ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/15722/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Данілова А.І.,

представника відповідача-1 - Крившука Я.В.,

представника Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області

та заяву Прокуратури Луганської області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року

у справі № 2а-6917/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт»

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (правонаступником якої є Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області),

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000552360/0 від 20 серпня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 5495766,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 5495766,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000552360/0 від 20 серпня 2010 року, прийняте Ленінською МДПІ у м. Луганську у відношенні ТОВ «Принт-Експорт», в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за грудень 2009 року у розмірі 5495766,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 5487603,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1700,86 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Луганської області підтримала вимоги Ленінської МДПІ у м. Луганську.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Принт-Експорт», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську її правонаступником - Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07 червня 2013 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга та заява при приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Принт-Експорт» подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань - 703271,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту - 2986787,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення - 2283516,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду - 6646356,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 5495766,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 5495766,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з серпня 2009 року по листопад 2009 року, за результатами якої складений акт № 240/23-616/35155783 від 31 березня 2010 року.

У висновках акта перевірки було вказано, що неможливо підтвердити заявлену ТОВ «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 5495766,00 грн., що пов'язано з від слідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг), а також вказано, що на порушення підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Принт-Експорт» занизило заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року на 8163,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що згідно даних ТОВ «Принт-Експорт» залишок від'ємного значення, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) складає 5495766,00 грн., але перевіркою встановлено, що цей показник повинен становити 5503929,00 грн., що на 8163,00 грн. більше, ніж заявлено ТОВ «Принт-Експорт» у грудні 2009 року.

02 квітня 2010 року Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192360/0, яким згідно підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшила ТОВ «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 8163,00 грн. та зазначила, що відповідно до абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається, що ТОВ «Принт-Експорт» добровільно відмовляється від отримання суми 8163,00 грн. як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Принт-Експорт» не оскаржувалось.

Разом з цим, Ленінська МДПІ у м. Луганську провела невиїзну перевірку ТОВ «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року та за лютий 2010 року року, за результатами якої був складений акт № 614/23-616/35155783 від 19 серпня 2010 року.

У висновках акта перевірки податковим органом було вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, зокрема, за грудень 2009 року у розмірі 5495766,00 грн., що пов'язано з дослідженням ланцюга постачання.

20 серпня 2010 року Ленінська МДПІ у м. Луганську на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000552360/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Принт-Експорт» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, зокрема, за грудень 2009 року на 5495766,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 5495766,00 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «Принт-Експорт» правомірно включило до складу податкового кредиту листопада 2009 року суму податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Поли-Пак» товарно-матеріальних цінностей, яке є належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебуває на податковому обліку, а несплата податку продавцем чи іншою особою у ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Поли-Пак» податковим органом не заперечувалась, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року підлягають частковому задоволенню у сумі 5487603,00 грн., з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000192360/0 від 02 квітня 2010 року позивачем не оскаржувалось.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт придбання позивачем у ТОВ «Поли-Пак» товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості (у тому числі податку на додану вартість) податковим органом не заперечувався та знайшов своє відображення у акті перевірки № 240/23-616/35155783 від 31 березня 2010 року.

Твердження Ленінської МДПІ у м. Луганську про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент покупця не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на 5495766,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 5487603,00 грн., з урахуванням того, що податкове повідомлення-рішення № 0000192360/0 від 02 квітня 2010 року позивачем не оскаржувалось

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області та заява Прокуратури Луганської області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області та заяву Прокуратури Луганської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ А.М. Лосєв

_____________________ Т.М. Шипуліна