Справа № 2-133/11

Провадження №2/761/1301/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Голік Н.О.,

при секретарі - Куделі А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача, в якій просив визнати недостовірною інформацію, викладену в листі НАК «Нафтогаз України» №3-1106 від 17.07.07, а саме: «Заробіток за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду Вам було виплачено у повному обсязі» та «Підстав для підвищення посадового окладу не має» та зобов'язати НАК «Нафтогаз України» спростувати її.

Вказав, що бездіяльність відповідача з приводу не підвищення мого посадового окладу є незаконною. Намагаючись поновити свої порушені права позивач 29.06.2007 року звернувся зі скаргою до відповідача щодо вирішення питання про виплату позивачу повної суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та підвищення посадового окладу, на яку відповідач надіслав лист №3-1106 від 17.07.07 року за підписом директора Департаменту служби безпеки С.Хамули, в якому була зазначена, як вважає позивач, недостовірна інформація: «Заробіток за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду Вам було виплачено у повному обсязі. Підстав для підвищення посадового окладу не має.». Вказує, що інформація вказана в листі є недостовірною та підлягає спростуванню, оскільки позивачу виплачено тільки 51 756,27 грн., а не вся сума згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2006 року - 65 145,42 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказавши на його безпідставність та необґрунтованість.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2006 року наказ НАК «Нафтогаз України» №464-К від 23.08.2005 року про звільнення позивача було визнано незаконним, позивача поновлено на займаній посаді, з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65 145,42 грн.

На скаргу позивача від 29.06.2007 року щодо вирішення питання про виплату позивачу повної суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та підвищення посадового окладу, відповідач надіслав лист №3-1106 від 17.07.07 року за підписом директора Департаменту служби безпеки С.Хамула, в якому вказав, що заробіток за час вимушеного прогулу на підставі рішення суду позивачу виплачено в повному обсязі; заробітна плата позивачу нараховується відповідно до посади, на яку позивача поновив суд; підстав для підвищення посадового окладу не має.

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію" відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відповідно до ст..200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до статті 201 ЦК України ділова репутація фізичної особи є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року №1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у абзаці другому пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування їх у пресі, передання по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших телекомунікаційних засобів зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Позивачем не надано підтвердження порушення особистих немайнових прав, тобто або завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджання особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, а отже немає сукупності перелічених вище обставин, які є юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Оцінивши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що лист Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №3-1106 від 17.07.07 року за підписом директора Департаменту служби безпеки С.Хамула, не є інформацією, яка поширюється та спростовується відповідно до ст. 277 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про спростування недостовірної інформації, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: