ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/2217/14-ц

провадження № 2/753/2316/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"26" березня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ЛЯШЕНКО Ю.Ю.

за участю

позивач не з'явився;

відповідач не з'явився;

третя особа не з'явилась;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної реєстраційної служби України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність майна, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, позичальник, ОСОБА_1) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі, набуття у власність майна та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УКРСИББАНК», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «УКРСИББАНК», було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11320110000. За умовами даного договору відповідач отримала кредит в сумі 100 000,00 доларів США, який зобов'язалась повернути у повному обсязі в строк до 24.03.2033 року або достроково зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором 24 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) №80708, за умовами якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку двокімнатну квартиру загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно Договору іпотеки вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін, з урахуванням звіту суб'єкта оціночної діяльності, становить 582 000,00 грн.

Через неналежне виконання умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 1 322 381,50 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 98 333,35 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 785 978,46 грн.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 67 109,10 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 536 406,04 грн.

Оскільки відповідач порушила умови кредитного договору та допустила заборгованість за даним договором, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, припинення права власності ОСОБА_1 на дане майно та виселення її та усіх мешканців, що проживають у цій квартирі.

В судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині виселення відповідача та усіх осіб, що мешкають у спірній квартирі, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 26 березня 2014 року позовні вимоги у зазначеній частині залишено без розгляду. Крім того представник позивача просив суд розгляд справи проводити у його відсутність, у заяві позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність майна підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надала, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки представник позивача не заперечував проти вирішення справи таким чином, про що зазначив у відповідній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

24 березня 2008 року між відповідачем та АКІБ «УКССИББАНК», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ «УКРСИББАНК», було укладено договір про надання споживчого кредиту №11320110000 (далі по тексту - Договір). За умовами даного договору відповідач отримала кредит в сумі 100 000,00 доларів США, який зобов'язалась повернути у повному обсязі в строк до 24.03.2033 року або достроково зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом (а.с.12-18).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором 24 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) №80708 (далі по тексту - Договір іпотеки), за умовами якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку двокімнатну квартиру загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37-39). Згідно Договору іпотеки вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін, з урахуванням звіту суб'єкта оціночної діяльності становить 582 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. А частиною 2 ст. 1050 цього Кодексу передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Через неналежне виконання умов Договору, відповідно до доданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.42), у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 322 381,50 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 98 333,35 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 785 978,46 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 67 109,10 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 536 406,04 грн.

Невиконання позичальником умов Договору на підставі п. 6.1.2. Договору дає право Банку достроково вимагати виконання боргових зобов'язань за кредитом у позичальника.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (а.с.62-65).

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи розширеними розрахунками заборгованості та виписками по кредитному договору. У зв'язку з чим, позивачем 30 жовтня 2013 року було направлено позичальникові досудову вимогу про погашення заборгованості за Договором (а.с.56-57), яка не була виконана відповідачем.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави. А частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано умов кредитного договору, 30 жовтня 2013 року позивачем було направлено позичальникові досудову вимогу про добровільне звільнення приміщення, передачу ключів та документації (а.с.56-57). Проте зазначена вимога позичальником не виконана.

Водночас, частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Пунктом 4.2 договору іпотеки сторонами визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку».

Цим же договором сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке може бути здійснене також шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п. 5.2 договору іпотеки).

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

А відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. (Зазначене збігається з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 грудня 2013 року).

Отже, враховуючи наведене вище, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3897,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись стст. 16, 346, 526, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, стст. 7, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», стст. 88, 212, 215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 322 381,50 грн. за Договором про надання споживчого кредиту №11320110000 від 24 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом передачі Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36, корп. Б) права власності на вказане майно.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36, корп. Б) право власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею 30,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Витребувати від ОСОБА_1 та передати Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36, корп. Б) технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) та квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36, корп. Б) судовий збір в розмірі 3897,60 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень, 60 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд міста Києва.

СУДДЯ Ф.А.КАЛІУШКО