункової залози у ОСОБА_17 за ознакою наявності загрозливих для життя явищ належала б до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями старшого оперуповноваженого сектору організації оперативної роботи управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області ОСОБА_1, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством над потерпілим ОСОБА_17, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, та спричинено тяжкі наслідки - смерть засудженого ОСОБА_17

Підсудні ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_3 - на посаді начальника відділу нагляду і безпеки даної виправної колонії, 20.04.2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 21 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті начальника установи, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_17 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з'ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_17 з місця відбування покарання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нанесли останньому по одному удару рукою в область голови кожен, внаслідок чого ОСОБА_17 було спричинено ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді синця правої тім'яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а ОСОБА_3 - тілесне ушкодження у вигляді синця потиличної частини голови, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями начальника відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області ОСОБА_3, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_17, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у Волинській області.

В подальшому, ОСОБА_2 у вищевказаному кабінеті, з метою принизити особисту гідність засудженого ОСОБА_17, примусив його стати на коліна та просити вибачення за вчинену ним 15.03.2011 року втечу з установи по виконанню покарань. Крім цього, ОСОБА_2, діючи з вищевказаною метою, а також, щоб завдати фізичного болю ОСОБА_17, примусив останнього рухатися перед працівниками Маневицької виправної колонії № 42 на колінах з власними кросівками в зубах із свого службового кабінету, що розташований на другому поверсі, по бетонній підлозі та сходинковому маршу на перший поверх у приміщення № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, внаслідок чого ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін та множинних саден обох колін, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, в присутності працівників чергової зміни установи, ОСОБА_2 примусив ОСОБА_17, який стояв на колінах, повторно вибачитися перед ними за вчинену втечу та необхідність у зв'язку з цим несення ними посиленого режиму служби, у тому числі додаткових чергувань, а також участі в позаробочий час в розшукових заходах.

Отже, умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_2, які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_17, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, і спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін, множинних саден обох колін та синця правої тім'яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20.04.2011 року, в період з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., начальник Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по вул. Карла Маркса, 25 в с.м.т. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_17, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, п. 59 - 61 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_17, оскільки останній виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, перебував у наручниках із заведеними назад руками, віддав наказ працівнику чергової зміни установи ОСОБА_6 оголосити сигнал тривоги „Буря 2" для збору особового складу чергової зміни в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та наказав працівникам вищевказаної установи по виконанню покарань - начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_3, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_7, заступнику чергового помічника начальника установи, начальнику чергової зміни ОСОБА_4, оперуповноваженому оперативного відділу ОСОБА_5, молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 силоміць положити засудженого ОСОБА_17 на стіл в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та нанести останньому удари гумовими кийками по сідницях, а також керував їх діями щодо черговості нанесення ударів, тобто організував вчинення підлеглими перевищення влади та службових повноважень і катування потерпілого, тобто заподіяння йому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за втечу. Виконуючи наказ ОСОБА_2, начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_3 гумовим кийком КГ-73 наніс засудженому ОСОБА_17 чотири удари по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_7 - два удари по сідницях, оперуповноважений оперативного відділу установи ОСОБА_5 - шість ударів по п'ятах обох ніг засудженого, заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_4 - два удари по п'ятах обох ніг засудженого, молодші інспектори відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_6 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_8 - п'ять ударів по сідницях, ОСОБА_9 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_10 - три удари по сідницях засудженого ОСОБА_17

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_2, що полягали в організації перевищення його підлеглими влади та службових повноважень, поєднаних із застосуванням насильства та катування ОСОБА_17 останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, синця і внутрішньошкірного крововиливу передньої поверхні правого стегна, множинних синців обох гомілок і ступень, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_2, які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень працівниками установи, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_17 та його катуванні було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

Крім того, начальник Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_2, продовжуючи свої протиправні дії, які виразились в організації та керуванні катуванням засудженого ОСОБА_17, при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до даного засудженого, оскільки останній перебував у наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, де знаходився ОСОБА_17, з метою покарати його за вчинену ним втечу з установи виконання покарань та заподіяти ОСОБА_17 сильний фізичний біль та фізичні і моральні страждання, віддав наказ начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_3, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_7, молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_6 прикувати в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених ОСОБА_17 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишити останнього в такому положенні роздягнутим на ніч у даному приміщенні, де, ОСОБА_17, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_30 біля 6 год. 30 хв., помер на місці події.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 37 Б від 30.05.2011 року потерпілий ОСОБА_17 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

Підсудні ОСОБА_7, перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_4 - на посаді заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки даної виправної колонії, ОСОБА_5 - на посаді оперуповноваженого оперативного відділу вказаної колонії, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 - на посадах молодших інспекторів відділу нагляду і безпеки виправної колонії, 20.04.2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_2, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_17, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, п. 2.7 Посадової інструкції чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_7 відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня, дотримання законності в поводженні із засудженими, п. 1 Посадової інструкції заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_4 організовує та контролює виконання завдань молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, дотримання ними законності в поводженні із засудженими під час підтримання встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам та правопорушенням, п. 12, п. 3.5 Посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, згідно яких ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 зобов'язані у взаємовідносинах із засудженими проявляти коректність та не допускати порушень законності, лише у встановленому законом порядку застосовувати до засуджених фізичну силу та спеціальні засоби, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, за відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_17 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, нанесли останньому гумовим кийком КГ - 73 ОСОБА_7 - два удари по сідницях, ОСОБА_5 - шість ударів по п'ятах обох ніг засудженого, ОСОБА_4 - два удари по п'ятах обох ніг засудженого, ОСОБА_6 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_8 - п'ять ударів по сідницях, ОСОБА_9 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_10 - три удари по сідницях засудженого ОСОБА_17, внаслідок чого останьому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох гомілок та ступень ніг, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_17 та його катуванні було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

Крім того, підсудні ОСОБА_7, перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_3 - на посаді начальника відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_6 - на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії, продовжуючи свої протиправні дії, 20.04.2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_2 та під його керівництвом, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_17, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу та представниками влади, за відсутності жодних підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_17, оскільки останній перебував в наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, з метою покарати останнього за вчинену ним втечу з установи по виконанню покарань та заподіяти ОСОБА_17 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, всупереч положенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, прикували засудженого ОСОБА_17 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишили його частково роздягнутим у такому положенні на ніч у вищевказаному неопалюваному приміщенні, де останній, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_30 біля 6.30 год. помер на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 37 Б від 30.05.2011 року ОСОБА_17 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку, будучи прикутим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м'язах та зв'язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

Повертаючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, суд вказав про поверхове і однобічне проведення досудового слідства, неповнота і неправильність якого не може бути усунута під час розгляду в суді. З урахуванням наведеного, суд повернув кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

В апеляційній скарзі прокурор, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції вважає, що прийняте судом рішення про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків, зроблених судом фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом допитано всіх підсудних та свідків, досліджено повно та об'єктивно всі обставини справи та наявні докази, встановлено дійсну причину смерті ОСОБА_17 Вказує, що необхідності у направленні справи на додаткове розслідування немає, оскільки суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду. Крім того, зазначає, що дана кримінальна справа тривалий період знаходиться на розгляді в суді, по ній судом першої інстанції було винесено обвинувальний вирок, а повернення справи на додаткове розслідування лише відтягне виконання вироку та створить умови для відчуття безкарності за вчиненні злочини для обвинувачених. Просив постанову місцевого суду про направлення кримінальної справи для проведення додаткового досудового розслідування скасувати, а справу направити для розгляду до Маневицького районного суду.

В поданому запереченні підсудний ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази причетності його до вчинення інкримінованих у вину злочинів. Заперечує той факт, що він примушував ставати ОСОБА_17 на коліна та рухатися на колінах із власними кросівками в зубах з другого на перший поверх, примушував потерпілого вибачатися за вчинену ним втечу, надавав наказ про застосування в приміщенні №2 до ОСОБА_17 спецзасобів чи фізичної сили, надавав вказівки силоміць покласти потерпілого на стіл, наказав прикувати його наручниками до металевої решітки вікна та залишити останнього на ніч в такому положенні у приміщенні №2. Зазначає, що ніякої організації перевищення працівниками ВК-42 влади чи службових повноважень стосовно потерпілого ОСОБА_17 він не проводив. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови та доводи апеляційної скарги та заперечення, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, думку підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і захисника ОСОБА_14, які підтримали апеляцію прокурора, думку підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які апеляцію заперечили і просили постанову суду залишити без змін, а також міркування підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які при вирішенні апеляційної скарги послались на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

За змістом норм кримінально-процесуального кодексу України (1960 р.), досудове слідство у кримінальній справі має бути проведене у точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи.

У відповідності до вимог ст.281 КПК України (1960 р.) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні шляхом більш ретельного і повного допиту підсудного, потерпілих, свідків, у тому числі нових про обставини, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, витребування документів, огляду місця події, та проведення інших процесуальних дій, а також дачею судових доручень органу досудового слідства згідно ст. 315-1 КПК України.

Наведені вимоги кримінально-процесуального закону судом дотримано.

Відповідно до ст.64 КПК України при проведенні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину. Також підлягає доказуванню причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали в результаті таких дій.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо неналежного встановлення фактичних обставин справи досудовим слідством.

Суд першої інстанції, під час винесення постанови про повернення справи на додаткове розслідування, на думку колегії суддів, обґрунтовано вказав на необхідність встановлення та проведення по справі певних процесуальних дій, перелік яких підлягають виконанню під час проведення додаткового розслідування.

З висновків судово-медичних експертиз вбачається, що потерпілому було нанесено 60-65 ударів, в огруддя - не менше 16, а область черева - не менше 3-х, однак органом досудового розслідування залишились не з'ясованими обставини щодо спричинення зазначеної кількості ударів потерпілому, хоча згідно висновків експертиз всі виявлені на тілі ОСОБА_17 тілесні ушкодження є прижиттєвими. Крім того, органом досудового слідства не здобуто жодного доказу, який би підтверджував хто і скільки ударів наніс ОСОБА_18 в черево і хто спричинив йому черепно-мозкову травму, які в поєднанні стали причиною його смерті. Разом з тим, підсудному ОСОБА_1 органами досудового слідства інкриміновано нанесення ним лише одного удару в область черевної ділянки тіла ОСОБА_18

Як вбачається із протоколів очних ставок, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_7, останні містять суттєві розбіжності щодо місця, куди було нанесено удар ОСОБА_1

Крім того, під час досудового слідства питання нанесення ударів і спричинення потерпілому черепно-мозкової травми слідчими до уваги не бралося і не було предметом розслідування, хоча відповідно до висновку експертизи її заподіяння є в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_18

Також поза увагою досудового слідства залишилась та обставина, що під час огляду місця події (а.с.68 т.1) у приміщенні №2 виявлено сліди крові ОСОБА_17 згідно висновку експерта №36 (а.с.42-46 т.6) та не встановлено за яких обставин кров загиблого опинилась в різних частинах приміщення №2.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд не мав можливість самостійно усунути неповноту досудового слідства, враховуючи характер і кількість заходів, які необхідно вжити з метою усунення цієї неповноти та керуючись положеннями ст. 22 КПК України (1960 р.) про покладення обов'язку вживати всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи на прокурора, слідчого та особу, яка проводить дізнання.

Крім того, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» звернуто увагу на те, що з огляду на вимоги ст. 16-1 КПК України (1960 р.) суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, а доручення суд дає лише з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Отже допущені при розслідуванні зазначеної кримінальної справи порушення кримінально-процесуального закону є істотними, а вказана неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута судом, в тому числі і в порядку ст. 315-1 КПК України, оскільки з таким клопотанням, як видно з протоколу судового засідання, сторона обвинувачення не зверталась.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що допущені у даній справі під час досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкоджали суду розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване, справедливе рішення щодо обвинувачених та дали суду підстави для повернення її для проведення додаткового розслідування. Тому суд підставно направив справу прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

На підставі наведеного і керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 р.), апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 21 лютого 2014 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 127 КК України направлену прокурору Волинської області для організації проведення додаткового розслідування - залишити без зміни.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Головуючий:

Судді: