ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 квітня 2014 р. Справа № 802/752/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Ціхомського М.П., Шарикіної А.Ю.,

представників відповідача: Петербургської Є.В., Юзвак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина"

до: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" (далі - ТОВ "АК "Зелена долина") звернулося до суду з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Крижопільська ОДПІ). З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії Крижопільської ОДПІ щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ "АК "Зелена долина" від 17.02.2014 року відносно висновків перевірки, які відображені в акті перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року, та визнати протиправною бездіяльність Крижопільської ОДПІ щодо не складання висновків за результати розгляду таких заперечень товариства, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ № 0000122200 від 25.02.2014 року про збільшення ТОВ "АК "Зелена долина" податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3 421 860 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "АК "Зелена долина" з питань достовірності нарахування ПДВ за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року відповідачем було складено акт № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року про порушення товариством вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено зобов'язання з ПДВ, що підлягають перерахуванню до бюджету, всього на суму 47 150 грн.; про порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та залишається у розпорядженні сільськогосподарського виробника і спрямовується на спецрахунок на 2 199 272 грн.; про завищення суми перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього на 22 459 грн., а також про порушення вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України при самостійно виявлених помилках згідно поданих уточнюючих розрахунків, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ по скороченій декларації та не нараховано суму штрафних санкцій. Другий примірник акту було отримано позивачем 11.02.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Цього ж дня ТОВ "АК "Зелена долина" повідомило податковий орган про надання заперечень на акт перевірки (лист № 757 від 11.02.2014 року), які в подальшому були надані відповідачу 18.02.2014 року та зареєстровані за вхідним № 761. Разом з тим, листом за № 726 від 25.02.2014 року відповідачем повідомлено товариство про залишення заперечень на акт перевірки без розгляду у зв'язку з недодержанням термінів подання таких заперечень. Позивач стверджує, що ним вчасно та у відповідності до вимог ст. 86 ПК Україно подано заперечення на акт, відтак вважає протиправними дії податкового органу щодо їх залишення без розгляду та бездіяльність щодо не складання відповіді за результатами розгляду заперечень. Крім того позивач зазначає, що на підставі вказаного акту перевірки 25.02.2014 року Крижопільською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач стверджує, що під час нарахування та сплати ПДВ він застосовував спеціальний режим оподаткування, передбачений ст. 209 ПК України. Товариство складало та подавало до податкового органу дві декларації з ПДВ: скорочену та загальну. При цьому у скороченій, а не в загальній податковій декларації, відображалися господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг, які використовувались в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та в подальшому з яких був сформований податковий кредит. Тому відсутні підстави для висновку про заниження ТОВ "АК "Зелена долина" сум ПДВ у зв'язку із списанням згинувших посівів в частині придбання ТМЦ (насіння, ПММ, виконаних робіт, засобів захисту рослин). Крім того позивач стверджує, що викладені в акті перевірки висновки щодо безтоварності його господарських операцій з ТОВ "К-В-С" та ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах та не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності товариства. Вказані контрагенти мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника ПДВ та не були позбавлені права укладати будь-які договори у відповідності до вимог чинного законодавства. Відтак висновки відповідача з цього приводу є необґрунтованими та не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань з ПДВ. Крім того позивач вважає, що при поданні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ до скороченої декларації діяв з дотриманням вимог абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України та згідно із затвердженою формою декларації, порядку її заповнення і подання, яка не передбачає нарахування суми штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилки.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов і доповненнях до них (том ІІ, а.с. 76-92; том ІІІ, а.с. 37-41). Наполягають на тому, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ "АК "Зелена долина", розгляді поданих заперечень на акт перевірки і прийнятті оскаржуваного рішення Крижопільська ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ "АК "Зелена долина" як юридична особа зареєстроване 15.03.2004 року Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області (код ЄДРПОУ 32721857), взяте на податковий облік 20.09.2004 року за № 393 та у спірний період було платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 01605982 від 04.10.2004 року.

Крім того, позивач є сільськогосподарським підприємством, яке займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

На підставі направлень від 30.12.2013 року № 264, 264, 266, виданих Крижопільською ОДПІ, та у відповідності до вимог пп. 19.1.1, пп. 19.1.33 п. 19.1 ст. 19 ПК України та наказів Крижопільської ОДПІ № 316 від 30.12.2013 року та № 21 від 21.01.2014 року, посадовими особами Крижопільської ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "АК "Зелена долина" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року (том І, а.с. 38-85), яким зроблено висновки про порушення позивачем:

- вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню до бюджету, всього на суму 47 150 грн., в тому числі за березень 2012 року - 23 052 грн., квітень 2012 року - 6601 грн., вересень 2012 року - 2510 грн., червень 2013 року - 14 987 грн.;

- вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського виробника та спрямовується на спецрахунок на 2 199 272 грн., в тому числі за березень 2011 року на 4047 грн., за липень 2011 року - 1 639 020 грн., серпень 2011 року - 9565 грн., вересень 2011 року - 273 499 грн., а також завищено суми перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього на 22 459 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 7621 грн., травень 2011 року - 4451 грн., листопад 2011 року - 10 387 грн.;

- вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України при самостійно виявлених помилках, згідно поданих уточнюючих розрахунків, занижені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації скороченій, перераховано на окремий (спеціальний) рахунок, сума штрафних санкцій не нарахована.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав заперечення від 17.02.2014 року за № 766, які 18.02.2014 року були зареєстровані податковим органом за вхідним № 761 (том І, а.с. 88-104).

Листом за № 726 від 25.02.2014 року Крижопільська ОДПІ повідомила ТОВ "АК "Зелена долина" про залишення заперечень на акт перевірки без розгляду у зв'язку із недотриманням вимог ст. 86 ПК України (том І, а.с. 105).

В подальшому, а саме 25.02.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 3 421 860 грн., з яких 2 246 422 грн. основного платежу і 1 175 438 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції (том I, а.с. 106-108).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, а також діям податкового органу щодо залишення заперечень на акт перевірки без розгляду, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Крім того, за загальним правилом, визначеним чинним податковим законодавством України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення, письмова заява чи повідомлення були здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Як було встановлено судом та підтверджено у судовому засіданні представниками сторін, другий примірник акту перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року ТОВ "АК "Зелена долина" отримало 11.02.2014 року.

Оскільки при визначені строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України, до уваги беруться робочі, а не календарні дні та перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, то останнім днем подачі позивачем заперечень на акт перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року є 18.02.2014 року, а не 17.02.2014 року як помилково вважає контролюючий орган.

Відтак, на переконання суду, ТОВ "АК "Зелена долина" заперечення на акт перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року подало своєчасно, а Крижопільська ОДПІ безпідставно залишила їх без розгляду.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ "АК "Зелена долина" від 17.02.2014 року відносно висновків перевірки, які відображені в акті перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року, то такі не можуть бути задоволення з огляду на наступне.

У першій позовній вимозі позивач зазначає про протиправність дій податкового органу щодо залишення без розгляду заперечень і таким чином погоджується з тим, що відповідачем вчинено певні дії з розгляду заперечень відносно висновків перевірки, водночас вже у другій позовній вимозі посилається на протиправність бездіяльності Крижопільської ОДПІ щодо не складання відповіді за результатами розгляду заперечень відносно висновків перевірки, тобто стверджує, що податковим органом не вжито дій щодо розгляду заперечень. Отже, самі по собі позовні вимоги є такими, що не узгоджуються між собою, а задоволення першої з них виключає можливість задоволення судом наступної.

Крім того, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України заперечення платника податків або його законних представників на висновки перевірки чи факти і дані, викладені в акті (довідці) перевірки, розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Правовий аналіз вищевказаної норми законодавства дає змогу зробити висновок про те, що внаслідок розгляду заперечень платника податків на висновки перевірки чи факти і дані, викладені в акті (довідці) перевірки податковий орган приймає та надсилає у порядку, визначеному податковим законодавством відповідь. При цьому, відсутній імператив для податкового органу щодо надання однієї з відповідей, а саме або про задоволення заперечень платника податків на висновки перевірки чи факти і дані, викладені в акті (довідці) перевірки, або відмови у задоволенні таких заперечень.

Як вже зазначалось, відповідач прийняв та надіслав на адресу ТОВ "АК "Зелена долина" лист-відповідь за № 726 від 25.02.2014 року про залишення поданих заперечень на акт перевірки без розгляду. За таких обставин про порушення Крижопільською ОДПІ вимог п. 86.7 ст. 86 ПК України не може йти мова.

Крім того відповідачем вчинено активні дії щодо надання відповіді на заперечення платника податків на висновки перевірки, а отже ним не допущено бездіяльності, на яку посилається позивач.

Таким чином, на переконання суду, відсутні достатні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Крижопільської ОДПІ щодо не складання висновків за результати розгляду заперечень ТОВ "АК "Зелена долина" від 17.02.2014 року на акт перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року. Тому у задоволенні адміністративного позову в цій частині належить відмовити.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122200 від 25.02.2014 року про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3 421 860 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року (том І, а.с. 48-49), податковим органом встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку І колонки Б Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів" всього на суму 47 150 грн., в тому числі за березень 2012 року - 23 052 грн., квітень 2012 року - 6601 грн., вересень 2012 року - 2510 грн. та червень 2013 року - 14 987 грн.

Згідно наданих до перевірки документів ТОВ "АК "Зелена долина" списано загинувши посіви загальною площею 2434,05 га на суму 235 751,46 грн. в частині покупних ТМЦ (насіння, ПММ, виконаних робіт, засобів захисту, рослин), зокрема:

- 159 га багаторічних трав на суму 79 911,65 грн. пересіяно однорічними травами;

- 38,15 га сорго пересіяно кукурудзою на силос на суму 7573,5 грн.;

- 1572,9 га озимого ріпаку пересіяно соняшником на суму 115 261, 69 грн.;

- 664 га озимого ячменю пересіяно ярим ячменем на суму 33 004,61 грн.

Списання загинувших посівів підтверджено відповідними актами обстеження посівів ТОВ "АК "Зелена долина", складених за участю заступника начальника АПР Томашпільської районної державної адміністрації Чорного А.Ф., керівника агропроекту ТОВ "АК "Зелена долина" Павлюка В.М., агронома АФ "Томашпільське" ОСОБА_1

Понесені витрати включено до складу податкового кредиту.

При цьому відповідач стверджує, що ТОВ "АК "Зелена долина" не мало права включати вказані витрати до складу податкового кредиту, оскільки у разі списання в межах норм природного убутку сільськогосподарських товарів, які втратили товарний вигляд та при придбанні яких був сформований податковий кредит, сільськогосподарським підприємством-суб'єктом спеціального режиму оподаткування податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується, за умови що вартість таких товарів не включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню. В інших випадках визначається умовний продаж та нараховуються податкові зобов'язання за повною ставкою. Якщо сільськогосподарські товари списуються понад норми їх природного убутку, в зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, то таке підприємство не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів, у складі податкового кредиту, а тому в даному випадку йому необхідно здійснити умовний продаж таких товарів, нарахувати податкові зобов'язання та відобразити їх в рядку 1 розділу 1 "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Враховуючи викладене Крижопільська ОДПІ прийшла до висновку про порушення ТОВ "АК "Зелена долина" вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого відбулося заниження зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, всього на суму 47 150 грн.

Проте суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх помилковими.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі п. 198.5 ст. 198 ПК України платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Позивач TOB "АК "Зелена долина" є сільськогосподарським підприємством, яке займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. При нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період, який перевірявся, товариство застосовувало спеціальний режим оподаткування, передбачений ст. 209 ПК України, що визнається податковим органом.

Відповідно до п. 209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

До діяльності у сфері сільського господарства відповідно до п. 209.15.2. ст. 209 ПК України, зокрема, відноситься виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грантах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Відповідно до п. 5 розділу першого "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

У ході розгляду справи встановлено, що за результатами діяльності TOB "АК "Зелена долина" складало та подавало до податкового органу дві декларації з податку на додану вартість: загальну та скорочену.

Також встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність щодо виробництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції позивач відображав операції з придбання товарів, робіт, послуг, які використовувалися в межах господарської діяльності с/г підприємства та в подальшому з яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість, лише у податкових деклараціях з ПДВ (скорочена).

При цьому за період, який перевірявся, товариство не відображало вказані операції у загальній податковій декларації з ПДВ.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, TOB "АК "Зелена долина" було списано загинувші посіви загальною площею 2434,05 га на суму 235 751,46 грн. в частині покупних товарно-матеріальних цінностей, а саме: насіння, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, послуг сторонніх організацій, засобів захисту рослин. Однак, вартість всіх придбаних перерахованих товарів/робіт, послуг, що були використанні на посіви, які в подальшому були втрачені (загиблі) та з якої був сформований податковий кредит з податку на додану вартість були у виключному порядку відображені в податковій звітності спеціального режиму оподаткування з ПДВ, тобто в податковій декларації (скорочена). Адже всі витрати пов'язані з поліпшенням та обробкою землі являються невід'ємною частиною технологічних карт озимих культур. Тому при посіві озимих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було відкориговано з урахуванням витрат понесених під озимий ріпак, озимий ячмінь, так як вказані сировини та матеріали мають довготривалу дію на якість ґрунту.

Факт загибелі посівів за період, що перевірявся, підтверджується актами обстеження посівів (том ІІ, а.с. 114, 118, 126, 129, 130, 141, 142).

Проте суд не погоджується з твердженнями відповідача стосовно порушень TOB "АК "Зелена долина" вимог п. 189.1 ст. 189, п.198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Дійсно, якщо у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, які були використані для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

Однак, за обставин, якщо навіть товариством у звітному періоді (березень 2012 pоку, квітень 2012 року, вересень 2012 року, червень 2013 року) при списанні загиблих посівів не було відкориговано податковий облік з податку на додану вартість шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої) на суму податкового кредиту з придбаних товарів/робіт, послуг, які були використані для вирощування таких посівів - державному бюджету не завдано (фінансової) шкоди в частині неотримання (несплати підприємством) коштів податку на додану вартість. Тобто, у цьому випадку господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (зокрема позивачем) не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року (том І, а.с. 54-59), податковим органом встановлено, що TOB "АК "Зелена долина" було включено до складу податкового кредиту непідтверджені суми ПДВ, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 72 275 грн., в тому числі за вересень 2012 року в сумі 15 211 грн., за листопад 2012 року в сумі 40 652 грн., за січень 2013 року в сумі 12 946 грн. та за лютий 2013 року в сумі 3476 грн.

Так, TOB "АК "Зелена долина" за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарів (запчастин) у ТОВ "К-В-С" на суму 433 711,32 грн., в тому числі ПДВ - 72 285,22 грн.

При цьому Крижопільською ОДПІ взято до уваги висновки акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 118/15-54-22-03/37810726 від 31.10.2013 року (том ІІІ, а.с. 45-58), якими встановлено відсутність у ТОВ "К-В-С" об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками за період з 01.08.2012 року по 31.01.2013 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 186, 187, 188 ПК України. Крім того, згідно з постановою прокуратури Одеської області від 29.07.2013 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань в одне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32013170000000032, установлено, що службові особи ТОВ "К-В-С" у вересні 2012 року в ході здійснення фінансово-господарської діяльності безпідставно включили до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 000 994 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "К-Реал", чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212 КК України.

Також Крижопільською ОДПІ не встановлено руху активів у процесі здійснення господарської операції та факту передачі товарів (робіт, послуг) матеріально відповідальним особам, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) складських квитанцій, актів приймання-здачі товару, документів, що засвідчують використання товарів.

Виходячи з наведеного податковим органом зроблено висновок про порушення TOB "АК "Зелена долина" вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, перевіряючи який суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог законодавства та завищення ним податкового кредиту Крижопільської ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не могли здійснюватися, і, на думку ревізора, не мали реального характеру.

Проте, зазначені висновки суперечать документам первинного бухгалтерського обліку платника податків та у ході судового розгляду справи не підтвердилися.

Як вбачається з матеріалів справи, з ТОВ "К-В-С" позивачем укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2012 року (том ІІ, а.с.6).

На час укладення та виконання договору ТОВ "К-В-С" було зареєстроване в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку ДПІ у Суворівському районі м. Одеси як платник податків (№ 8669 від 12.09.2011 року), а також було платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 200052865 від 19.06.2012 року (том ІІ, а.с.1-4). Відтак, контрагент позивача мав цивільну право- та дієздатність на укладення та виконання договорів у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Позивачем оприбутковано отриманий від ТОВ "К-В-С" товарно-матеріальні цінності (запасні частини) по видаткових накладних на загальну суму 433 711,21 грн., а саме: № 423 від 20.09.2012 року, № 436 від 27.09.2012 року, № 437 від 27.09.2012 року, № 422 від 20.09.2012 року, № 1471 від 27.11.2012 року, № 1470 від 27.11.2012 року, № 1477 від 27.11.2012 року, № 12 від 29.01.2013 року, № 11 від 29.01.2013 року, № 14 від 31.01.2013 року (том ІІ, а.с. 18-21, 23-25, 27-29).

Факт передачі товару матеріально відповідальним особам TOB "АК "Зелена долина" засвідчується лімітно-забірними картками на одержання запчастин на автомашини підприємства за 27.09.2012 року, за 28.09.2012 року, за 28.09.2012 року та за 13.10.2012 року (том ІІ, а.с. 58-61).

Розрахунки за отриманий товар між підприємствами проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 174-№ 181 (том ІІ, а.с. 50-57).

Також реальність господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "К-В-С" позивач підтверджує актами наданих послуг, відповідно до яких ТОВ "К-В-С" надало послуги з організації транспортування реалізованого товару (запчастин) до покупця, а саме: № 438 від 27.09.2012 року, № 1471 від 27.11.2012 року (том ІІ, а.с. 22, 26).

Формування податкового кредиту по ПДВ відбулось на підставі податкових накладних, які включені TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "К-В-С" до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів, а саме: № 37 від 20.09.2012 року, № 58 від 27.09.2012 року, № 60 від 27.09.2012 року, № 59 від 27.02.2012 року, № 36 від 20.09.2012 року, № 127 від 27.11.2012 року, № 132 від 27.11.2012 року, № 126 від 27.11.2012 року, № 11 від 29.01.2013 року, № 12 від 29.01.2013 року, № 14 від 31.01.2013 року (том ІІ, а.с. 7-17).

Крім того, як вбачається з довідки TOB "АК "Зелена долина" № 1696 від 11.04.2014 року у власності товариства в 2011 році були наявні сільськогосподарські машини та транспортні засоби загальною кількістю 377 (том ІІ, а.с. 183-195). Відтак, придбані у ТОВ "К-В-С" запасні частини були використані позивачем у власній господарській діяльності для ремонту такої сільськогосподарської техніки, що підтверджується відповідними актами списання запасних частин № ЦБ-0019100 від 31.10.2012 року, № ЦБ-0021408 від 19.12.2012 року, № ЦБ-0021412 від 19.12.2012 року, № ЦБ-0021409 від 19.12.2012 року, № ЦБ-22028 від 31.12.2012 року, № ЦБ-0015929 від 29.09.2012 року, № ЦБ-0018464 від 31.10.2012 року, № ЦБ-0021816 від 31.12.2012 року (том ІІ, а.с. 217-225).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

Крім того, посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 118/15-54-22-03/37810726 від 31.10.2013 року та на факт реєстрації кримінального провадження за № 32013170000000032 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щодо вчинення службовими особами ТОВ "К-В-С" у вересні 2012 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, є некоректними, оскільки в даному випадку досліджувалось питання фінансово-господарської діяльності ТОВ "К-В-С" по взаємовідносинах з ТОВ "К-Реал". Крім того, відповідачем не представлено обвинувального вироку щодо визнання винними службових осіб ТОВ "К-В-С" у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, який набрав законної сили, що позбавляє доказової сили висновки Крижопільської ОДПІ про безтоварність господарських операцій ТОВ "К-В-С" з TOB "АК "Зелена долина".

Оцінюючі вищевказані доводи відповідача суд також зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки Крижопільської ОДПІ про неправомірність включення TOB "АК "Зелена долина" до податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання товарів (запчастин) у ТОВ "К-В-С" на суму 433 711,32 грн., в тому числі ПДВ - 72 285,22 грн.

Крім того, в акті перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року (том І, а.с. 59-69) відповідачем зазначено, що TOB "АК "Зелена долина" за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по операціях з придбання дизельного пального у ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" на суму 2 666 234 грн. по податковим накладним, отриманим в липні 2011 року на суму 2 146 435 грн., серпні - 21 053 грн., вересні - 304 050 грн. та жовтні 2011 року - 194 696 грн.

При цьому перевіркою встановлено, що TOB "АК "Зелена долина" уклало з ТОВ "Торговий дім "Інтер-Нафта" договори № 208-АП-ЗД/ПС від 15.07.2011 року, № 350-АП-ЗД/ПС від 29.09.2011 року та № 338-АП-ЗД/ПС від 04.10.2011 року на поставку дизпалива.

Поставка здійснювалась відповідно до умов договорів залізничним транспортом зі станції Новоград-Волинський до станції Вапнярка Одеської залізниці. Для перевірки платником надано залізничні накладні № 33624545 від 19.07.2011 року, № 33652017 від 24.07.2011 року, № 33652012 від 21.07.2011 року, № 34328971 від 04.10.2011 року. Згідно даних накладних відправником товару у жовтні та липні 2011 року є ТОВ "УкрРосТрансОйл". Платником послуг по перевезенню вантажів залізничним транспортом у липні 2011 року є ТОВ "НафтаУкрТранс", а у жовтні 2011 року - ТОВ "Сітрі". Водночас за даними автоматизованої системи співставлення АІС "Податковий блок" серед контрагентів-постачальників як ТОВ "ТД "Інтер-Нафта", так і ТОВ "АК "Зелена долина" вищевказаних підприємств не встановлено.

Отже, на думку контролюючого органу, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" до ТОВ "АК "Зелена долина", у зв'язку із недостовірністю наданих до перевірки документів (податкових та видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, а також інших первинних документів). Крім того, податковим органом враховано матеріали акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1614/22.9/37507634 від 13.05.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.01.2013 року" (том ІІІ, а.с. 60-98), згідно висновків якого встановлено відсутність у ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Таким чином, на думку відповідача, під час перевірки не підтверджено поставку товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" та ТОВ "АК "Зелена долина" не мали мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу вимог ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене Крижопільська ОДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту по спеціальній декларації з ПДВ ТОВ "АК "Зелена долина" на загальну суму 2 666 234 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта".

Проте, такі висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем укладено з ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" договори поставки дизельного палива № 208-АП-ЗД/ПС від 15.07.2011 року, № 350-АП-ЗД/ПС від 29.09.2011 року та № 338-АП-ЗД/ПС від 04.10.2011 року (том ІІ, а.с. 118-121).

На час укладення та виконання договору ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" було зареєстроване в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 31.01.2011 року за № 58676, а також було зареєстрованим як платник ПДВ відповідно до свідоцтва № 100331287 від 01.04.2011 року (том І, а.с.110-113). Відтак, контрагент позивача мав цивільну право- та дієздатність на укладення та виконання договорів у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Позивачем оприбутковано отриманий від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" товар (дизельне паливо) по видаткових накладних на загальну суму 13 178 415 грн., а саме: № 129 від 16.07.2011 року, № 130 від 16.07.2011 року, № 131 від 16.07.2011 року, № 132 від 16.07.2011 року, № 133 від 16.07.2011 року, № 134 від 16.07.2011 року, № 135 від 16.07.2011 року, № 136 від 16.07.2011 року, № 153 від 18.07.2011 року, № 154 від 20.07.2011 року, № 341 від 04.10.2011 року, № 355 від 08.10.2011 року (том І, а.с. 136-146, 148).

Також оформлено товарні звіти на придбаний товар, накладні на внутрішнє переміщення товару зі складу паливно-мастильних матеріалів (Вапнярка) до відповідних матеріально-відповідальних осіб, лімітно-забірні картки на отримання паливно-мастильних матеріалів матеріально-відповідальними особами товариства (том І, а.с. 184-250).

Розрахунки за отриманий товар між підприємствами проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (том І, а.с. 157-169).

Формування податкового кредиту по ПДВ відбулось на підставі податкових накладних, які включені TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодів, а саме: № 41 від 16.07.2011 року, № 40 від 16.07.2011 року, № 42 від 16.07.2011 року, № 46 від 18.07.2011 року, № 53 від 20.07.2011 року, № 69 від 30.09.2011 року, № 23 від 08.10.2011 року, № 6 від 04.10.2011 року, № 12 від 05.10.2011 року (том І, а.с. 122-135).

Поставка дизельного палива залізничним транспортом від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" до TOB "АК "Зелена долина" підтверджується залізничними накладними, повідомленнями про відвантаження залізничним транспортом (том І, а.с. 170-173, 177-179, 182-183).

При цьому з листа ТОВ "Укрространсойл" № 79 від 20.07.2011 року, адресованого ТОВ "Компанія-Інтергал" та ТОВ "ТД "Інтер-Нафта", вбачається, що в залізничній накладній № 33624545 від 16.07.2011 року в графі 7 "Заяви відправника" необхідно вірним вважати "Власність ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" (том І, а.с. 180).

Крім того, поставка товару (дизельного палива) здійснювалась до станції Вапнярка Одеської залізниці, де знаходяться виробничі потужності позивача. Так, згідно довідки TOB "АК "Зелена долина" № 1693 від 11.04.2014 року у власності товариства за адресою: смт. Вапнярка, вул. Першотравнева, 1, Томашпільського району, Вінницької області, знаходиться пункт переливу паливно-мастильних матеріалів (том ІІ, а.с. 177).

Судом встановлено, що дизельне паливо було отримане начальником пункту переливу паливно-мастильних матеріалів у виробничій підрозділ "Томашпільський цукровий завод" - Вапнярський відділок TOB "АК "Зелена долина" Колесником А.Д., який дійсно є працівником товариства (том ІІ, а.с. 180-181).

Також позивачем проведено оплату вартості залізничного тарифу по перевезенню товару, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000002 від 04.10.2011 року та № ОУ - 0000003 від 08.10.2011 року (том І а.с. 147, 149). Таке відшкодування проведене на виконання умов пункту 2.1 договору поставки № 350-АП-ЗД/ПС від 29.09.2011 року та № 338-АП-ЗД/ПС від 04.10.2011 року, відповідно до якого TOB "АК "Зелена долина" відшкодовує вартість залізничного тарифу по перевезенню товару зі станції Новоград-Волинський до станції Вапнярка.

Додатково позивачем надано договір поставки нафтопродуктів № 14/07/1-11 від 14.07.2011 року та додаткову угоду № 1 до договору від 15.07.2011 року (том І а.с. 115-117), що були укладені між ТОВ "Компанія-Інтергал" та ТОВ "ТД "Інтер-Нафта". Умовами додаткової угоди (п. 1.1) передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу ЛПДС м. Новоград-Волинський до станції призначення Вапнярка Одеської залізниці, код станції 408504, власність ТОВ "ТД "Інтер-Нафта", вантажоодержувач TOB "АК "Зелена долина", код вантажоодержувача: 5934, поштова адреса: 24200, Вінницька область, смт. Томашпіль, вул. Інтернаціональна, буд. 8.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.

Надані позивачем до перевірки документи (договори, видаткові та податкові накладні, залізничні накладні, платіжні відомості) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій, а посилання відповідача на недостовірність таких документів є надуманим та непідтвердженим документально.

При цьому відповідач не ставить під сумнів правильність оформлення таких первинних документів.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ч. 4 та ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що правочини між TOB "АК "Зелена долина" та ТОВ "ТД "Інтер-Нафта" не можуть бути визнанні як нікчемні в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Крім того, правомірність своїх висновків податковий орган обґрунтовує також актами перевірок контрагентів позивача. Однак, оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач, формуючи податковий кредит по спеціальній декларації з ПДВ на загальну суму 2 666 234 грн. відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ "ТД "Інтер-Нафта", діяв правомірно.

В акті перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року також зазначено, що контролюючим органом було опрацьовано відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом ''Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів'', внаслідок чого зменшено суму податкового кредиту на 52 853 грн., в тому числі у березні 2011 року на суму 4047 грн., у квітні 2011 року на суму 7621 грн., у травні 2011 року на суму 4451 грн., у липні 2011 року на суму 10 622 грн., у серпні 2011 року на суму 9565 грн., у листопаді 2011 року на суму 10 387 грн., у липні 2012 року на суму 6160 грн. (том І, а.с. 69-71).

Як встановлено у ході розгляду справи, допущене позивачем порушення вимог податкового законодавства, на думку відповідача, полягає в тому, що товариством безпідставно не було відкориговано суми податкового кредиту, задекларовані у спецдеклараціях, у зв'язку з використанням раніше придбаного товару (послуг), внаслідок придбання якого було сформовано податковий кредит по спецдекларація, не в рамках спеціального режиму оподаткування.

Оцінюючи вказані висновки акту перевірки суд зазначає, що в період з березня 2011 року по липень 2012 року TOB "АК "Зелена долина" користувалося спеціальним режимом оподаткування для сільськогосподарських виробників, визначеним ст. 209 ПК України.

Податок на додану вартість в загальній сумі 52 853 грн., сплачений товариством в ціні товарів (послуг), придбаних у контрагентів ПАТ "Вінницяобленерго", ТОВ "Укройлпродукт", ЗАТ "Волинська фондова компанія", ПАТ "АК "Сатер", ТОВ "Конкорд-Гей", ТОВ "Агровіта", ТОВ "Ямпільський цегельний завод", ПП "Партнер Україна" і ТОВ "Вербка Південна", був включений позивачем до податкового кредиту спецдекларації відповідного звітного періоду.

В подальшому такі товари (послуги) використовувалися товариством поза межами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері оподаткування, у зв'язку з чим позивач здійснював коригування показників податкової звітності шляхом збільшення податкового кредиту загальної декларації відповідного звітного періоду.

Водночас, як стверджує відповідач, коригуванню підлягав також податковий кредит по спецдеклараціях в сторону зменшення, а відтак за результатами перевірки встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню і залишається у розпорядженні сільськогосподарського виробника та спрямовується на спецрахунок на суму 52 853 грн.

Погоджуючись із вказаними висновками податкового органу, суд однак бере до уваги, що в силу положень п. 209.2 ст. 209 ПК України оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Отже, платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суми ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), тому сума заниження ПДВ по спеціальному режиму оподаткування не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, оскільки залишаються в його розпорядженні.

Враховуючи наведене висновок Крижопільської ОДПІ про необхідність врахування суми у 52 853 грн. до загальної суми заниження позивачем зобов'язань з ПДВ та стягнення її до бюджету не може визнаватися судом обґрунтованим і таким, що відповідає нормам податкового законодавства.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 89/2200/32721857 від 04.02.2014 року, податковим органом встановлено порушення TOB "АК "Зелена долина" вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України при самостійно виявлених помилках згідно поданих уточнюючих розрахунків, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ по скороченій декларації у зв'язку з ненарахуванням та н сплатою штрафних санкцій у розмірі 52 227,12 грн. (том І, а.с. 79-81).

Перевіряючи правомірність вищезазначених висновків Крижопільської ОДПІ, суд керується наступними мотивами.

Порядок внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 ПК України.

Так, відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що на виконання вказаних положень закону у спірний період позивач подавав уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із самостійно виправленими помилками щодо діяльності відповідно до ст. 209 ПК України, а саме уточняв в сторону збільшення показники ПДВ, що були відображені в попередньо поданих деклараціях з ПДВ (скороченої форми) за січень 2011 року № 9002531485 від 20.04.2012 року, за березень 2011 року № 9005514496 від 28.07.2011 року, за серпень 2011 року № 9009800934 від 01.11.2011 року, за вересень 2011 року, № 9000419718 від 17.01.2012 року, за жовтень 2011 року № 9012802502 від 20.12.2011 року та № 9008014398 від 24.02.2012 року, за грудень 2011 року № 9004990601 від 13.02.2012 року та № 9038329529 від 05.07.2012 року, за січень 2012 року № 9021349685 від 23.04.2012 року, за квітень 2012 року № 9077488170 від 10.12.2012 року, за травень 2012 року № 9054662751 від 11.09.2012 року та № 9008500311 від 20.12.2013 року та № 9016113862 від 27.03.2013 року, за червень 2012 року № 9061687278 від 10.10.2012 року та № 9036169994 від 19.06.2013 року, за липень 2012 року № 9016114737 від 27.03.2013 року, за серпень 2012 року № 9063569514 від 17.10.2012 року та № 9001165621 від 18.01.2013 року, за жовтень 2012 року № 9075220217 від 29.11.2012 року та № 9036103458 від 19.06.2013 року та № 9060436186 від 26.09.2013 року, за травень 2013 року № 9039786455 від 05.07.2013 року, за червень 2013 року № 9048663895 від 18.08.2013 року, за липень 2013 року № 9055969343 від 10.09.2013 року та № 9059762695 від 24.09.2013 року, за серпень 2013 року № 9074054221 від 18.11.2013 року, за вересень 2013 року № 9070996766 від 06.11.2013 року, за жовтень 2013 року № 90841258973 від 27.12.2013 року.

Частина зазначеної вище податкової звітності витребувана судом і досліджена у судовому засіданні (том ІІ, а.с. 226-250; том ІІІ, а.с. 1-35).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Такий же порядок передбачений і пунктом 4.2.1 розділу 4 наказу ДПА України від 18.07.2005 року № 276 "Про затвердження Інтрукції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контрль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість за період з 2011 року по 2013 рік змінювались та визначались з лютого по листопад 2011 року відповідним наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року, з грудня 2011 року по жовтень 2013 року наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, з листопада 2013 року наказом Міндоходів України № 678 від 13.11.2013 року.

Форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу), яка була затверджена наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року та наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року не містила рядка для визначення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що для підприємств, які обрали оподаткування в порядку ст. 209 ПК України не було передбачено обов'язку розраховувати та сплачувати до бюджету штраф в розмірі трьох відсотків від суми недоплати в разі самостійного виправлення виявлених помилок.

Крім того, відповідальність за податкові правопорушення в частині невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України.

З аналізу пункту 120.2 статті 120 ПК України вбачається, що передбачений цією нормою штраф може бути накладено у випадку не надіслання уточнюючого розрахунку або не включення виявлених сум до податкової звітності за наступні періоди, а також у разі несплати суми недоплати.

Оскільки позивачем було своєчасно подано відповідну податкову звітність та самостійно усунуто виявлені помилки, суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення товариством вимог податкового законодавства в цій частині.

Водночас суд зауважує, що наказом Міндоходів України № 678 від 13.11.2013 року було змінено форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі змінено форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу). У цю форму уточнюючого розрахунку було включено рядок 26 "Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки".

Як вбачається з матеріалів справи, після набрання чинності вказаним наказом позивач подавав ряд уточнюючих розрахуноків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за новою формою податкової звітності (том ІІІ, а.с. 11-15, а.с. 26-30). При цьому, в графі 26 "Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки" відповідні показники відсутні, що свідчить про порушення вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України та правомірність висновків податкового органу про невиконання TOB "АК "Зелена долина" обов'язку з розрахунку та сплати до бюджету штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань починаючи з дня набрання чинності наказом Міндоходів України № 678 від 13.11.2013 року.

Водночас суд виходить з того, що наслідком встановлення невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, однак при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Проте, з врахуванням встановлених у цій справі обставин, суд не вбачає підстав скасовувати оскаржуване рішення лише в певній частині (сумі), оскільки не може підміняти податковий орган, приймаючи замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, самостійно розраховувати суму податкових зобов'язань платника податків і розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення тих питань, що належать до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Тому податкове повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ № 0000122200 від 25.02.2014 року в цілому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, а саме в частині визнання протиправними дій Крижопільської ОДПІ щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ "АК "Зелена долина" від 17.02.2014 року № 766 на висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 04.02.2014 року № 89/2200/32721857, та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122200 від 25.02.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо залишення без розгляду заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" від 17.02.2014 року № 766 на висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 04.02.2014 року № 89/2200/32721857.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000122200 від 25.02.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" (ідентифікаційний код 32721857) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 36,54 грн. за позовними вимогами немайнового характеру та 487,20 грн. за позовними вимогами майнового характеру, а всього 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 74 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду з майновими вимогами, а саме судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович