УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10604/13-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В.В.

Категорія 51 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "БудЗамовник" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БудЗамовник" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь 25238 грн. 61 коп. із них: 11258 грн. 02 коп. заборгованість із виплати заробітної плати та 13979 грн. 69 коп. компенсації за затримку у проведені остаточного розрахунку з вини відповідача.

В обґрунтування позову зазначала, що працювала головним бухгалтером ПП «БудЗамовник» з 12.04.2006 року. Наказом №4-к від 22.01.2013 року звільнилась з роботи за згодою сторін. При звільненні їй не було виплачено 17239 грн. заробітної плати за період з 01.09.2012 року по день звільнення, чим були порушені норми законодавства про оплату правці. Оскільки кошти їй не виплачувались, вона звернулась до територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області, інспекцією винесено припис щодо виплати їй належних коштів, після чого їй було виплачено 5000 грн., а 12239 грн. залишилось не виплаченими.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішення ПП «БудЗамовник» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким зменшити суму стягнення в частині розміру заробітної плати і враховуючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягненню підлягає заборгованість на загальну суму 22127 грн. 08 коп.

Відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Суд не врахував, що частково позивачу було виплачено заробітну плату.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до ч . 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 працювала у відповідача з 12.04.2006 року по 21.01.2013 року та була звільнена з підприємства за згодою сторін (а.с.4).

Станом на 23.12.2013 року підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 на суму 11166 грн.39 коп., що стверджується довідкою відповідача (а.с.19).

Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день ухвалення судового рішення, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі, стягненню підлягає 13979 грн. 69 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованість по заробітній платі в сумі 10239 грн. Вказана сума заборгованості була визнана представником відповідача та підтверджена розрахунками, наданими позивачем (а.с. 3, 19, 35-39, 73-76).

В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити суму заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню на користь позивача, мотивуючи тим, що судом не враховано, що ОСОБА_2 було виплачено в рахунок погашення заборгованості не 6000 грн., а 8091 грн. 61 коп.

Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Копії видаткових касових ордерів, які долучені до апеляційної скарги, містять відомості про виплату позивачу коштів у рахунок відшкодування перевитрат по авансових звітах, з кореспондуючим рахунком 372 (облік розрахунків з підзвітними особами). А розрахунки по оплаті праці згідно Інструкції « Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року із відповідними змінами і доповненнями, проводяться по субрахунку №661. Тобто вказані кошти не мають відношення до виплати заробітної плати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на доказах та законі, суд першої інстанції перевіривши доводи сторін, в повному обсязі визначився із характером спірних правовідносин і постановив законне і обґрунтоване рішення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудЗамовник" відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді