УКРАЇНА

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 6 дня             Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів              -Градовського Ю.М.

-Фальчука В.П.

при секретарі - Пащенко Т.П.

з участю - позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_2про визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, про виділ в користування 3/4

частини земельної ділянки та поділ житлового будинку і  земельної ділянки в натурі, -

 

ВСТАНОВИЛА:

20. 10. 2004 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини житлового АДРЕСА_1, про виділ в користування  3/4 частини земельної ділянки та поділ житлового будинку і земельної ділянки в натурі, вказуючи, що вони на належній їм земельній ділянці по АДРЕСА_1Одеської області побудували двоповерховий будинок та вселилися в нього. Так як на цій же ділянці знаходився старий будинок, який також належав їм, а в сільській раді було відмовлено в оформленні правоустановчих документів на новий житловий будинок, вони вирішили оформити будинок на сина, а після продажу старого будинку переоформити його на себе. З 1999 року позивачі проживають разом з сином в новому будинку, але він після одруження відмовився від переоформлення будинку.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що спірний будинок він вистроїв своїми силами за власні кошти.

Рішенням суду позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4  частини житлового будинку, про виділ в користування 3/4 частини земельної ділянки та поділ житлового будинку і земельної ділянки в натурі - задоволено.

Суд визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 3/4  частини житлового АДРЕСА_1, Біляївського району Одеської області та

Справа   №   22-5481/2006 р.                                     Головуючий у першій інстанції   Мельничук Н.І.

Доповідач Суворов В.О.

 

 

виділив їм в натурі, згідно третього варіанту висновку судово-будівольної експертизи, частину будинку загальною площею 101, 4 кв.м., за капітальними стінами - 60, 6 кв.м., житловою площею 33, 6 кв.м. Реальна доля 71 %, загальною вартістю 28001 грн.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4  житлового АДРЕСА_1, вартістю 9835, 50 грн., та виділив йому в натурі, згідно третього варіанту висновку судово -будівельної експертизи, частину будинку загальною площею 32, 3 кв.м., за капітальними стінами - 32, 3 кв.м., житловою площею 28, 3 кв. м. Реальна доля 29 % загальною вартістю 11 341 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 1505, 50 грн. різниці в долях.

Вхід в виділяєму частину житлового будинку для 3/4  частини здійснюється через вхідні двері в приміщенні 2-1.

Вхід в виділяєму частину житлового будинку для 3/4 частини здійснюється через вхідні двері в приміщенні 1-5, з попереднім обладнанням драбини до 2-го поверху, до навісу.

По роботам по переобладнанню ОСОБА_3, ОСОБА_4 обладнати перегородку в приміщенні 1-5 вартістю 461 грн. ОСОБА_2 обладнати драбину до навісу на другому поверсі вартістю 1827 грн.

Стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 605, 50 грн. різниці вартості по переобладнанню.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 виділив в користування 3/4 частини земельної ділянки, площею 800 кв.м. розташований частково біля правої бокової межі та частково біля правої бокової межі ділянки, на якій розташована частина житлового будинку, гараж, мощення та частина огорожі згідно експертизи.

ОСОБА_2 виділив в користування 1/4  частину земельної ділянки, площею 267 кв.м. розташований в середній частині та лівої бокової межі ділянки, на якій розташована частина житлового будинку, уборна, цистерна та частина огорожі згідно експертизи.

Земельну ділянку шириною 1 м.п. розташований вдовж наружних стін приміщень 2-2, 1-4, 1-3, 3-3, 3-2, що знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_2, вважати як ділянку загального користування для проведення ремонтних робіт співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вхід на земельну ділянку виділяєму ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювати через ворота, в огорожі 1-2, з виходом на АДРЕСА_1 та влаштувати його біля правої бокової межі в огорожі 1-2.

Вхід на земельну ділянку виділяєму ОСОБА_2 влаштувати в огорожі 1-2 з виходом на АДРЕСА_1

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 346, 06 грн. за стягнення державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

 

Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказі», речових доказів, зокрема звуко - і відеозаиисів, висновків експертів.

Згідно ст.ст. 12, 17 Закону України „Про власність" праця громадян є основою створення і примноження їх власності.

Громадянин набувас право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальноппраці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю,  якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.  Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки        кожного визначається           ступенем        його    трудової           участі.

Як вбачається з матеріалів справи будинок був збудований у 1999 році, а свідоцтво на право власності було видано відповідачу 16 грудня 2002 року. Тобто в час коли діяв ЦК в редакції 1963 року.

Відповідно до п. п. 1,4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В зв'язку з зазначеним та в зв'язку з тим, що спірний житловий будинок був побудований у  1999 році, свідоцтво про право власності видано на нього у 2002 році, позивач в позові ставить питання про скасування свідоцтва про право власності, з матеріалів справи судова колегія вбачає, що спірні правовідношення виникли до 1 січня 2004 року, тому вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу відповідно ЦК України, який набрав чинність 01 січня 2004 року.

Суд першої інстанції в ході судового засідання встановив, що позивачам належав АДРЕСА_1, розташований на земельний ділянці 0,20 га. У 1993 році позивачі власними силами почали будівництво спірного житлового будинку на земельній ділянці, яка була закріплена за старим домом, яку розділили на 2 рівні ділянки розміром 0,10 га. кожна. З метою отримання дозволу на будівництво оформили споруджуваний дім на свого сина - ОСОБА_2, в зв'язку з чим 31 вересня 1999 р. на ім'я відповідача був виданий будівельний паспорт. 16 грудня 2002 року на ім'я відповідача видано свідоцтво про право власності на спірний будинок.

Судова колегія звертає увагу на те, що на час початку будівництва відповідачу було 17 років, а на час надання будівельного паспорта позивачу виповнилося 23 роки.

В 1993 році позивач навчався в ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 1993 року по травень 1994 р. працював токарем 3 розряду в НТЦ „ІНФОРМАЦІЯ_2". З травня по листопад 1994 року не працював. З листопада 1994 р. по листопад 1996 р. проходив службу в Український Армії.

Відповідно до трудової книжки після проходження служби в Український армії до 7 червня 1999 року не працював. З 7 червня 1999 року до 31 жовтня 2000 року працював слюсарем.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що позивач з початку будівництва працював епізодично, навчався, проходив службу в збройних силах, мав незначні заробітки.

Судова колегія не приймає до уваги характеристику з МІНІ „Пальміра". Відповідно якої позивач працював охоронцем з листопада 1997 р. по жовтень 1998 p., оскільки в трудовій книжці відсутні лампі про цю його роботу.

Свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4. ОСОБА_5, які були допитані судом першої інстанції так і свідок ОСОБА_6 в апеляційній інстанції пояснили суду, що будівництво спірного будинку, та оформлення документів на його будівництво здійснювали позивачі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на заперечення відповідача від 05 листопада 2004 р., в яких він вказує, що будівництво почалося коли йому виповнилося 17 років, що відбувся розділ існуючої земельної ділянки під будівництво нового дому. Також позивач вказує, Що матеріали на будівництво купувалися на заробітну плату позивачів. Будівництво здійснювалося силами як ггозивача так і відповідача. Кошти з проданого старого будинку, який належав позивачам були витрачені на будівництво нового. Вікна виготовив позивач з допомогою відповідача.

 Таким чином, з зазначених заперечень та досліджених матеріалів справи судовою колегією встановлено, що спірний дім будувався позивачами, та допомагав їм в цьому відповідач. В зв'язку з тим, що відповідачем не надано доказів які б заслуговували на увагу, щодо його матеріальних витрат на будівництво спірного дому, судова колегія вважає, що більшу його частину було збудовано за кошти та силами позивачів. Тому судова колегія погоджується з вимогами позивачів, що до того, що вони своєю працею та матеріальними цінностями придбали право власності на 1/4  частини житлового будинку, а відповідач на 1/4 частину.

Також судова колегія дає оцінку тому факту, що збудувавши спірний будинок позивачі продали дім, в якому вони проживали, що свідчить про те, що вони новим будинком розпоряджалися як своєю власністю.

Враховуючи вище приведенні докази судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі власними силами збудували 3/4  частини спірного будинку, на який в відповідності до ст. ст. 12, 17 Закону України „Про власність" мають право власності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року №7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловій будинок" якщо земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, Крім випадків, коли це передбачено законом. Таке право зокрема, виникає, коли будівництво велося за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, доводи апелянта про те, що спірний будинок збудований на земельній ділянці, яка йому була надана особисто для будівництва не заслуговують на увагу.

Також судова колегія погоджується з варіантом розділу, який застосував суд першої інстанції при вирішенні справи.

Але суд першої інстанції розглядаючи справу не розглянув позовні вимоги, що стосуються визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на спірний житловий будинок, відповідно якого будинок належить ОСОБА_2

Судовою колегією встановлено, що позивачі відповідно до ст. ст. 12, 17 Закону України „Про власність" мають право власності на 3/4 частини спірного житлового будинку. Тому відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність" судова колегія визнає незаконним та скасовує свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок розташований в Біляївському районі Одеської області в АДРЕСА_1

Враховуючи все вищевикладсне колегія вважає, що суд першої інстанції виносячи рішення неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, що с підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.І п. 2, 309 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення.Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2006 року - скасувати.  

Постановити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 відповідно до якого за ОСОБА_2визнано право власності на житловий будинок розташований в Біляївському районі Одеської області в АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3та ОСОБА_4право власності на 3/4  частини житлового АДРЕСА_1, Біляївського району Одеської області та виділити їм в натурі, згідно третього варіанту висновку судово-будівельної експертизи, частину будинку загальною площею 101, 4 кв.м., за капітальними стінами - 60, 6 кв.м., житловою площею 33, 6 кв.м. Реальна доля 71 %, загальною вартістю 28001 грн.

Визнати за ОСОБА_2право власності на 1/4  житлового АДРЕСА_1, Біляївського району Одеської області, вартістю 9835, 50 грн., та виділити йому в натурі, згідно третього варіанту висновку судово-будівельної експертизи, частину будинку загальною площею 32, 3 кв.м., за капітальними стінами - 32, З кв.м., житловою площею 28, 3 кв. м. Реальна доля 29 % загальною вартістю 11 341 грн.

Стягнув з ОСОБА_2на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_41505, 50 грн. різниці в долях.

Вхід в виділяєму частину житлового будинку для 3/4  частини здійснюється через вхідні двері в приміщенні 2-1.

Вхід в виділяєму частину житлового будинку для 1/4  частини здійснюється через вхідні двері в приміщенні 1-5, з попереднім обладнанням драбини до 2-го поверху, до навісу.

По роботам по переобладнанню ОСОБА_3та ОСОБА_4обладнати перегородку в приміщенні 1-5 вартістю 461 грн. ОСОБА_2 обладнати драбину до навісу на другому поверсі вартістю 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4на користь ОСОБА_2605, 50 грн. різниці вартості по переобладнанню.

ОСОБА_3та ОСОБА_4виділити в користування 3/4 частини земельної ділянки, площею 800 кв.м., розташовані частково біля правої бокової межі та частково біля правої бокової межі ділянки, на якій розташована частина житлового будинку, гараж, мощення та частина огорожі згідно експертизи.

ОСОБА_2виділити в користування 1/4  частину земельної ділянки, площею 267 кв.м., розташовану в середній частині та лівої бокової межі ділянки, на якій розташована частина житлового будинку, вбиральня, цистерна та частина огорожі згідно експертизи.

Земельну ділянку шириною 1 м.п. розташовану вдовж наружних стін приміщень 2-2, 1-4, 1-3, 3-3, 3-2., що знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_2, вважати    як    ділянку    загального    користування    для    проведення    ремонтних    робіт співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вхід на земельну ділянку виділяєму ОСОБА_3та ОСОБА_4здійснювати через ворота, в огорожі 1-2, з виходом на АДРЕСА_1 та влаштувати його біля правої бокової межі в огорожі 1 -2.

Вхід на земельну ділянку виділяєму ОСОБА_2влаштувати в огорожі 1 -2 з виходом на АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4346,06 грн. за сплату державного мита.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави витрати на інформаційно -

технічне забезпечення в розмірі 30 грн.                    

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня вступу до законної сили.

 

 

Головуючий: