ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 922/1039/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників :

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №942Х/1-42) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24 березня 2014 року у справі №922/1039/14

за позовом Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж", м. Харків

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року Фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж", в якій просила визнати за позивачем право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2; кількість кімнат: дві; загальна площа: 85,03 кв. м.; поверх 2; секція: 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 березня 2014 року у справі №922/1039/14 (суддя Доленчук Д.О.) відмовлено Фізичній особі ОСОБА_2 в прийнятті позовної заяви. Повернуто позовну заяву та додані до неї документи на 68 арк. Повернуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений квитанцією № 9 від 19.03.2014 р. судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 24 березня 2014 року у справі №922/1039/14 скасувати та направити справу до господарського суду Харківської області для вирішення питання про порушення провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. Крім того, зазначає, що господарським судом в розумінні правила виключної підсудності, закріпленого в ч. 9 ст. 16 ГПК України, є господарський суд Харківської області, а не місцевий суд загальної юрисдикції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, оскільки до підвідомчості господарських судів відносяться справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами боржника, зокрема, й права власності.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2014 року у справі №922/1039/14 розгляд апеляційної скарги позивача було призначено на 23 квітня 2014 року.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір №КШ-1-2 з додатками (а.с.42-66).

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язувався внести інвестицію у будівництво будинку з офісними приміщеннями, підземною стоянкою по АДРЕСА_1 в обсязі, порядку та строки, зазначені в договорі, та прийняти квартиру будівельний номер 2, поверх 2, під'їзд 1 (перший), загальна площа: 85,03 кв. м. та/або місце для стоянки автомобіля, а також правовстановлюючі документи на них у відповідача, після чого оформити їх у свою власність.

В свою чергу, відповідач зобов'язувався здійснити організацію будівництва вищевказаного будинку, передати позивачу закріплену за ним квартиру та/або місце для стоянки автомобіля по акту прийому-передачі відповідно до попереднього плану квартири або удосконаленого плану квартири та/або попереднього плану місця для стоянки автомобіля, а також надати позивачу всі необхідні документи для оформлення вищезазначеної квартири та/або місця для стоянки автомобіля у власність за умови своєчасного та повного виконання позивачем інвестиційних зобов'язань.

09 серпня 2011 року постановою господарського суду Харківської області у справі №5023/2837/11 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати за ним право власності на вищезазначену квартиру.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов висновку, що у прийнятті даної позовної заяви слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки вона підлягає розгляду в місцевому суді загальної юрисдикції, а не в господарських судах України.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду та вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (пункт 7 частини першої статті 12 ГПК).

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Положеннями ч. 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Колегія суддів звертає увагу, що до спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, зокрема, спори про визнання права власності. До того ж норма ч. 4 ст. 10 вказаного Закону застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в інформаційному листі від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з подальшими змінами та доповненнями.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позовна заява Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2; кількість кімнат: дві; загальна площа: 85,03 кв. м.; поверх 2; секція: 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1 підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж", а саме господарським судом Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та приписах чинного законодавства. Натомість, суд першої інстанції, прийнявши ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви Фізичної особи ОСОБА_2, не прийняв до уваги та не вірно застосував норми процесуального права щодо підвідомчості та підсудності справ господарським судам, в зв'язку з чим ухвала господарського суду Харківської області від 24 березня 2014 року у справі №922/1039/14 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24 березня 2014 року у справі №922/1039/14 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повна постанова складена 28 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.