АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1232/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Гончаренко Т. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишня Н. В.

суддівЮвшин В. І. , Пономаренко В. В.

при секретаріЯремич В.І.,

з участю адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а :

28 жовтня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення відшкодування, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 07.09.2013 р. близько 16 години в м. Звенигородка, по вул. Піонерська, сталась дорожньо - транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_8, який керував автомобілем FIAT DUCATO номерний знак НОМЕР_3 та автомобілем ВАЗ 21140 номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_7

Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху завдано майнову шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 21140 номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_8 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення та позбавлено керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Відповідно до розрахунку № КН0006 від 17.10.2013 року складеного СПД ОСОБА_9, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21140 номерний знак НОМЕР_2. складає 9 300 грн.

Позивач, вважає, що відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України, відповідач повинен сплатити на його користь матеріальну шкоду, а також згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України відшкодувати моральну шкоду, яка полягає: у фізичному болю та душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я та пошкодженням майна.

За весь період з часу вчинення правопорушення та пошкодження майна позивача в наслідок ДТП по сьогоднішній день, винуватець ОСОБА_8 жодним чином не відшкодував шкоду.

Тому просив суд: - стягнути з відповідача ОСОБА_8 суму збитків, завданих внаслідок ДТП, що становить 9 300 грн.,

- стягнути з відповідача суму грошових коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. а також судові витрати.

Ухвалою від 18.12.2013 року залучено ТДВ «Страхову компанію «Провіта» в якості співвідповідача по даній справі.

31.01.2014 року позивач ОСОБА_7 змінив позовні вимоги в зв'язку з залученням співвідповідача про відшкодування шкоди.

Просив: - стягнути на його користь на відшкодування завданої майнової шкоди з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», грошові кошти в сумі 9300 грн.

- стягнути на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди з ТДВ «Страхова компанія «Провіта» грошові кошти в сумі 1000 грн., та стягнути з ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди;

- стягнути судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 лютого2014 року позов про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 9300 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта» на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 229 грн. 41 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 600 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 200 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», посилаючись на те, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 300 грн, витрати на правову допомогу в сумі 600 грн. та судовий збір в розмірі 229,41 грн. відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що деліктні правовідносини, які виникли між прозивачем та відповідачем, за наявності застрахованої цивільно-правової відповідальності відповідача, мають регулюватися спеціальним законом, який регулює вказані правовідносини - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», відповідно до положень якого, у разі дотримання його положень страхувальником (відповідачем), в частині зокрема повідомлення про настання страхового випадку та визнання його таким з боку страховика (ст.ст. 33,35,36 Закону), відповідна особа, якій завдана шкода з вини страхувальника, має право на відшкодування такої (матеріальної) шкоди за рахунок страховика (ст.. 22 даного Закону).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

За змістом ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових прав страхувальника.

Відповідно до ст. 22, 29, 30 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик .

Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи (вигодонабувача), якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 9261988 про дорожньо-транспортну пригоду 07.09.2013 року о 16 год. 00 хв. на вулиці Піонерська, 70 в м. Звенигородка, Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ОСОБА_8, який керував автомобілем FIAT DUCATO номерний знак НОМЕР_3 та автомобілем ВАЗ 21140 номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_7.(а.с. 6-7).

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та позбавлено керування транспортними засобами строком на шість місяців (а.с. 3-4).

Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху було завдано майнову шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 21140 номерний знак НОМЕР_2, власник якого є ОСОБА_10.

За п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 року особи, які користуються наземними транспортним засобами зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю, або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку з цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб марки FIAT DUCATO номерний знак НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_8, на момент скоєння ДТП був застрахований ТДВ «СК «Провіта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0352568. Строк дії полісу з 06.02.2013 року до 05.02.2014 року включно. Відповідно до умов вищевказаного договору ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлюється на рівні 50 000 грн. (а.с. 17).

Згідно положень Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Оскільки, відповідно до ст.3 ЗУ №1961-ІУ, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-ІУ обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладений відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком в межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви до цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-ІУ обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Згідно п.33.1.4 ЗУ №1961-ІУ, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В обґрунтування позову в частині моральної шкоди позивач посилається на душевні страждання, які він зазнав в результаті пошкодження його майна.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ст.ст. 11, 23 ЦК України, заподіяння моральної шкоди є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, ця шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, у приниженні честі, гідності, ділової репутації особи, розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, позбавлення потерпілого можливості реалізації його здібностей, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні цього розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

Те, що діями відповідача ОСОБА_8 позивачу було завдано моральної шкоди, заподіяно моральні та душевні страждання, сумнівів у суду не викликає, факт заподіяння позивачам моральної шкоди - доведений.

Беручи до уваги вищенаведене та факт заподіяння позивачам моральної шкоди і необхідності компенсації шкоди, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 200 гривень.

Суд, вважає, що оскільки договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не встановлено відшкодування моральної шкоди, то з ТДВ «СК «Провіта» вона стягненню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 21 При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Слід зауважити, що рішення суду в частині, що стосується моральної шкоди, не оскаржується.

Що стосується відшкодування франшизи, на що вказує апелянт у скарзі, то при розгляді даного позову питання щодо її відшкодування з винної особи останнім не ставилося, тому воно є безпідставним.

Є також безпідставним і посилання апелянта в скарзі на те, що судом не було проведено судову експертизу на предмет визначення вартості завданих позивачу збитків, так як при цьому суд не роз'яснив останньому його право заявляти такого клопотання, оскільки права та обов'язки в судовому засіданні сторонам судом були роз'яснені відповідно до вимог ст.ст.27,167 ЦПК, в тому числі і про право сторін заявляти різного роду клопотання.

Разом з тим, слід зазначити, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», будучи належним чином повідомлена про день і час розгляду справи в суді першої інстанції, представника в суд не направила, правом заявляти клопотання, в тому числі і про призначення експертизи, не скористалася. Будь-яких даних щодо іншого розміру матеріальних збитків ними не було надано.

Тому суд вірно ухвалив рішення на підставі тих доказів, які йому були надані сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати позивача по даній справі складаються із витрат по оплаті судового збору в розмірі 229,41грн., відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», щодо позовних вимог майнового характеру (а. с.9) та витрат на правову допомогу в розмірі 600 грн. відповідно до угоди про надання правової допомоги адвокатом та квитанцій (а. с.10-11, 41).

При цьому, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом враховано часткове задоволення позову та вимоги постанови КМ України від 27 квітня 2006 року N 590 "Про граничні розміри витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню на користь позивача судом першої інстанції стягнута вірно.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :