справа № 2-22/2007р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2007року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Вінтоняк М. Б..

секретаря Скоблей О.В

з участю сторін: ОСОБА_1 М, ОСОБА_2 представників сторін: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування від 13.07.1994 року та визнання забудівником будинковолодіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування від 13.07.1994 року та визнання забудівником будинковолодіння.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, суду пояснила що перебувала у шлюбі з відповідачем з 1968 р. та проживали разом до 2002 року. В 1989 році батько відповідача - ОСОБА_5 - розпочав будівництво житлового будинку в м. Надвірна по вул. Челюскінців (вул. ОСОБА_6) № 14 "а" . Будинок споруджувався за спільні кошти батька ОСОБА_5 та їхнього подружжя і саме для проживання сім'ї позивача. 13.07.1994 року батько відповідача подарував незакінчений будівництвом жилий будинок із ступенем готовності 63 % відповідачу. В подальшому сторони продовжували будівництво будинку, побудували господарські споруди.

Вважає, що договір дарування від 13.07.1994 року був укладений з порушенням діючого законодавства, так як вона нотаріально посвідченої згоди на розпорядження даним будинковолодінням не давала, окрім цього вважає, що на момент укладення договору дарування відсоток ступеня готовності був визначений неправильно.

Просить постановити рішення, яким визнати її і відповідача забудівниками спірного будинковолодіння в м. Надвірна по вул. В. Великого 14 "А", Івано-Франківської області і визнати частково недійсним договір дарування незакінченого будівництвом житлового будинку №14 А по вул. В. Великого в м. Надвірна, Івано-Франківської області, посвідченого державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори 13.07.1994 року в частині відсотку ступеня готовності і права вчиняти даний правочин без достатньої правової підстави.

Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що рішенням виконкому Надвірнянської міської ради від 26.04.1989 року його батькові ОСОБА_5 була виділена в користування для будівництва індивідуального жилого будинку та господарських споруд земельна ділянка площею 600 кв. метрів, яка знаходиться в м. Надвірна по вул. Челюскінців / нині вул. ОСОБА_6/ №14 А. На підставі даного рішення виконкому його батько ОСОБА_5 отримав будівельний паспорт, уклав з Надвірнянською міською радою договір про надання йому в безстрокове користування даної земельної ділянки і розпочав будівництво жилого будинку. Будівництво батько проводив за власні кошти. В 1994 році батько подарував йому незакінчений будівництвом жилий будинок, і на підставі даного договору дарування було внесено зміни в будівельний паспорт і він став

забудівником спірного будинковолодіння. На даний час будинок є не завершений будівництвом. Перебуваючи в шлюбі з позивачкою по справі, вони як подружжя разом кошти в будівництво не вкладали, всі будматеріали, які пізніше пішли на будову, були придбані ще ОСОБА_5 Право власності на будинковолодіння на даний час не встановлено.

В позові просить відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Надвірнянської міської ради від 26.04.1989 року батькові, відповідача ОСОБА_5 була виділена в користування для будівництва індивідуального жилого будинку та господарських споруд земельна ділянка площею 600 кв. метрів, яка знаходиться в м. Надвірна по вул. Челюскінців (в даний час вул. ОСОБА_6) №14 А. На підставі даного рішення виконкому ОСОБА_5 отримав будівельний паспорт, і 09.11.19-89 року уклав з Надвірнянською міською радою договір про надання йому в безстрокове користування даної земельної ділянки і як вбачається з дозволу на право закладки фундаментів під індивідуальний житловий будинок, виданого 10.11.1989 року районним архітектором Надвірнянського району ОСОБА_7, розпочав будівництво жилого будинку. Згідно акту від 4.03.1990 року про прийняття фундаментів індивідуального будівництва дозволено індивідуальному забудівнику ОСОБА_5 завершити будівництво спірного жилого будинку і господарських споруд, які знаходилися в м. Надвірна по вул. Челюскінців №14 А.

Будівництво жилого будинку ОСОБА_5 проводив за власні кошти, і в судовому засіданні не здобуто доказів того, що сторони по справі вкладали власні кошти в дане будівництво. Згідно рішення виконкому Надвірнянської міської ради від 21.04.1994 року дозволено ОСОБА_5 подарувати відповідачу незавершений будівництвом спірний жилий будинок і закріплено за відповідачем земельну ділянку площею 600 кв.метрів, на якій знаходився жилий будинок.

13.07.1994 року ОСОБА_5 подарував відповідачу по справі згідно договору дарування незакінчений будівництвом житловий будинок №14 А по вул. В. Великого в м. Надвірна, Івано-Франківської області, і даний договір посвідчено державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори. Як вбачається з даного договору, будівництво проведено на 63%.

Договір дарування укладено з дотриманням вимог ст. 47, 244, 227, 227-1 ЦК України / в редакції 1963 року/. Під час укладення даного договору дарування позивачка не була стороною даного договору і не набула відносно спірного майна будь яких прав, а тому її права не були порушені.

На підставі даного договору дарування і рішення виконкому Надвірнянської міської ради від 21.04.1994 року відповідач став забудівником спірного будинковолодіння. В зв'язку з цим в 2007 році було внесено зміни в будівельний паспорт.

Згідно довідки, виданої головним архітектором Надвірнянського району 09.07.2007 року за №19 відповідач є забудівником земельної ділянки площею 0.06 га в м. Надвірна по вул. В. Велкого №14 А.

А тому підстав для визнання в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 забудівником спірного будинковолодіння немає.

Суд вважає безпідставними вимоги позивачки щодо визнання її забудівником будинковолодіння №14 А по вул. В. Великого в м. Надвірна, так як в судовому засіданні встановлено, що забудівником даного будинковолодіння був ОСОБА_5, а на

даний час відповідач, саме їм були виділені земельні ділянки для будівництва і будівництво спірного жилого будинку і господарських споруд вони проводили згідно вимог ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій " від 20.04.2000 року і ст. 14.22 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 року. Будь яких угод між батьком відповідача, як забудівником, і сторонами по справі про створення спільної власності на будинковолодіння №14 А по вул. В. великого в м. Надвірна укладено не було.

Також в суді встановлено, що на даний час спірний будинок є незавершений будівництвом і не є об'єктом спільної сумісної власності сторін. Даний факт встановлено рішенням Надвірнянського районного суду від 12.12.2005 року, яким відмовлено позивачці ОСОБА_1 в позові про визнання даного будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та у визнанні права власності на частину будинковолодіння і його розподіл в натурі, а такое постановою Надвірнянського районного суду від 19.03.2007 року, якою визнано незаконним і скасовано акт прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку в м. Надвірна по вул. В. великого №14 А , визнано незаконним і скасовано рішення Надвірнянської міської ради №182 від 11.05.2006 року, яким затверджено акт прийняття в експлуатацію індивідуального жилого будинку в м. Надвірна по вул. В. Великого №14 А та оформлення права власності на нього, визнано недійсним свідоцтво про право власності позивачки на 18/100 частки спірного будинковолодіння. Зазначені рішення суду на даний час є чинними.

Посилання позивачки на застосування ст. 1212 ЦК України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки дана стаття є новелою і введена в дію з 01.04.2004 року. Зважаючи на те, що закон зворотної дії немає, тому суд прийшов до висновку, що посилання ОСОБА_1 на дану статтю є безпідставним.

Таким чином, оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст. 368, 369, 1212, ЦК України, ст. 67, 68, 69, 70, 71 СК України та керуючись ст. ст. 213-215, 218 ЦПК України , суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування від 13.07.1994 року та визнання забудівником будинковолодіння - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Надвірнянський районний суд.