Справа № 434/2296/14-а
Провадження № 2-а/434/126/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року м. Луганськ
Артемівський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого судді Река А.С.,
при секретарі Козловій З.Ю.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Трофименко К.Е.,
представника третьої особи Кафанової А.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Встановив:
У березні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом ІІ групи та згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинна бути нарахована та виплачена державна щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. У березні 2014 року він отримав допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 120 гривень, що не відповідає положенням вищевказаного Закону. Він звертався до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з заявою про виплату компенсації на оздоровлення відповідно до діючих нормативно-правових актів України у визначеному Законом розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат, однак відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку із посиланням на те, що допомогу на оздоровлення за 2014 рік йому призначено вірно відповідно до Постанови КМУ України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно ст. ст.8, 22 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховенства права та згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. На момент виплат суми щорічної допомоги на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» складав 1218 грн. Таким чином, загальний розмір належної щорічної допомоги на оздоровлення становить: 6090 грн. (1218 грн. x 5), а тому просить визнати неправомірними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про відмову в нарахуванні та виплаті щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на його користь суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплачених сум, в розмірі 5970 грн., звернути постанову до негайного виконання, визначити порядок і строк виконання рішення суду та зобов'язати відповідача подати в установлений термін звіт суду про виконання всіх судових рішень по цій справі.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, обґрунтувавши доводами, викладеними в позовній заяві.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, суду пояснила, що розміри державної щорічної допомоги на оздоровлення визначені Постановою КМУ України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і для інвалідів 1 та 2 груп становить 120 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи просила залишити позовні вимоги без задоволення, зазначила, що органи казначейства лише перераховують кошти та не мають можливості, повноважень втручатися в діяльність Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради. Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області лише за наявності рішення суду про стягнення коштів з боржника здійснює безспірне списання коштів.
Суд, заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи, що підтверджено копіями посвідчень серії НОМЕР_1 від 05.02.2007 року, серії НОМЕР_2 від 17.02.2005 року та вкладкою НОМЕР_3 до нього (а.с.4), перебуває на обліку в Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради.
Таким чином, позивач є отримувачем щорічної допомоги на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалід ІІ групи, має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Приписи статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
У лютому 2014 року позивач звернувся з письмовою заявою до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з вимогою про виплату компенсації на оздоровлення відповідно до діючих нормативно-правових актів України у визначеному Законом розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат, однак відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку із посиланням на те, що допомогу на оздоровлення за 2014 рік йому призначено вірно відповідно до Постанови КМУ України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с 5-6). Судом встановлено, що у березні 2014 року позивач ОСОБА_1 отримав державну щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 120 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Відповідач при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року №562 та виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення в меншому розмірі ніж це передбачено вищевказаним Законом, у зв'язку з чим його право підлягає захисту у спосіб, встановлений Конституцією та чинним законодавством України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч.1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Як встановлено, одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн., як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС за 2014 р. виплачена позивачу у березні 2014 року, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. Таким чином, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що виразилась у недонарахуванні та невиплаті позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік.
В 2014 році виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС регламентувались Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХII від 28.02.1991 року. Тобто при виплаті спірної допомоги за 2014 рік Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради повинен був керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На момент виплат суми щорічної допомоги на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» складав 1218 грн.
Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 6090,00 грн. (згідно із розрахунком: 1218,00 грн. х 5)
Отже, враховуючи що позивачу було сплачено 120,00 грн., виплаті підлягає невиплачена щорічна допомога у розмірі 5970,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відмова відповідача, яка виразилась у недонарахуванні та невиплаті позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірною.
Щодо вимог позивача про визначення порядку і строку виконання рішення суду, зобов'язання відповідача подати в установлений термін звіт суду про виконання всіх судових рішень по цій справі, необхідно зазначити, що згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Оскільки на даний час відсутні докази, що дають підстави зробити висновок про наявність обставин, що можуть у подальшому утруднити виконання рішення суду, суд не ввбачає підтав для встановлення певного порядку, строку виконання рішення та зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 256 КАС України, вимога ОСОБА_1 щодо звернення даної постанови до негайного виконання не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2,8, 17,18,87,94, 99,158-163 КАС України, суд,
Постановив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Стягнути з Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 5970 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн.
В задоволення інших позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня отримання копії постанови - апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2014 року.
Суддя А.С. Река