ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/6935/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Олендера І.Я.,

суддів Лиска Т.О., Юрченка В.В.,

за участю секретаря Прокопчук Н.В.,

скаржника ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київської міської державної адміністрації до «Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київської міської організації політичної партії», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Депутатської фракції політичної партії «УДАР» («Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, ОСОБА_8 про заборону мирних зібрань, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2013 року позивач - Київська міська державна адміністрація, звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів) шляхом заборони: Всеукраїнському об'єднанню «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії (згідно повідомлень від 30.11.2013 р. №249/ов, від 30.11.2013 р. №250/ов, від 30.11.2013 р. №251/ов); ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Депутатській фракції Політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи» Віталія Кличка» (згідно повідомлень від 30.11.2013 р.); іншим суб'єктам, які реалізують прав на мирні зібрання, проведення заходів з 01.12.2013 року по 07.01.2014 року у м. Києві по вул. Банковій, вул. Грушевського, вул. Богомольця, Європейській площі, Майдані Незалежності, парк «Хрещатий».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2013 року про виправлення описок, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення про заборону мирних зібрань тим, що наявна інформація про існування закликів до виходу громадян на масові заходи та до підняття революції і повалення правлячого режиму та щодо використання димових шашок. Крім того, відповідачами не дотримано вимог Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської ради № 317/418 від 24.06.1999 року (далі Порядок), щодо завчасного сповіщення державних органів про проведення мирних зібрань та щодо наявності у повідомленні підписів всіх організаторів зібрань.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку встановленим обставинам дійшов висновку, що з огляду на ситуацію, яка склалась у м. Києві, зокрема події у ніч з 29 на 30 листопада 2013 року, коли силами спецпідрозділу «Беркут» було звільнено Майдан Незалежності від мітингувальників, що викликало значний суспільний резонанс, наявність інформації, в тому числі поширену через мережу інтернет, про заклики до революції та зміни влади насильницьким шляхом, наявні достатні підстави вважати, що мітинги, походи, акції громадянської непокори стануть платформою для закликів до публічного насильства, посягань на правовий та конституційний порядок, а також створюватимуть умови для завдання шкоди іншим особам чи їхній власності.

Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанцій, скаржники звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати зазначені судові рішення, оскільки висновки судів не відповідають обставинам справи і такі постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що судами неправильно застосовано норми ст.ст. 21, 34, 39, 64 Конституції України, ст. 11 Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, не враховано, що заборона мирних зібрань не заснована на законі; позивачем не наведено в позовній заяві жодної легітимної цілі для обмеження у реалізації прав на мирні зібрання, що визначені ч. 2 ст. 11 Європейської конвенції з прав людини; висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо створення реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, внаслідок проведення масових заходів, ґрунтуються на припущеннях, без наведення конкретних доказів та не враховано, що з огляду на вимоги законодавства та практику Європейського суду з прав людини тягар доказування насильницьких намірів організаторів зібрання покладено на органи влади; не обґрунтовані судові рішення з огляду і на те, що не встановлено необхідності встановлення таких обмежень на мирні зібрання у демократичному суспільстві. Судами попередніх інстанцій не дотримано вимог процесуального права, зокрема судові рішення не вмотивовані, суди вийшли за межі встановленого предмету позову та залучено до справи неналежного відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини

До Позивача 30.11.2103 року надійшли письмові повідомлення про проведення мирних зібрань, зокрема:

- від Депутатської фракції Політична партія «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» лист № б/н від 30.11.2013 року, в якому повідомляється про проведення з 00 год. 00 хв. 01.12.2013 року безстрокової акції громадської непокори. Збір учасників запланований до 10 год. 00 хв. у парку Тараса Шевченка (включно з вул. Терещенківською, Володимирською, Льва Толстого і бульваром Тараса Шевченка). Хід учасників акції: вул. Володимирською, бульваром Тараса Шевченка, вул. Хрещатик до Майдану Незалежності. Провадження акції на Майдані Незалежності. Додатково повідомлено, що передбачається використання звукопідсилювальної техніки, світлового обладнання, відео обладнання, автономного енергозабезпечення (генератор електричного живлення), встановлення пересувних громадських приймалень народних депутатів України у формі наметів. Вказано про можливість перекриття руху автотранспорту на вказаних ділянках (т. 1 а.с. 9-12);

- від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 телеграма від 30.11.2013 року (вх. № 40861), в якій повідомляється про проведення мирної ненасильницької акції протесту мирного зібрання людей на Майдані Незалежності, Герцина, Європейської площі, вул. Хрещатик, Банкова, Лютеранська, Грушевського, Інститутської, а також інших вулиць м. Києва, якщо необхідно акція триватиме безстроково (т. 1 а.с. 12);

- від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» Київська міська організація політичної партії лист № 249/ов від 30.11.2013 року, в якому повідомляється про проведення з 01.12.2013 року з 11 год. 00 хв. мирних заходів (зібрань) з вимогою дострокового припинення повноважень Президента України, у порядку визначеному Конституцією та проведення позачергових виборів Президента України. Вказано, що мирний захід планується провести у формі мирної ходи по пішохідній та проїзній частині доріг за такими маршрутами: парк Тараса Шевченка - вул. Володимирська - бульвар Т. Шевченка - Бессарабська площа - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності; Майдан Незалежності - вул. Хрещатик - вул. Лютеранська - вул. Шовковична - вул. Інститутська - вул. Банкова - вул. Інститутська - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності; Майдан Незалежності - вул. Хрещатик - Європейська площа - Володимирський спуск - Боричев спуск - вул. Набережно-Хрещатицька - вул. Набережно-Рибальська-Московський проспект - вул. Богатирська - Межигір'я. Орієнтовна кількість учасників ходи - 150000 осіб. Крім того, листом № 251/ов від 30.11.2013 року. Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Київської міської організації політичної партії додатково повідомило, що мирний захід буле проведено у формі мирної ходи по пішохідній та проїзній частинах доріг наступними маршрутами: парк Тараса Шевченко - вул. Володимирська - бульвар Т. Шевченко - Бессарабська площа - вул. Хрещатик - Майдан Незалежності - вул. Михайлівська - Михайлівська площа. Крім того, зазначено, що мирний захід буде проведено у формі безстрокового мітингу за адресою м. Київ, Михайлівська площа (т. 1 а.с. 13-15).

30.11.2013 року, після отримання вказаних повідомлень, позивачем - Київською міською державною адміністрацією було подано позов про обмеження реалізації права на мирні зібрання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку осіб які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни України мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 64 Конституції визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Законодавством України, незважаючи на положення Конституції України, рекомендації міжнародних інституцій, висновків Конституційного Суду України, законодавчо не врегульовано реалізацію права на мирні зібрання.

Поряд з цим, правове становище дозволяє адміністративним судам розглядати справи щодо обмеження реалізації права на мирні зібрання, що врегульовано ст. 182 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КАС України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Згідно статті 8 КАС України, суди при вирішенні справ керуються принципом верховенства права та застосовують його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах «Станков та об'єднана македонська організація «Ілінден» проти Болгарії» (2001), «Іванов та інші проти Болгарії» (2005), «Християнська народна демократична партія проти Молдови» (2006), «Оллінджер проти Австрії» (2006), «Вєренцов проти України» (2013) та інших.

Так, обмеження прав, гарантованих ст. 11 Конвенції, може бути застосовано за наявності таких умов: вони встановлені законом; мають законну мету, зокрема застосовуються в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб; є необхідними в демократичному суспільстві.

Суд першої інстанції обґрунтовував задоволення позовних вимог положеннями Порядку, щодо необхідності завчасного (за 10 днів) сповіщення державних органів про проведення мирних зібрань та обов'язкової наявності у повідомленні підписів всіх організаторів зібрань, однак не врахував, що такий Порядок встановлює додаткові обмеження права на мирні зібрання, що суперечить Конституції України та вимогам Конвенції.

При цьому суд апеляційної інстанції не скасував вказані помилкові висновки суду першої інстанції, хоча визнав, що заборона мирних зібрань не заснована на законі.

Що ж до вимоги завчасного сповіщенням, то судами попередніх інстанцій не враховано рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання від 19 квітня 2001 року №4-рп/2001 (справа №1-30/2001).

Крім того, в п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» (2013), зазначено, що процедури, запроваджені місцевими органами влади для регулювання організації та проведення недержавних масових громадських заходів у їхніх конкретних регіонах, не забезпечують достатніх правових підстав за відсутності загального акта парламенту, на основі якого можна було б розробляти документи місцевих органів влади.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем у позовній заяві та під час розгляду справи не наведено жодної легітимної цілі для обмеження у реалізації права на мирні зібрання, що визначені п. 2 ст. 11 Конвенції і аналогічними положеннями ч. 2 ст. 39 Конституції України та не подано на підтвердження цього жодних доказів.

Судами не встановлено, на підставі допустимих та достовірних доказів, що насильницькі наміри мали саме відповідачі та учасники їхніх зібрань.

Щодо оцінки інформації з інтернет-джерел, як небезпеки з боку відповідачів то слід зазначити, що долучені до справи роздруківки з інтернет-сторінок (т. 1, а.с. 57-62) не свідчать про будь-які насильницькі та злочинні наміри учасників мирних зібрань, які стихійно відбувалися 30 листопада. З роздруківок вбачається, що під час цих стихійних мирних зібрань, лунали заклики до виходу громадян на мирні зібрання, до всеукраїнського страйку та вимоги про відставку влади, однак такі не можна вважати протиправними, оскільки такі відносяться до законних способів відстоювання своїх прав.

Крім того, слід зазначити, що такі не свідчать про будь-які насильницькі та злочинні наміри відповідачів, як організаторів масових зібрань, а згідно практики Європейського суду з прав людини «...можливість долучення до демонстрації екстремістів з насильницькими намірами не може, як таке, відібрати це право [право на мирні зібрання]. ... Тягар доказування насильницьких намірів організаторів зібрання лежить на органах влади» ( п. 23 рішення ЄСПЛ «Християнська народна демократична партія» проти «Молдови»).

Таким чином, правовою підставою у відповідності до ст.11 Конвенції та ст. 182 КАС України для задоволення позову Київської міської державної адміністрації про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. При цьому, така небезпека не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку, а позивач повинен не лише повідомити про загрози, які можуть виникнути у зв'язку з проведенням зібрання, а й надати суду докази, які стали підставою для такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що свідчили про наявність реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей при проведенні заходів, про які повідомлялось відповідачами, а долучені судом докази про таке не свідчать.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано і не обґрунтовано необхідність заборони мирних зібрань з огляду на необхідність такої у демократичному суспільстві, зокрема, що така заборона відповідає нагальній соціальній потребі і, зокрема є пропорційна поставленій легітимній меті.

Внаслідок судових рішень суду першої і апеляційної інстанцій встановлено непропорційне обмеження - заборону проводити мирні зібрання будь-яким суб'єктам впродовж більше місяця - з 1 грудня 2013 р. по 7 січня 2014 p. у місті Києві по вул. Банковій, Грушевського, Богомольця, Європейській площі, Майдані Незалежності, парку «Хрещатий».

Така заборона не відповідає міжнародним стандартам ОБСЄ у царині свободи мирних зібрань. Так, у п. 43 пояснювальної записки до Керівних принципів щодо свободи мирних зібрань вказано: «Автоматичне застосування передбачених законом обмежень - наприклад, заборони на проведення будь-яких публічних виступів у певний період часу або в будь-яких публічних місцях, які підходять для проведення зібрань, - призводить до того, що під їх дію підпадає надто велика кількість заходів. Таким чином, ці обмеження не пройдуть перевірку на пропорційність, тому що не були враховані конкретні обставини в кожному окремому випадку».

Таке обмеження права на мирні зібрання, крім осіб, які сповіщали про такі мирні заходи, також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання без наявності жодних правових підстав для їх обмеження щодо невизначеного кола осіб, порушує право людини та громадянина на свободу мирних зібрань, передбачених ст. 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з прав людини, ст. 39 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Київської міської державної адміністрації про обмеження реалізації права мирних зібрань відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2013 року у справі № 826/19020/13-а - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Київської міської державної адміністрації відмовити.

Стягнути з бюджету міста Києва: на користь ОСОБА_9 142 (сто сорок дві) грн. 92 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанцій без номеру від 6 грудня 2013 року та 7 лютого 2014 року; на користь ОСОБА_8 85 (вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанцій № ПН1419 від 2 грудня 2013 року та № 941210023 від 12 лютого 2014 року; на користь ОСОБА_4 85 (вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанцій № 576.24.4 від 10 грудня 2013 року та № 665.4.1 від 19 лютого 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Я. Олендер

Судді: Т.О. Лиска

В.В. Юрченко

Повний текст виготовлено 22 квітня 2014 року