Справа №177/1709/13-к

Провадження №11-кп/774/195/к/14

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Яценко Т.Л., Русакової І.Ю.

при секретарі Євтодій К.С.

за участю прокурора Буйленкової І.М.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула 24 квітня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року, за кримінальним провадженням по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта загальна середня, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, раніше судимого:

- 20.10.2011 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст.190 ч.2 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 16.10.2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1, 72 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 4 роки 1 місяць позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виправному закладі закритого типу, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, -

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покаранню у вигляді позбавлення волі строком на 6 років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2012 року та остаточно визначено до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди - залишено без розгляду за заявою позивача.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди - залишено без розгляду за заявою позивача.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні експертиз в розмірі 5876,56 грн.

Питання з речовими доказами вирішено.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за наступних обставин.

ОСОБА_3 27 жовтня 2008 року приблизно о 12.00 год. керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, не маючи права керування даним видом транспортного засобу, в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровській області по вул. Центральній в районі буд. 19, в порушення п. 1.5, 2.1 (а), 2.10 (а), 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього України, в яких від водія вимагається:

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.1 а) «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

- п. 2.10 а) «У випадку причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб та залишитися на місці пригоди»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням або будь-яким зміненням напрямку руху водій повинен впевнитися, що це буде безпечним та не створить перешкод або загрози іншим учасникам руху»;

- п. 13.1 «Водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, який перевозиться, та стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;

- п. 13.3 «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди або зустрічного роз'їзду, необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеку для дорожнього руху»

скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 2106» ОСОБА_6 був смертельно травмований. Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді - закритої тупої травми грудної клітини, переривчастого садна на передній грудній стінці, перелому грудини в середній третині, крововиливу в м»яких тканинах навколо перелому, забою серця, закритої внутрішньочерепної травми, садна в лівій лобній області, садна на спинці носа ліворуч, поверхневої забито-рваної рани під підборіддям праворуч, крововиливу в м'які покриви лобної області, желеподібно-рідкого субдурального крововиливу, садна колінних суглобів, які утворилися прижиттєво від дії тупого твердого предмету, в умовах дорожньо-транспортної пригоди при ударі о виступаючи частини та деталі салону легкового автомобіля. Отримані ушкодження в області грудної клітини відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, що призвели до настання смерті потерпілого. Смерть потерпілого наступила від тупої травми грудної клітини, яка супроводжувалась переломом грудини в середній третині та забоєм серця, що підтверджується наявністю ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів.

Пасажир автомобіля «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді - відкритого перелому кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків, які виникли від дії тупих твердих предметів, які могли б мати як обмежену, так і необмежену травмуючу поверхню або при ударі об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля, тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.

Пасажир автомобіля «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді - забійної рани обличчя, лівої кісті, правої гомілки, розриву розгинача 3-го пальця лівої кісті, закритого перелому правої великої гомілкової кістки без зміщення уламків, які виникли від дії тупих твердих предметів, які могли б мати як обмежену так і необмежену травмуючу поверхню або при ударі об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля, тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п. 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням суспільно небезпечних наслідків - спричиненням смерті ОСОБА_6

В апеляції захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року скасувати повністю та ухвалити новий вирок відносно ОСОБА_3, яким виправдати останнього в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не було досліджено в повному обсязі докази, не взято до уваги істотні суперечності між поясненнями свідків та матеріалами кримінального провадження.

Висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності.

Судом проігноровано, що виконувати обгін ОСОБА_3 не міг з наступних причин: відстань між автомобілем ОСОБА_6 і правим узбіччям не дозволяла проїзду автомобіля ОСОБА_3 з різницею більше 0,9 метрів;

Згідно висновків проведених по справі експертиз, встановлено, що швидкість автомобіля «ВАЗ 21061» під керуванням ОСОБА_6 на момент зіткнення була більше ніж у автомобіля «ВАЗ 21011» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_3 Таким чином неможливо здійснити обгін чи випередження, якщо швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_3 менше, ніж швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_6

Крім того, судом було відмовлено стороні захисту в клопотанні про призначення експертизи для встановлення швидкості автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на підставі наявної деформації на автомобілі, отриманої в результаті зіткнення його з деревом.

Також, згідно висновкам судово-автотехнічної експертизи №2046-10 від 02.09.2010 року була встановлена вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП та висновки даної експертизи покладені в основу обвинувального акта, як один із доказів вини ОСОБА_3, але суд проігнорував те, що вихідні данні, які покладені в основу обвинувачення, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, в тому числі, основним доказом - протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього, і не тільки не підтверджуються, а й повністю суперечать слідовій інформації.

Крім того, прокурор та представник потерпілих, обґрунтовуючи провину ОСОБА_3, посилаються на висновки експертиз, вказуючи на те, що показання ОСОБА_3 є технічно неспроможними, тому його версію можна не приймати за основу. Але, в жодному процесуальному документі, ані в висновках експертів не йдеться про технічну неспроможність всіх пояснень ОСОБА_3 щодо механізму ДТП, а вказується лише про неспроможність свідчень ОСОБА_3 щодо швидкості руху його автомобіля.

Також, що стосується від'їзду ОСОБА_3 з місця ДТП та усунення ним механічних пошкоджень на автомобілі, вони не мають ніякого відношення до порушень Правил дорожнього руху України та безпосередньо до самої ДТП, оскільки це є виключно психологічною особливістю поведінки особи після скоєної ДТП.

Крім того, висновок експертизи №185-14 від 30.01.2014 року говорить про те, що з технічної точки зору, визначений слідчим і заданий механізм ДТП, не відповідає об'єктивним пошкодженням на транспортних засобах, характеру та спрямованості зафіксованої на схемі та фото таблиці слідової інформації і в загальному вигляді зібраним у кримінальному провадженні доказам. Тобто, визначений слідством механізм ДТП не міг мати місце, а пояснення свідків не відповідають дійсності. А суд першої інстанції взагалі не дав оцінки висновкам вказаної експертизи в своєму вироку ті відійшов від неї взагалі.

Крім того, слідова інформація, зафіксована в протоколі огляду місця ДТП і на схемі не тільки погоджується з висновком експертизи від 30.01.2014 року, але і спростовує основний аргумент обвинувачення про те, що до ДТП ОСОБА_3 рухався по узбіччю.

Також, допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_5, а також свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ознайомившись в судовому засіданні з протоколом огляду місця ДТП від 27.10.2008 року і схемою до нього, заявили, що схема до протоколу не відповідає дійсності, а інформація, яка зафіксована в ній, домальована слідчім. В зв'язку з чим, стороною захисту було заявлено клопотання про визнання протоколу огляду ДТП від 27.10.2008 року та схеми до нього неприпустимим доказом. Але суд першої інстанції не вирішив вказане клопотання та не дав оцінки допустимості протоколу огляду та схеми, як доказу.

Таким чином, всі вищевказані обставини потягли за собою ухвалення обвинувального вироку, тому він має бути скасований та по справі повинен бути винесений виправдувальний вирок.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3, просить вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року скасувати повністю та закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в судове засідання не викликались та не були допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, свідчення яких могли мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Крім того, 28.02.2014 року, до ухвалення вироку, суддя в залі судового засідання зауважила, що в зв'язку з тим, що вона поспішає, у вироку будуть помилки, що зафіксовано на технічному носії інформації, вважає, що суд виніс завідомо неправосудний вирок.

Крім того, суд допустив перекручування показів свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з метою ухвалення обвинувального вироку.

До того ж, на упередженість суду вказує те, що суд не прийняв до уваги висновки експертиз, які вказували, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом зі швидкістю 40 км/г, а потерпілий - 90 км/г, чим порушив швидкість пересування в населеному пункті. Згідно висновків експертиз, саме потерпілий винен в скоєнні ДТП, адже виходячи з схеми ДТП та свідчень свідка ОСОБА_19, саме потерпілий здійснював маневр обгону.

Прокурором надані заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 в яких він просить апеляційні скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2014 року відносно ОСОБА_3, яким останнього засуджено за ст.ст.286 ч.2, 70 ч.4 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_4, в його інтересах та просив суд вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій обвинуваченого та його захисника, перевіривши доводи апеляційних скарг, зіставивши їх з наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_20 27 жовтня 2008 року приблизно о 12.00 годині, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, не маючи права керування даним видом транспортного засобу, в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровській області по вул. Центральній в районі буд. 19, в порушення п. 1.5, 2.1 (а), 2.10 (а), 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього України, в яких від водія вимагається:

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.1 а) «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

- п. 2.10 а) «У випадку причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб та залишитися на місці пригоди»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням або будь-яким зміненням напрямку руху водій повинен впевнитися, що це буде безпечним та не створить перешкод або загрози іншим учасникам руху»;

- п. 13.1 «Водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, який перевозиться, та стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;

- п. 13.3 «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди або зустрічного роз'їзду, необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеку для дорожнього руху»

скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2106» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, а саме при виконанні обгону автомобіля під керуванням потерпілого зрівнявся переднім лівим крилом з заднім правим крилом автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_6 і в цей момент водій автомобіля «ВАЗ-21011», ОСОБА_3 знизив швидкість автомобіля і одночасно з цим, різко змінив напрямок руху свого автомобіля вліво, при цьому невірно вибрав безпечну дистанцію та безпечний інтервал, щоб не створювати небезпеку для дорожнього руху, та допустив контактування переднім лівим крилом свого автомобіля з заднім правим крилом автомобіля під керуванням ОСОБА_6, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 2106» ОСОБА_6 був смертельно травмований. А потерпілий ОСОБА_21 згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді - відкритого перелому кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків, які виникли від дії тупих твердих предметів, які могли б мати як обмежену, так і необмежену травмуючу поверхню або при ударі об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля, тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.

Потерпіла ОСОБА_18 згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді - забійної рани обличчя, лівої кісті, правої гомілки, розриву розгинача 3-го пальця лівої кісті, закритого перелому правої великої гомілкової кістки без зміщення уламків, які виникли від дії тупих твердих предметів, які могли б мати як обмежену так і необмежену травмуючу поверхню або при ударі об такі предмети, в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля, тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Вивчивши матеріали справи, журнал та технічний запис судового засідання, колегія суддів вважає, що доводи апеляції обвинуваченого та його захисника про відсутність у останнього складу злочину повністю спростовуються матеріалами справи та доказами, які були досліджені в судовому засіданні у сукупності і покладені в основу обвинувального вироку.

Як вбачається з матеріалів справи та журналу судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе не визнав, пояснивши, що 27 жовтня 2008 року в денний час він без відома батька, взяв автомобіль «ВАЗ 21011», який належить його батькові, оскільки мав вільний доступ до ключів. Після чого не маючи водійського посвідчення, керуючи вказаним автомобілем рухався по вул. Шевченко в с. Лозуватка Криворізького району та повернув ліворуч, виїхавши на вул. Центральну, по якій продовжив рух в напрямку центра с. Лозуватка зі швидкістю приблизно 40 км/год, при цьому ніяких маневрів, в тому числі і обгону, не здійснював, рухався прямо, інших транспортних засобів на дорозі не було. В цей же час, на заокруглені дороги в районі будинку №19 по вул. Центральній з лівого боку його автомобіль почав обганяти автомобіль «ВАЗ 21061» під керуванням ОСОБА_6 Він помітив зазначений автомобіль зліва, коли передня частина автомобіля «ВАЗ 21061» зрівнялася з лівими передніми дверима його автомобіля. Швидкість автомобіля «ВАЗ 21061» складала близько 100 км/год. Коли між його автомобілем та автомобілем під керуванням ОСОБА_6 почав скорочуватися боковий інтервал, він для запобігання зіткненню став пригальмовувати, а потім різко нажав на педаль гальмування, однак автомобіль «ВАЗ 21061» контактував своїм заднім правим крилом з ділянкою лівого переднього крила (посередині ближче до передньої частини) керованого ним автомобіля «ВАЗ 21011».Після зіткнення водій ОСОБА_6 не справився з керуванням, виїхав на обочину та врізався в дерево. Після ДТП він з автомобіля не виходив, інших людей, які б бачили ДТП він не бачив. Постоявши біля хвилини він поїхав з місця ДТП додому за місцем проживання. Машину поставив в гаражі та почав усувати сліди пошкоджень на автомобілі, щоб не помітив його батько. Як він заганяв в гараж автомобіль бачив його знайомий ОСОБА_15, який в той час був біля його двору, та він повідомив його про ДТП. Також він заходив до ОСОБА_16, який проживає по сусідству та розповів йому про пригоду. В гаражі він перебував близько однієї години, а потім до нього приїхали працівники ДАІ, які потім відвезли його до місця ДТП, де йому стало відомо про смерть водія ОСОБА_6, вважає, що його діях відсутній склад злочину в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди він не винен.

Колегія суддів вважає, що версія обвинуваченого ОСОБА_3 повністю спростовується дослідженими судом першої інстанції доказами, і в частості поясненнями допитаних потерпілих, свідків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_3 саме під час випередження, а не обгону, який він намагався здійснити з правої сторони від автомобіля «ВАЗ-21061» під керуванням ОСОБА_6 сталася дорожньо транспортна пригода. При цьому швидкість автомобіля, яким керував ОСОБА_3 на момент зіткнення, була дійсно нижчою від швидкості автомобіля потерпілого, оскільки ОСОБА_3 пригальмував намагаючись повернутися на асфальтове покриття дороги та допустив зіткнення переднім лівим крилом свого автомобіля в бік правого заднього крила автомобіля потерпілого ОСОБА_6 від чого останній втратив управляння автомобілем.

Як вбачається в аудіозапису судового засідання свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_18 пояснили, що незадовго до ДТП, автомобіль під керуванням обвинуваченого, рухаючись по другорядній дорозі, ледве зупинився перед перехрестям з головною дорогою, по якій рухався автомобіль ОСОБА_6, не бажаючи надати останньому перевагу у русі. Потерпілий ОСОБА_6 зупинився, потім продовжив рух по головній дорозі. А обвинувачений наздогнавши автомобіль «ВАЗ 21061» став обганяти його по грнутовій дорозі, що примикала до асфальтованої та лівим переднім крилом зачепив праве заднє крило автомобіля потерпілого.

На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 в частині перекручування у вироку показів свідків, даних ними під час допиту в судовому засіданні, оскільки під час підготовки до розгляду апеляцій за вказаним кримінальним провадженням, колегією суддів було прослухано аудіозаписи судових засідань від 24 жовтня 2013 року та 30 жовтня 2013 року та встановлено наступне.

Під час допиту в судовому засіданні 30 жовтня 2013 року, свідок ОСОБА_16 пояснював, що ОСОБА_3 повідомив йому, що сталося ДТП, що водій автомобіля «ВАЗ 2106» при здійсненні обгону автомобіля ОСОБА_3 підрізав його, після чого врізався в дерево (18 хвилина звукозапису).

А на аркуші вироку №4, на який посилається обвинувачений ОСОБА_3, вказані пояснення потерпілого ОСОБА_2, який дійсно пояснював під час допиту в судовому засіданні, що ОСОБА_16 розповів йому, що автомобіль, яким керував його син, підрізав автомобіль, який виїхав з провулку з боку річки, зачепив його та втік.

Крім того, 24 жовтня 2013 року, під час допиту в судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 пояснював, що він рухався на автомобілі «Форд Транзит» на передньому пасажирському сидінні та помітив, що їх автомобіль обігнав спочатку темний автомобіль марки «ВАЗ 2106», а потім блакитний автомобіль, а через декілька секунд після цього він побачив, що темний автомобіль стояв, зіткнувшись з деревом, а автомобіль блакитного кольору знаходився позаду праворуч від нього та заднім ходом виїхав з обочини на дорогу та покинув місце ДТП (2 година 10 хвилина звукозапису).Саме автомобіль ОСОБА_22 знаходився за автомобілем ОСОБА_6 я та потерпілий ОСОБА_6 не здійснював обгін ОСОБА_3 та не підрізав його.

Таким чином, доводи апеляції обвинуваченого в частині того, що вищевказаний свідок пояснював під час допиту, що першим його автомобіль обігнав автомобіль обвинуваченого, а потім вже проїхав автомобіль потерпілого, не знайшли свого підтвердження.

Що стосується доводів апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 відносно того, що на сторінці №13 вироку невірно вказані пояснення свідка ОСОБА_18 з приводу того, що вона начебто в судовому засіданні вказувала інтервал та дистанцію між автомобілем обвинуваченого та автомобілем потерпілого. Як було встановлено, свідок ОСОБА_18 дійсно не давала під час допиту в судовому засіданні 30 жовтня 2013 року, вказані пояснення, оскільки вони були надані нею під час відтворення обстановки та обставин події 11.08.2010 року, про що було вірно вказано у вироку.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу того, що 28.02.2014 року, до ухвалення вироку, суддя в залі судового засідання зауважила, що в зв'язку з тим, що вона поспішає, у вироку будуть помилки, що зафіксовано на технічному носії інформації. Вказані доводи повністю спростовуються вивченими колегією суддів аудіозаписами судових засідань від 25 лютого 2014 року, перед виходом судді до нарадчої кімнати, та 28 лютого 2014 року, під час проголошення суддею вироку. Жодних заяв схожого характеру головуючим по справі суддею зроблено не було.

Що стосується доводів апеляцій обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 з приводу того, що судом та стороною обвинувачення ставились свідкам питання, які вже містили відповіді, а при невірних відповідях, пояснення свідків ними корегувались, колегія суддів вважає вказані твердження безпідставними, оскільки під час вивчення аудіозапису судових засідань за вказаним кримінальним провадженням, вищезазначених фактів колегією суддів виявлено не було.

Крім того, колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції стороні захисту в клопотанні про визнання протоколу огляду місця ДТП від 27.10.2008 року та додатку до нього - схеми ДТП, недопустимими доказами.

Як було встановлено під час судового слідства, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що поверхневого сліду бокового юза автомобіля «ВАЗ 21063» безпосередньо на місці ДТП виявлено не було, а на схемі ДТП, на їх думку, схематичне зображення даного сліду було доповнено слідчім ОСОБА_23

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що вищевказаний протокол огляду місця ДТП був складений безпосередньо на місці ДТП належною посадовою особою, в присутності понятих, але судом правильно було зроблено висновок про неприйняття до уваги визначеної в протоколі огляду місця події та схеми ДТП інформації про слід бокового юза автомобіля марки «ВАЗ 21061», про наявність якого на місці ДТП заперечували потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12

Щодо доводів апеляції захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого, з приводу того, що в жодному процесуальному документі чи висновку експертів не йдеться про технічну неспроможність показань ОСОБА_3 щодо всього механізму ДТП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що був зроблений на підставі пояснень свідків та протоколів відтворення обстановки і обставин подій, щодо невідповідності дійсним обставинам кримінального правопорушення свідчень ОСОБА_3 в частині того, що він рухався прямолінійно, а водій ОСОБА_6 рухався зі швидкістю близько 100 км/год, здійснюючи його обгін, не витримав боковий інтервал та допустив зіткнення з його автомобілем.

На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції вірно був взятий до уваги механізм розвитку ДТП, визначений слідчім при проведенні дослідження в ході судової авто-технічної експертизи №2046/10 від 02.09.2010 року, згідно висновків якої водій автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_6

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що судом першої інстанції не були взяті до уваги висновки судової авто-технічної експертизи №58/27-285 від 16.12.2008 року та комплексної судової авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи №2033/2034-09 від 12.10.2009 року в частині невідповідності дій водія ОСОБА_6 вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з наслідками ДТП та в частині того, що в діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21011» не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору могли знаходитися в причинному зв'язку з наслідками ДТП, оскільки зазначені висновки суперечать висновкам судової авто-технічної експертизи №2046/10 від 02.09.2010 року, при проведенні якої був заданий механізм розвитку ДТП, визнаний судом вірним.

Як було встановлено під час вивчення матеріалів кримінального провадження, стороною захисту в якості доказу невинуватості ОСОБА_3 були надані висновки транспортно-трасологічної експертизи №185-14 від 30.01.2014 року, згідно яких з технічної точки зору, автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_3, швидкість якого була меншою за швидкість автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_6, не міг здійснювати маневр обгону останнього.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано єдино вірним механізм розвитку ДТП, при якому ОСОБА_3, здійснюючи випередження з правого боку автомобіля під керуванням ОСОБА_6, допустив з ним зіткнення, при цьому зіткнення сталося безпосередньо після того, як ОСОБА_3 застосував гальмування, тобто в цей момент швидкість руху його автомобіля зменшилася і була меншою за швидкість руху автомобіля під керуванням потерпілого, який продовжив рух та в подальшому зіткнувся з деревом. Тобто за таких обставин, відсутні суперечності між механізмом розвитку події ДТП та висновками зазначених вище експертиз.

Вищезазначені обставини, їх аналіз та оцінка дає підстави вважати, що суперечності щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину через порушення ним Правил дорожнього руху відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку та безпосередньо вивчених судом, яким надана належна оцінка. А саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2008 року зі схемою та фото таблицею до нього (т.1 а.кп.9-32);

- додатковими протоколами огляду місця ДТП від 04.02.2009 року та 07.10.2009 року з доданими до них схемами та фото таблицею (т.1 а.кп.195-196, т.2 а.кп.57-59);

- протоколами огляду та перевірки технічного стану транспорту від 27.10.2008 року (т.1 а.кп.33-34, 35-36);

- протоколом медичного огляду встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння ОСОБА_3 №4345 (т.1 а.кп.37);

- довідкою авіаметстанції Кривий Ріг від 27.11.2008 року №10.02-393 (т.1 а.кп.147);

- висновком судово-медичної експертизи №2569-е від 17.11.2008 року (т.1 а.кп.114-115);

- висновком судово-медичної експертизи №3463/138 від 02.12.2008 року (т.1 а.кп.122-123);

- висновком судово-медичної експертизи №3462 від 03.12.2008 року (т.1 а.кп.127-128);

- протоколами відтворення обстановки та обставин подій, схемах до них та фототаблиць від 27.11.2008 року, 29.11.2008 року, 20.05.2009 року, 11.08.2010 року (т.1 а.кп.92-97, 100-104, 231-237, т.2 а.кп.127-131, 132-136).

Вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання і закріплення доказів у провадженні, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у кримінальному провадженні докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності і достатності.

Таким чином, після дослідження та аналізу матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим і його висновки про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за яке його засуджено, за обставин вказаних у вироку, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду та доводиться сукупністю досліджених судом доказів, тому підстав для зміни чи скасування вироку суду колегія суддів не вбачає. Призначене обвинуваченому покарання відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину та особі винного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України (в редакції 2012 року) колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст.286 ч.2 КК України - залишити без змін.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

____________________________________________________________________________________

Провадження №11-кп/774/195/к/14 Суддя І інстанції Строгова Г.Г.

Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач суддя Чумак Н.О.