Справа № 412/11860/13-ц

Провадження № 2/412/661/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Краснодон " 18 " лютого 2014 року

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., при секретарі Олєйнікової Г.Г., у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Краснодон, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Краснодонвугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він з 08.02.1971 року по 09.09.1992 рік працював у вугільній промисловості, останнє місце роботи - ш. «Дуванна» ПАТ "Краснодонвугілля". 10.04.1982 р. під час виконання ним службових обов"зків його було травмовано на ш. «Дуванна». Первинно йому було встановлено 3 групу інвалідності з 18.06.2001 р., 15.09.2004 р., 17.07.2006 р. було підтверджено та встановлено безстроково 3 групу інвалідності та 40 % втрати працездатності. У 2013 р. йому МСЕК було безстроково сукупно встановлено 60 % втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням та виробничою травмою. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що моральні страждання його виявляються у постійному головному болю, що також супроводжується болем у груді, хребті та шийному відділі, частому лікуванні, порушені життєвих стосунків, почуття страху за своє життя та здоров»я, а також своїх близьких. Втрата працездатності та встановлення інвалідності змушує його лікуватись, піклуватись про свій стан здоров»я, тощо. В зв»язку з чим просить суд стягнути з ПАТ «Краснодонвугілля» на його користь моральну шкоду в сумі 80 000 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 80 000 грн, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, зазначив, що постійно хворіє, його турбує кашель, він є інвалідом 3 групи, звільнено його було за власним бажанням, втрата професійної працездатності в зв"язку з профзахворюванням первинно була встановлена у 2013 р. - 20 %, в 2001 р. була первинно встановлена інвалідність та втрата працездатності в зв»язку з виробничою травмою.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов, вважає, що заявлені вимоги є цілком обґрунтованими, шкода підлягає стягненню саме з відповідача, а не з третьої особи - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві, просила долучити до справи рішення судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області про задоволення аналогічних вимог за рахунок коштів підприємства.

Представник відповідача ПАТ „Краснодонвугілля" за довіреністю Котовська Н.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначив, що відповідно до вимог Закону, що діяв у період виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, відшкодування шкоди покладалося на Фонд ССНВ, тому вважає заявлені вимоги необґрунтованими, факт спричинення моральної шкоди недоведеним, оскільки факт спричинення моральної шкоди підтверджується висновком судово-психологічної експертизи, про шкідливі умови праці, передбачені пільги та компенсації, позивач був повідомлений під розписку перш ніж приступити до виконання своїх трудових обов"язків. Вважає, що посилання щодо порушення вимог ЗУ «Про охорону праці», Правил безпеки у вугільних шахтах є необґрунтованими. Окрім того, позивачем заявлені вимоги з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а також

загального строку позовної давності, заяви про поновлення строку ним не заявлялось, доказів поважності причин пропуску суду не надавалось.

Представник третьої особи ВВД ФССНВ в м. Краснодон за довіреністю Опанасюк О.В. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, Фондом зі свого боку стосовно позивача виконані всі обов»язки, тому вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими, на Фонд покладається обов»язок по відшкодуванню шкоди внаслідок страхового випадку, відшкодування моральної шкоди ним не провадиться.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вислухавши сторони, їх представників, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. із змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001р. за № 5) розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у вугільній промисловості, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи. Останнє місце роботи є ш. «Дуванна» ПАТ «Краснодонвугілля». 09.09.1992 р. його було звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпПУ, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці.

10.04.1982 р. за час роботи на ш. "Дуванна" з позивачем відбувся нещасний випадок на виробництві в зв»язку з чим було складено відповідний акт за № 38.

З довідки МСЕК за № 087933 від 26.06.2001 р. ОСОБА_1 було встановлено з 18.06.2001 р. 40 % втрати професійної працездатності в зв»язку з виробничою травмою, отриманою у 1982 р.

Відповідно до Постанови Краснодонського відділення ФССНВ м. Краснодон від 29.10.2001 р. позивачу була призначена одноразова допомога та щомісячні грошові виплати.

Повторними переоглядами 20.06.2002 р., 15.09.2004 р. підтверджена встановлена 40 % втрата професійної працездатності та ІІІ група інвалідності ( нещасний випадок на виробництві), що підтверджується відповідними витягами з актів огляду МСЕК

17.07.2006 р. ОСОБА_1 безстроково було встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 01.07.2006 р. в зв»язку з виробничою травмою та ІІІ група інвалідності, що вбачається з виписки акту огляду МСЕК за № 013166, долученої до матеріалів справи.

Після кожного чергового переогляду позивачу ВВД ФССНВ в м. Краснодон було перераховано та сплачено страхові виплати, сторонами це не оспорювалось.

Згідно з висновком МСЕК від 09.10.2013 р. за № 224073 ОСОБА_1 з 08.10.2013 р. встановлено безстроково 60 % втрати професійної працездатності сукупно, з них: 40 % - по виробничий травмі 10.04.1982 р., 20 % - пневмоконіоз (професійне

захворювання) первинно, ІІІ група інвалідності - нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за № 20 від 29.07.2013 р., затвердженого начальником відокремленого

підрозділу Краснодонського МРУ Головного управління Держсанепідслужби в Луганській області встановлено наявність шкідливих умов праці у професіях за якими працював позивач, що пов»язані зі шкідливими та важкими умовами праці згідно з атестацією робочих місць. Встановлений діагноз - пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст.. професійне захворювання, встановлене вперше, супутній діагноз - ІХС, гіпертонічна хвороба ІІІ ст.., СН І-ІІ ст.. Залишкові явища перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ст.. з астенічним синдромом. Хронічна вертеброгенна люмбалгія. З боку відповідача в особі посадових осіб встановлено порушення вимог ЗУ «Про охорону праці», Правила безпеки у вугільних шахтах.

Таким чином, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, в зв"язку з чим на них розповсюджуються норми трудового законодавства.

Ст. 237-1 КЗпПУ передбачено, що "відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя".

Матеріалами справи та випискою з медичної картки, копіями епікризів підтверджується факт перебування позивача на лікуванні, погіршення стану здоров"я,тощо.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування

моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що

визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На час встановлення позивачу втрати пофесійної працездатності в зв»язку з виробничою травмою та виникнення права на відшкодування моральної шкоди, тобто 18.06.2001 р. обов"язок по відшкодуванню потерпілому моральної шкоди було покладено на Фонд ССНВ, оскільки право у особи виникає з дня встановлення їй вперше стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії.

В зв»язку з чим застосуванню підлягали положення спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (№ 1105-XIV), оскільки до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соцстраху за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у виді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Положеннями ст. 9 ЗУ "Про охорону праці" передбачено, відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров"я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет

України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV), якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України

«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені вище зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

В зв"язку з чим суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок отримання професійного захворювання та встановленої в зв"язку з цим стійкої втрати професійної працездатності позивачу в жовтні 2013 р. первинно, яка згідно діючого трудового законодавства підлягає стягненню з ПАТ «Краснодонвугілля».

Більше того, актом розслідування хронічного професійного захворювання № 20 від

29.07.2013 р. встановлено провину ПАТ "Краснодонвугілля" у виникненні професійного захворювання позивача.

Тож, факт наявності професійного захворювання та відповідно втрати працездатності, пов"язаної з цим, у зв"язку з чим позивач, змушений постійно лікуватися, зазнавати страждання від фізичного болю та додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, свідчить про наявність моральної шкоди, завданої шкідливими умовами виробництва та частковою втратою працездатності, що доведено наданими позивачем медичними документами, актом розслідування професійного захворювання на виробництві.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про доведеність позивачем самого факту спричинення йому моральної шкоди і обгрунтованими та заявленими у відповідності до вимог Цивільного процесуальнго кодексу України вважає вимоги щодо відшкодування моральної шкоди з часу встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності в зв"язку з професійним захворюванням.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд враховує положення ст. 153 ч.2 КЗпПУ, якими передбачається, що забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, як трьохмісячного, передбаченого КЗпПУ, так і загального строку позовної давності тривалістю у три роки, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю, тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється. Аналогічні роз"яснення надано в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" від 31. 03.1995 р. за № 4 ( з відповідними змінами).

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що факт спричинення моральної шкоди позивачу ним не доведено, в зв»язку з відсутністю висновку судово-психологічної експертизи. Однак, клопотань про проведення даного роду експертизи в судовому засіданні заявлено не було, відповідно до Цивільного процесуального кодексу

України суд за своєю ініціативою призначити експертизу не може.

У суду не виникають сумнівів з приводу того, що життєвий уклад позивача порушено, його турбують захворювання, які викликані професійним захворюванням, фізична неспроможність виконувати важкий фізичний труд, крім того, постійні турботи головного болю, нервові зриви, стреси з приводу цього, викликають самі по собі певні моральні страждання.

З огляду на викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, встановленої у відсотковому розмірі втрати професійної працездатності в зв"язку з

професійним захворюванням, часу, з якого було встановлено стійку втрату професійної працездатності позивачу внаслідок професійного захворювання, тобто жовтня 2013 р., вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню, а саме - у сумі 2 000 грн, що цей розмір відповідає понесеним моральним стражданням позивача з часу встановлення йому первинно професійного захворювання, тому рішення підлягає задоволенню в частині стягнення моральної шкоди саме в цьому розмірі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243.60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60-65, 88, 212, 214-215, 292 ЦПК України, ЗУ "Про охорону праці", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Постановою Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями, Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП, ст. ст.15, 23, 268 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ „Краснодонвугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Краснодонвугілля" (п/р 26004962488307, в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851, код 32363486) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н. НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 2 000 ( дві тис. ) грн.

Стягнути з ПАТ "Краснодонвугілля" (п/р 26004962488307, в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851, код 32363486) на користь держави судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три ) грн. 60 коп.

В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його отримання копії цього рішення в апеляційний суд Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Суддя: М.Б.Баличева