АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/637/14 Справа № 187/1803/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача Сенченка І.М.,

суддів Стуковенкової Т.Г., Дігтярь Н.В.,

при секретарі судового засідання Дерев'янка І.О.,

за участю:

прокурора Брусенцової І.В.,

засудженого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську, в порядку дистанційного судового провадження, матеріали кримінального провадження № 12013040520000784 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинськ, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_3 принесена апеляційна скарга на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року, в якій останній просить переглянути вирок суду першої інстанції, з врахуванням ст. 66 КК України, застосувати до нього ст. 69-1 КК України, шляхом призначення строку покарання, який не перевищує двох третин максимального строку.

В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на те, що вирок місцевого суду підлягає зміні, оскільки судом не було враховано його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, часткове повернення викраденого майна. При цьому, засуджений зазначає, що має ряд хронічних захворювань, а також батька інваліда I групи. Крім того, ОСОБА_3 звертає увагу на те, що судове провадження здійснювалось згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Провадження № 11-кп/774/637/14 Головуючий в суді I інстанції Соловйов І.М.

Категорія ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України Суддя-доповідач Сенченко І.М.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання частково приєднано невідбутий термін покарання за викором Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2013 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2013 року ОСОБА_3, за обставин вказаних у вироку, проник до домоволодіння, що належить ОСОБА_4 та розташоване в садівничому товаристві «Восход К» в смт. Курилівка, Петриківського району, з якого таємно викрав майно, що належить потерпілому, на загальну суму 11 308, 50 грн..

2 серпня 2013 року обвинувачений, за обставин зазначених у вироку, проник до домоволодіння, що належить ОСОБА_5, яке розташоване в садівничому товаристві «Веселка» в смт. Курилівка, Петриківського району, з якого таємно викрав майно, що належить потерпілому на загальну суму 8 225 грн..

14 серпня 2013 року ОСОБА_3, за обставин вказаних у вироку, проник до домоволодіння, що належить ОСОБА_6, яке розташоване в садівничому товаристві «Висотник» в с. Куліші, Петриківського району, з якого таємно викрав майно, що належить останньому на загальну суму 25 786 грн..

20 серпня 2013 року обвинувачений, за обставин зазначених у вироку, проник до домоволодіння, що належить ОСОБА_7, яке розташоване в садівничому товаристві «Веселка» в смт. Курилівка, Петриківського району, з якого таємно викрав майно, що належить останньому на загальну суму 12 630 грн..

Крім того, при обставинах встановлених вироком місцевого суду, ОСОБА_3 з кінця серпня місяця 2013 року по 13 листопада 2013 року придбав та навмисно зберігав вибухову речовину без передбаченого законом дозволу.

В режимі відеоконференції ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу та просив пом'якшити призначене йому покарання з тих мотивів, які він навів в скарзі.

На думку прокурора, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам закону.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за правилами, встановленими ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України врахував та визнав обставиною, що пом'якшує покарання, те, що ОСОБА_3 визнав свою вину у вчинених злочинах.

Судом також об'єктивно взято до уваги ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які посягають на право власності та громадську безпеку, а також дані про особу ОСОБА_3, який з 1994 року має шість непогашених судимостей за вчинення злочинів проти власності.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Безпідставними вважає колегія суддів і посилання ОСОБА_3 в апеляції на необхідність застосування ст. 69-1 КК України та призначення йому покарання, яке не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Кримінального Кодексу України, оскільки ця норма закону передбачає наявність відразу обох пом'якшуючих покарання обставин, тобто щирого каяття та добровільного відшкодування завданого збитку. Однак, матеріалами справи підтверджено, що обвинувачений завдані крадіжками збитки потерпілим не відшкодував.

За таких обставин підстави для задоволення апеляції обвинуваченого та пом'якшення призначеного йому покарання з мотивів, які наведені в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року відносно ОСОБА_3, без змін.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області