РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.,
суддів: Дралло І.І., Сокола B.C.
при секретарі: Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
19.10.2005 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вище вказаним позовом (а.с.2, 55). Позивачка посилалась на те, що 24.9.2005 р. у результаті порушення відповідачем ОСОБА_3 правил дорожнього руху пошкоджено належний їй автомобіль БМВ-524, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1983 р.в. , просила стягнути з відповідачів 40 361, 32 грн. в рахунок відшкодування матеріальної, і 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.4.2006 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 40361, 32 грн. матеріальної шкоди, 101, 80 грн. сплаченого при подачі позову судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 принесли апеляційні скарги.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, посилається на те, що судом першої інстанції не був врахований повний об'єм перенесених нею моральних страждань внаслідок практичного знищення її автомобіля, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вона потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення в частині розміру матеріальної шкоди, просить зменшити суму відшкодування матеріальної шкоди до 10 180, 04 грн., посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Справа № 22-Ц-6933/2006 Головуючий суду першої інстанції
Білоусова В.В.
Доповідач Сокол B.C.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог дійшов вірного висновку, що з вини відповідача ОСОБА_3 24.9.2005 р. у дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено автомобіль позивачки, тому правомірно застосував положення ст. ст. 1166, 1187 цивільного кодексу України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, тому що даний висновок підтверджується матеріалами справи, а саме Постановою Сімферопольського районного суду АРК від 11.112005 р. , відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вказаний доказ являється обов"язковим для судів при розгляді даної справи, сторонами не оспорюється.
Але суд помилково стягнув з ОСОБА_3 40361,32 грн. (розмір відновлювального ремонту автомобіля) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, тоді як необхідно було стягнути 10180 грн., як залишкову вартість автомобіля, що і становить розмір матеріальної шкоди. Як доказ в частині розміру завданих збитків - висновок спеціаліста НОМЕР_1 (а.с.3-9) сторони в суді не оспорювали. Тому колегія суддів в цій частині рішення суду першої інстанції змінює і стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10180 грн. матеріальної шкоди.
З рішенням суду в частині відмови в задоволенні моральної шкоди колегія судів не погоджується, оскільки в цій частині висновок суду являється немотивованим. Як доказ в цій частині позивачка посилалась на те, що після дорожньо-транспортної пригоди погіршився стан її здоров"я(а.с.22), вона не змогла експлуатувати автомобіль, який використовувала в службових цілях (а.с.23). Суд, відхиляючи дані обставини, не навів результат оцінки вказаних доказів і не навів мотиви відмови у прийнятті доказів за правилами ст. 212 ЦПК України.
Оцінюючи докази на підтвердження одержання позивачкою моральної шкоди, колегія суддів, враховуючи пояснення сторін і конкретні обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольняє частково за підставами ст. 1167 цивільного кодексу України і відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (зі змінами, внесеними Постановою від 25 травня 2001 р. № 5). Вказані позивачкою обставини і з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 допустив зіткнення в стані алкогольного сп"яніння, у зв"язку з пошкодженням автомобіля позивачка не може використовувати його за призначенням і продовжувати активне громадське життя так як це мало місце до 24.9.2005 p., стан її здоров"я погіршився, вона змушена прикладати додаткові зусилля для налагодження пошкоджених життєвих зв"язків, тому колегія суддів в цій частині рішення суду першої інстанції скасовує і стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10180 грн. матеріальної шкоди. Це ж рішення в частині відмови в стягненні моральної шкоди скасувати і стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.