Судове рішення 2а-6455/11 від 07.05.2014

Судове рішення #36655687

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року № 118468/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.

суддів: Гуляка В.В. та Довгополова О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.09.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2011р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2011 року і до дати набарння сили постановою суду та продовжувати виплати у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Ухвалою від 11.07.2011 року адміністративний позов в частині вимог з 01.01.2011 року по 06.01.2011 року залишено без розгляду, відповідно до ст.ст. 99, 100, 165 КАС України.

Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату з 06.01.2011 року по 23.07.2011 року, позивачу щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум. Постанову допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги, що п. 3 ч. 1 етапі 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року зазначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є кошти державною бюджету та цільових фондів що перераховуються до Пенсійного фонду. Відповідно до статті 73 цього ж Закону кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджується Верховною Радою України, не проаналізовано закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків для проведення виплат дітям війни.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Щодо позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 06.01.2011 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік» нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких умов виплата спірного підвищення за період з 06.01.2011 р. по 23.07.2011 р. повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 року у справі № 2а-6455/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Судова-Хомюк Н.М.

Судді :Гуляк В.В.

Довгополов О.М.

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 11-34 зва 18 (розгляд 11-34 зва 18)