Судове рішення #3662137
Справа № 33ц-1814кс-07

Справа № 33ц-1814кс-07       

Головуючий у першій інстанції Почупайло А.В.

 Доповідач Новодворська О.І.

 

Апеляційний суд донецької області

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

3 вересня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Круглікової К.С. Новодворської О.І.,  Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні власністю,  виселення,  визнання такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  виселення,  стягнення компенсації оплати за житло та комунальні послуги,  зустрічним позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_1,  треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновал Зулейха Фаатівна,  ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини,  визнання права на спадкове майно,  визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку та визначення порядку користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 26 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 31 березня 2005 року,

 

встановила:

 

У квітні 2003 р. ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про виселення їх із будинку АДРЕСА_1,  посилаючись на те,  що за договором дарування від 11.1998 р. її батько ОСОБА_4 подарував,  а вона прийняла в дар 2/3 частини цього його будинку,  із відповідною частиною надвірних будівель та споруд.

Будинок складається з двох кімнат житловою площею 56 кв.м. ,  в ньому проживає батько,  а також відповідачі про справі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушують норми: сумісного проживання, ведуть себе непристойно,  не сплачують комунальні послуги.

Вони самовільно зайняли та користуються надвірними будівлями,  перешкоджають їй,  як власнику,  та її батьку,  користуватись погребом.

Оскільки відповідачі порушують її право власності,  просила виселити їх із зазначеного будинку.

В подальшому ОСОБА_1 доповнила свій позов вимогами про визнання ОСОБА_3,  такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  посилаючись на те,  вона після одруження у 1993р. переїхала проживати до свого чоловіка ОСОБА_6.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7,  встановлення факту прийняття спадщини ними після смерті ОСОБА_7 та визнання за ними права власності на 1/18 частину спадкового майна - АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовували тим,  що тривалий час проживають у будинку: ОСОБА_2 - після одруження з ОСОБА_7 в 1973 p.,  а ОСОБА_3 із народження - в 1973 р.

Після смерті ОСОБА_8 в 1994 р. відкрилась спадщина на 1/2 частину спірного домоволодіння,  яку фактично прийняли ОСОБА_4 - чоловік померлої та їх син - ОСОБА_7,  а тому просили визнати за останнім право власності в порядку спадкування на 1/6 частину спірного будинку

Після смерті ОСОБА_7 в 1998 p.,  вони як дружина та дочка померлого,  фактично прийняли спадщину,  і тому просили визнати за ними право власності в порядку спадкування на 1/18 частину жилого буд.  АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доповнили свій позов вимогами про визнання частково недійсним договору дарування зазначеного жилого будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_1,  посвідченого 29.11.1998 року державним нотаріусом 18-ї Київської державної нотаріальної контори,  та про визначення порядку користування жилим будинком,  за яким просили виділити в їх користування кімнату розміром 10.9 кв.м. ,  а в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кімнату розміром 19.1 кв.м,  коридор,  кухню,  сіни,  комору залишити в загальному користуванні.

Рішенням Святошинського районного суду м.  Києва від 26.03.2004 року,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 31 березня 2005 року в задоволенні її позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні,  належною їй частині АДРЕСА_1,  визнання ОСОБА_3 такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  виселення ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 відмовлено,  а в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення компенсації за комунальні послуги і плати за користування житловим приміщенням задоволено   частково.   Стягнуто   на  користь  ОСОБА_4   з   ОСОБА_2 компенсацію за витрати по оплаті за комунальні послуги та житловим приміщенням 195, 69 грн.,  з ОСОБА_3 - у сумі 93, 19 грн.,  з ОСОБА_9  у сумі 7, 44 грн..

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено   факт прийняття спадщини ОСОБА_2   та ОСОБА_3 після померлого 21.04.1998 р. ОСОБА_7,  визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_7 по 1/18 частини жилого будинку АДРЕСА_1,  за кожною.

Визнано частково недійсним договір дарування від 25.11.1998 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 2/3 частин будинку АДРЕСА_1,  посвідченого державним нотаріусом 18-ї Київської державної нотаріальної контори в і частині належності ОСОБА_4 на праві власності 1/9 частини цього будинку,  визнавши фактичну належність йому на праві власності,  на час укладення договору дарування 8/9 частин спірного будинку.

Додатковим рішенням встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8у розмірі 1/9 частини будинку АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування будівлею

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на дані судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального й процесуального права,  у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

 

ухвалила:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Св'ятошинського районного суду м.  Києва від 26"березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 31 березня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація