Справа № 413/205/14-а
Провадження № 2-а/413/34/14
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2014 року м. Красний Луч
Краснолуцький міський суд Луганської області
у складі: головуючого судді Ковальчук Г. Л.,
при секретарі Базь О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Луч адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року, суд -
ВС ТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року, в обґрунтування якого вказав, що 31.12.2013 року приблизно 00 год. 10 хвилин він рухався на своєму автомобілі «LDV400», державний номерний знак НОМЕР_3 по вул.. Шевченко с. Боково Платове, м. Антрацит, був зупинений інспектором ДПС Антрацитівської роти ДПС при УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_2 Під час руху він не порушував Правила дорожнього руху, тому запитав у інспектора ДПС причину зупинки. Відповідь на своє запитання він не отримав. Згідно п.2.14 ПДД водій має право «знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду». Замість пояснення причини зупинки, інспектор ДПС ОСОБА_2, попросив його надати для огляду реєстраційні документи на транспортний засіб і водійське посвідчення. Він відповів, що документи в руки він не буде передавати, оскільки боїться неправомірних дій з боку працівника міліції і зупинка його автомобіля безпричинна та незаконна. На його відповідь інспектор розлютився та став шукати свідків. Свідками стали водії, яких інспектор ДАІ зупинив, але ж при складанні у відношенні нього протоколу серії АБ 2 № 102664 і постанови серії АА2 № 980537 свідки знаходились у службовому автомобілі інспектора ДАІ ОСОБА_2, а отже ані нашої розмови, ані самої ситуації вони не бачили і не виходили зі службового авто. Під час розмови інспектор весь час розмовляв з ним на підвищеному тоні, на що він кілька раз просив його поважати його честь та гідність. Незважаючи на його зауваження інспектор наполягав на тому, щоб він надав йому для перевірки документи, передбачені ПДР, а після того, як він їх побачив через відкрите вікно авто, то повідомив, що у нього відсутній поліс обов'язкового страхування, про що інспектором ВДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення. Після цього він вкотре, виявив бажання реалізувати своє право, передбачене ч. 1 ст.16Закону України "Про дорожній рух", п. 2.14 "в" ПДД України, знати причину зупинки транспортного засобу та поставив це питання інспекторові ВДАІ, на що отримав відповідь: "Перевірка документів". Вищевикладені дії інспектора ВДАІ він вважає не законними на підставі того, що відповідно до вимог п. 5.5 Постанови КМУ від 14.94.1997 року "Про положення про Державну автомобільну інспекцію МВС" Державтоінспекція має право зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм і стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, явних ознак, які свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються в протиправних цілях. Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу це Положення не має і це недаремно. Тобто єдиною підставою для зупинки і перевірки документів особи може бути підозра відносно громадянина в здійсненні ним правопорушення. Йому про будь які підозри про здійснення ним правопорушення інспектором ВДАІ повідомлено не було. Основний документ, який регламентує його права і обов'язки, це Закон України "Про дорожній рух". У ст. 16 цього Закону, написано, що водій зобов'язаний мати при собі і на вимогу співробітників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні і інші документи, що підтверджують право на управління транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж (окрім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних не комерційних цілях), що перевозиться, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників сухопутних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у випадку надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів. Як видно, законодавець чітко розділив процес передачі інспекторові ДАІ документів на машину і страхового полісу. Простими словами обов'язок водія показати страховий поліс, виникає тільки у випадках передбачених законодавством, і ці випадки відрізняються від тих, які виникають при обов'язку показати права і техпаспорт. Ці випадки, про які говориться в Законі "Про дорожній рух" описані в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У пункті 21.2 ст. 21 вказаного документу говоритися, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду; реєстрації транспортних засобів; при складанні протоколів по порушеннях правил дорожнього руху; оформленні матеріалів дорожньо-транспортних подій. Таким чином, Законом України визначений чіткий перелік випадків, коли інспектор ДАІ має право зажадати, а водій зобов'язаний надати страховий поліс. У будь-яких інших ситуаціях, перевірка страхового полісу незаконна. Проте, інспектор ВДАІ посилаючись на Правила дорожнього руху вказав, що у пункті 2.1 Правил вказано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і згідно 2.4 на вимогу працівника міліції передати його перевірки. Згідно ст. 126 КпАП України, покарання слідує за управління транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили або не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних і інших документів, що підтверджують право користування або розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належним чином оформленого дорожнього листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто, адміністративна відповідальність настає тільки тоді, коли водій не передав або не пред'явив страховий поліс у випадках передбачених законодавством. Це означає, що винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутність полісу не у вказаних випадках, є незаконна. Вважає, що інспектором ДАІ не доведено належним чином скоєння ним правопорушення, а саме фото чи відео фіксація правопорушення, у встановленому законодавством порядку, не проводилась, а здійснювалась цифровим фотоапаратом всупереч вимогам Наказу МВС України № 111 від 27.03.2009 року «Про затвердження інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», а саме п. 18.10 "Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін якого минув", п. 20.2 "Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та яки не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якої минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну", п. 20.4 "На кожний технічний прилад чи засіб, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних засобів та приладів, він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому працівнику в справному стані" і на його прохання надати хоча б якісь документи на цей прилад, щоб переконатись в його правомірному використанні, інспектор пояснив йому, що такі документи відсутні і цей прилад є його власністю, що є порушенням Наказу МВС України № 33 від 01.03.2010 року "Про затвердження переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху". Фотознімки чи відеозапис йому не було надано для огляду, свідки правопорушення, начебто скоєного ним, відсутні. Таким чином він діяв згідно Правил дорожнього руху України, тому просить суд скасувати постанову серії АА2 № 980537 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить суд скасувати постанову серії АА2 № 980537 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідач у судовому засідані адміністративний позов не визнав та суду пояснив, що 30.12.2013 року відповідно до організаційно-профілактичних заходів щодо розшуку транспортного засобу та водія, який зник з місця ДТП, яке мало місце 30.12.2013 року на 810
км а/д Київ-Харків-Довжанський, ним спільно з ІДПС прапорщиком міліції ОСОБА_3
проводилось відпрацювання прилеглої території з метою опитування водіїв чи пасажирів про
обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, свідками якого вони є або могли бути.
Приблизно о 23.00 годині в с. Бокове-Платове м. Антрацит на вул. Шевченко ним був зупинений а/м LDV400 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 На запитання про причину його зупинки, він довів позивачеві, що відповідно до вимог ст. 11 п.21-1 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути, проведення цільових заходів для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб- розшуку водія, який зник з місця ДТП. З метою встановлення особи водія відповідно до вимог ст. 11 п.21 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб і відповідність товарно- транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на виконання вимог п.2.4 ПДР України позивачеві було запропоновано надати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, а саме посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він ПДРУ не порушував, пред'явив посвідчення водія та реєстраційні документи працівнику міліції. Але в даному випадку він не мав можливості встановити особу, яка керує транспортом в повному обсязі. Позивачеві неодноразово було запропоновано надати для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР України. Після цього вимогу про надання документів було зафіксовано в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які засвідчили відмову від пред'явлення вищевказаних документів. В діях позивача встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбачені ст. 126 КпАП України, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки. Позивач, ігноруючи вимоги п.п.2.1,2.4 ПДРУ, не пред'явив документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України. Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Позивач був ознайомлений зі всіма матеріалами справи, йому були роз'яснені його права та обов'язки, ним було надано клопотання про відкладення розгляду справи для надання юридичної допомоги, яке було задовільнене. При розгляді справи про адміністративне правопорушення було з'ясовано всі обставини та оцінено докази. Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно ст. 252 КУАП України уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Крім того, були ураховані безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення. Будь-яких клопотань або додаткових пояснень при оцінці доказів позивачем не надавалось. Було чітко визначено дане адміністративне правопорушення. Враховуючи, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року складена у відповідності до вимог діючого законодавства України, то підстави для її скасування відсутні. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п 27.9 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженою наказом МВС України №111 від 2009 року та п.12 ст.2 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень з метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також, як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень, допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» відеозаписувальна камера з живленням від батареї, якими користуються працівники ДАІ для збирання доказів під час фіксування правопорушень, не є засобом вимірювальної техніки та повірці та сертифікації не підлягають. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та перевіривши його доказами, знаходить адміністративний позов підлягаючим частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 126 цього Кодексу - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Із змісту ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право оскаржити постанову по справі.
Згідно ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до п. п. 3, 5, 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію" міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана приймати і реєструвати заяви й повідомлення про адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них; виконувати в межах своєї компетенції адміністративні стягнення. Із змісту п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" вбачається, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів.
Відповідно до п.4 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, а саме з урахуванням повних та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач 30.12.2013 року приблизно о 23 год. у с. Боково-Платове м. Антрацит вул. Шевченко керував автомобілем НОМЕР_2 та не пред"явив для перевірки документи вказані в п. 2.1 ПДР України, чим порушив вимоги п.п. 2.4,2.1 Правил дорожнього руху України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до вимог ст. 11 п.21-1 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності опитування водія чи пасажирівпро обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути, проведення цільових заходів для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб- розшуку водія, який зник з місця ДТП.
З метою встановлення особи водія відповідно до вимог ст. 11 п.21 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб і відповідність товарно- транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на виконання вимог п.2.4 ПДР України позивачеві було запропоновано надати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України за вимогою працівника міліції водій зобов"язаний зупинитися з виконанням вимог цих Правил, а також передати для перевірки документи, перелічені у п. 2.1 ПДР України.
В судовому засіданні шляхом опитування сторін а також перегляду відеозапису з місця скоєння адміністративного праворушення вбачається, що позивачем вищевказані вимоги п.2.4 ПДР України виконані не були.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 980537 від 03.01.2014 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КпАП України та на нього було накладено штраф у сумі 425 ґрн.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення позивач був ознайомлений зі всіма матеріалами справи, йому були роз'яснені його права та обов'язки, ним було надано клопотання про відкладення розгляду справи для надання юридичної допомоги, яке було задовільнене.
Таким чином, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення були з'ясовані всі обставини та оцінені докази.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ст. 252 КУАП України уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 27.9 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженою наказом МВС України №111 від 27.03.2009 року та п.12 ст.2 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право проводити кіно-, фото- і звукофіксацію, як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень з метою запобігання конфліктних ситуацій, об'єктивного розгляду справ, а також, як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень, допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» відеозаписувальна камера з живленням від батареї, якими користуються працівники ДАІ для збирання доказів під час фіксування правопорушень, не є засобом вимірювальної техніки та повірці і сертифікації не підлягають.
У судовому засіданні не встановлено з боку інспектора ДПС Антрацитівської роти ДПС при УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_2 будь-яких порушень чинного законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення від 31.12.2014 року відносно ОСОБА_1 а також при винесенні постанови відносно позивача про притягнення його адмінвідповідальності за ст. 126 ч.1 КпАП України.
Враховуючи, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року складена у відповідності до вимог діючого законодавства України, то підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 22 КоАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Оскільки адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 є малозначним, не представляє великої суспільної небезпеки, не заподіяло скільки-небудь значної (істотної) шкоди суспільними або державним інтересам, раніше він до адміністративної відповідальності не притягувався, то відповідно до ст. 22 КУпАП можливо звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 11, 17, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, п. 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху України, ст.ст. 22, 126 ч.1, 283, 284, 292-297 КпАП України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
, ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 року відмовити.
Змінити захід стягнення у вигляді штрафу в доход держави в сумі 425 грн. по постанові у справі про адміністративне правопорушення серії АА 2 № 980537 від 03.01.2014 року відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч.1 КпАП України та звільнити порушника від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Г.Л.Ковальчук