ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року № 160464/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Клюби В.В.

суддів - Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області, в якому просили зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу шість місяців до дня подання позовної заяви до суду .

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-5687/11 заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачам по справі, суд виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року зазначено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала законної сили 23 липня 2011 року.

Вищенаведені нормативні акти на даний час є діючими і неконституційними не визнавались.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що в задоволенні позову у частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату спірної надбавки починаючи з 23 липня 2011 року слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитям війни за період з 17 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-5687/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Клюба В.В.

СуддяХобор Р.Б.

СуддяЯворський І.О.