Головуючий суду 1 інстанції - Темнікова А.О

Доповідач - Маляренко І.Б.

Справа № 436/203/14-ц

Провадження № 22ц/782/1535/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.,

Суддів: Максюти І.О., Яреська А.В.

За участю секретаря: Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника - ОСОБА_3,

на ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватне підприємство «Ремістр», про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою задоволено заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову.

Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, в межах ціни позову - 2 245 282 грн. 37 коп. із забороною його відчуження у будь-який спосіб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, поданій через представника за довіреністю ОСОБА_3, ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали як такої, що не відповідає вимогам цивільного процесуального права, і постановлення нової ухвали про накладення арешту на заставлене нерухоме майно - будівлю шиномонтажної майстерні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, дослідивши

матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Ремістр» було укладено Генеральну угоду (надалі - Угода). В межах реалізації Угоди було укладено:

-кредитний договір № 010/24-00/227 Г-1;

-кредитний договір № 010/24-00/227 Г-2.

На забезпечення виконання зобов'язання за Угодою, 04 лютого 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 010/24-00/Г-3, відповідно до якого останній на добровільних засадах узяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язання третьої особи, які виникають з умов Генеральної угоди, у повному обсязі. Однак ні в зазначений в Угоді термін, ні на даний час третя особа не виконала свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 245 282 грн. 37 коп.

За зазначених обставин у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржником ПП «Ремістр» щодо повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього судового рішення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову » забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта, стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки суд наклав арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, в межах суми ціни позову.

Суд не може встановлювати на, яке конкретно майно необхідно накласти арешт, якщо воно не є предметом спору. Дане завдання входить до компетенції державного виконавця в межах повноважень, визначених ЗУ «Про виконавче провадження».

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції постановив ухвалу за його відсутністю, не є підставою для скасування ухвали суду.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника - ОСОБА_3, - відхилити.

Ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватне підприємство «Ремістр», про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: