КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4323/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення коштів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що право позивача на відпустку перед звільненням, починаючи з 22 жовтня 2013 року та її оплату гарантується Законом України «Про відпустки» та забезпечується гарантованим наданням відповідачем відпустки, а також нарахуванням відпускних та їх виплатою. Крім того, апелянт звертає увагу, що оскільки на момент виникнення спірних відносин, а саме 21 жовтня 2013 року, не було винесено постанову суду апеляційної інстанції від 16 січня 2014 року та інших наказів, тому бездіяльність відповідача є неправомірною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДПА у Чернігівській області №116-о від 22 травня 2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, позивача звільнено з податкової міліції з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.64 «ж» (за власним бажанням).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року по справі №825/2618/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУ Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ ДПА у Чернігівській області №116-о від 22 травня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ з 23 травня 2008 року та стягнуто з Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23 травня 2008 року по 25 липня 2013 року в розмірі 104466,77 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення суми грошового забезпечення за один місяць в розмірі 1682,00 грн. постанову суду допущено до негайного виконання.

На виконання вищезазначеної постанови, наказом ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 05 вересня 2013 року №151-о «Про скасування наказу ДПА в області від 22 травня 2008 року №116-о» позивача поновлено на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ, 23 травня 2008 року. З зазначеним наказом позивача ознайомлено 21 жовтня 2013 року.

У зв'язку з відсутністю посад начальницького складу податкової міліції у штатному розписі Чернігівської ОДПІ та реорганізацією, скороченням штату та чисельності працівників органів ДПС у Чернігівській області, змінами в організації виробництва і праці, істотних умов праці, позивача 21 жовтня 2013 року попереджено про наступне звільнення на підставі п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штату та видано наказ від 20 грудня 2013 року №224-о «Про звільнення ОСОБА_2», відповідно до якого 23 грудня 2013 року позивача звільнено з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ.

Позивачем до Чернігівської ОДПІ було подано заяву від 21 жовтня 2013 року про надання йому відпустки з 22 жовтня 2013 року за 2008-2009 роки, заяву від 16 грудня 2013 року про надання відпустки за 2010 рік, починаючи з 25 грудня 2013 року, та заяву від 16 січня 2014 року про надання відпустки за 2011-2014 роки, починаючи з 03 лютого 2014 року, а також у вищезазначених заявах позивач просив включити до часу відпустки невикористанні дні відгулу та надати допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення, однак, дані заяви відповідачем не були задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року апеляційні скарги ГУ Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року по справі №825/2618/13-а скасовано, постановлено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ГУ Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

На виконання вищезазначеного судового рішення, ГУ Міндоходів у Чернігівській області видано наказ №6-о від 20 січня 2014 року про скасування наказу ГУ Міндоходів у Чернігівській області №151-о від 05 вересня 2013 року «Про скасування наказу ДПА в області від 22 травня 2008 року №116-о» та №224-о від 20 грудня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2»

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність дій, пов'язаних зі звільненням позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів за відпустку, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, яка в силу ст.254 КАС України набрала законної сили, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ГУ Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Зазначеною постановою встановлено, що відповідач, задовольняючи добровільне волевиявлення позивача щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням (наказ №116-о від 22 травня 2008 року), жодним чином не порушив прав ОСОБА_2, діяв правомірно, в межах і в спосіб, встановлений законодавством.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

У відповідності до п.49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, зазначеним особам надаються відпустки, зокрема, чергові.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, яка в силу ст.254 КАС України набрала законної сили, встановлено правомірність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_2 з займаної посади та з податкової міліції у запас за власним бажанням (наказ №116-о від 22 травня 2008 року), а тому в силу п.62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, позивач з 23 травня 2008 року не перебував на службі та на нього не розповсюджувались вимоги вищезазначеного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, серед іншого, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів за відпустку ОСОБА_2, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, яка набрала законної сили, встановлена правомірність дій, пов'язаних із звільненням позивача з податкової міліції з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.64 «ж» (за власним бажанням) згідно наказу ДПА у Чернігівській області №116-о від 22 травня 2008 року, а тому відсутній вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням позивача.

Крім того, відповідачем прохання позивача щодо надання відпусток не задовольнялись, відповідні накази про надання відпусток не видавались, періоди і тривалість відпусток та графік черговості їх надання не узгоджувались.

В силу п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, зокрема, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Таким чином, враховуючи, що вищезазначені виплати є правом керівника органу та здійснюються в межах затвердженого фонду оплати праці, а також зважаючи на те, що позивач фактично з часу поновлення не перебував у черговій відпустці, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.