РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Волковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування  матеріального  збитку  і  моральної шкоди,  за  апеляційною   скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 березня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача, відбулася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої вона одержала тілесні ушкодження, а її автомобіль одержав механічні пошкодження. Позивачка просила стягнути з відповідача: витрати на лікування у розмірі 101 грн.; матеріальний збиток в результаті пошкодження її автомобіля у розмірі 11245 грн. 02 коп.; неодержаний дохід у розмірі 53535 грн., а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн., та судові витрати у справі.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11245 грн. 02 коп. у відшкодування матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження автомобіля та 101 грн. витрат на лікування. Стягнуто у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. і судові витрати у справі у розмірі 150 грн. У решті частини в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши відповідача, його представника, перевіривши матеріали цивільної справи і матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що  ДТП  відбулося  з  вини  відповідача.   Визначаючи  розмір  матеріального  збитку,

заподіяного в результаті пошкодження автомобіля, суд за доказ розміру матеріального збитку прийняв акт товарознавчого дослідження, проведеного за заявою позивачки.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна подія відбулася 18 травня 2002 року, товарознавче дослідження проведене 02 жовтня 2003 року, проте експертом в порушення Методики проведення товарознавчої експертизи огляд транспортного засобу не проводився.

Актом огляду експерт зобов'язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан транспортного засобу, з обов'язковою їх фіксацією за допомогою фотографування.

Аналізуючи матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 (а.с. 17, справа № 1-181/2004) пошкодження автомобіля, зафіксовані на місці ДТП, не відповідають пошкодженням, вказаним в акті дослідження.

При таких обставинах наданий позивачкою акт товарознавчого дослідження, на думку колегії суддів, не може бути доказом розміру заподіяного матеріального збитку.

Суд першої інстанції призначав товарознавчу експертизу, проте експерт повідомив суд про неможливість її проведення у зв'язку з відсутністю автомобіля.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні належні докази розміру матеріального збитку і в позовних вимогах необхідно відмовити.

Стягуючи з відповідача витрати позивачки на лікування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка надала допустимі докази, спричинення їй матеріального збитку.

 У матеріалах справи (а.с. 8) ОСОБА_1 надані чеки на покупку ліків, проте, суд апеляційної, інстанції вважає, що дані документи не свідчать про те, що придбання лікарських препаратів було проведено саме позивачкою, та у зв'язку з одержаною травмою.

Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с. 60-64 кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_2), ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні з 19 травня по 03 червня і з 04 червня по 26 червня 2002 року.

Надані чеки про покупку ліків, свідчать, що ліки купувалися: 25.11.2002 p., 12.01.2003, 10.02.2003, 15.03.2003, 21.03.2003, тобто значно пізніше одержаної травми та після проведення лікування.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що позивачка не надала доказів, понесених нею витрат на лікування у зв'язку з одержаною травмою в результаті ДТП.

Суд, стягуючи моральну шкоду, вказав, що у позивачки були порушені нормальні життєві зв'язки, необхідності знаходити кошти на ремонт автомобіля і лікування, неможливістю тривалий час користуватися автомобілем.

Тим часом, докази завдання моральної шкоди саме цими обставинами в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за недоведеними обставинами, що мають значення для справи, що дає підставу суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалити нове рішення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 березня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України

протягом двох місяців.