Провадження по справі № 2/260/788/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді - Бескровної О.Л.

при секретарі - Гладкій Г.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Донецьку ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду с позовом про встановлення факту належності документа та визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову вказавши що, на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767, та зареєстрованому у КП БТІ м. Донецька 08 грудня 1981 року у книзі № 14 за реєстровим № 3278, його матері ОСОБА_2 належить 52/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Інші 48/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належать його матері ОСОБА_2 на підставі біржового контракту від 17 вересня 1997 року, посвідченого Універсальною товарної біржею за реєстровим № 0917/7. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_2 померла, актовий запис № 865. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцям після її смерті є він. Після смерті матері він помітив, що усі правовстановлюючі документи на будинок та технічна документація зникли. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів. У встановлений законом строк, а саме - 18 жовтня 2012 року, він звернувся до Першої донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, про що була заведена спадкова справа за № 431/2012. Отримавши копії документів я дізнався, що згідно дублікату договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767 прізвище моєї матері вказано невірно, а саме, замість «ОСОБА_2» вказано «ОСОБА_2» та у подальшому КП БТІ м. Донецька був зареєстрований цей договір з тією ж помилкою. Крім того, отримавши архівну копію біржового контракту, та довідку з КП БТІ м. Донецька, з'ясувалося, що біржовий контракт від 17 вересня 1997 року, посвідчений Універсальною товарної біржею за реєстровим № 0917/7 не був зареєстрований у КП БТІ м. Донецька. 16 лютого 2013 року державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори, на підставі наданих йому копій документів, була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, так як позивачем не надано відповідного документа, що підтверджує державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на ім'я спадкодавця. Вважає, що умови біржового контракту сторонами виконано у повному обсязі (сплачена вартість будинку, будинок прийнято його матерю у користування) зміст та вимоги до складання біржового контракту відповідають вимогам зазначеним у ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», тому його мати правомірно набула право власності на 48/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В наступний час перереєструвати, зареєструвати або отримати правовстановлюючий документ, на будинок він не може, так як власник домоволодіння помер, а відповідно до Закону Україні «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за померлими право власності не реєструється. Самочинно побудованих споруд у домоволодінні не має, так як згідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 27.02.2013 р., у склад домоволодіння АДРЕСА_1, входить: - житловий будинок літ. А-1, 1904 року побудови; - жила прибудова літ. А-1-1, 1905 року побудови; - прибудова літ. а, 1917 року побудови; - тамбур літ. а1, 1980 року побудови; - тамбур літ. а3, 1980 року побудови; - літня кухня літ. Б, 1932 року побудови; - прибудова до літньої кухні літ. б, 1972 року побудови; - сарай літ. В, 1972 року побудови; - сарай літ. Г, 1949 року побудови; - сарай літ. Е, 1959 року побудови; - погреб літ. е, 1959 року побудови; - убиральня літ. З, 1972 року побудови; - душ літ. К, 1972 року побудови; - сарай літ. Н, 1980 року побудови; - навіс літ. О, 1980 року побудови; - сарай літ. М, 1963 року побудови; - навіс літ. Л, 1990 року побудови; - огородження № 1-4, що і є спадковою масою, яка залишилася після смерті ОСОБА_2, які вона купувала ще за життя. Вважає, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мала право власності на житловий будинок та надвірні споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, спадкоємцем за законом на спірне майно є він, тому вимушений звертатися до суду для визнання за ним права власності на вказане домоволодіння, так як іншого способу визнати за собою право власності у нього не має.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, надав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги свого довірителя просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надав суду заяву про слухання справи в його відсутність та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Ленінської районної в м. Донецьку Ради у судове не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за відсутності представника, просили розглянути справу відповідно до діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767, та зареєстрованому у КП БТІ м. Донецька 08 грудня 1981 року у книзі № 14 за реєстровим № 3278, ОСОБА_2 належало 52/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Інші 48/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належало ОСОБА_2 на підставі біржового контракту від 17 вересня 1997 року, посвідченого Універсальною товарної біржею за реєстровим № 0917/7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, актовий запис № 865. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, є позивач - ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України - Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В встановлений законом строк, а саме - 18 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 звернувся до Першої донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, про що була заведена спадкова справа за № 431/2012.

Згідно дублікату договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767 прізвище спадкодавця вказано невірно, а саме, замість «ОСОБА_2» вказано «ОСОБА_2» та у подальшому КП БТІ м. Донецька був зареєстрований цей договір з тією ж помилкою.

Суд дослідивши додані до позовної заяви документи, встановив, що саме нотаріусом допущена помилка, це підтверджується тим, що згідно до реєстру для реєстрації нотаріальних дій зазначено «номер нотаріальної дії - 1-2767», «дата - 05.12.81 г.», «Найменування і місце проживання осіб… - (російською) ОСОБА_2, 1946 г. рожд.», «Документ, що встановлює особу громадянина - (російською) паспорт НОМЕР_1 выдан 03.03.78 г. ОВД Ленинского РИК г. Донецка», «Зміст нотаріальних дій - (російською) договор купли-продажи, за составление заявления», у графі «розписка про одержання оформленого документу» мається підпис зроблений власноруч, де повністю, двічі, спадкодавець зазначає своє прізвище - (російською) «ОСОБА_2». Той же підпис значиться за реєстровим № 1-2768.

Також, згідно запису у біржовому контракті від 17 вересня 1997 року, посвідченому Універсальною товарної біржею за реєстровим № 0917/7 у графі «юридична адреса та реквізити сторін» зазначено (російською) «Покупатель ОСОБА_2. Адрес: АДРЕСА_1. Паспорт серии НОМЕР_1 выдан 03.03.78 г. ОВД Ленинского РИК г. Донецка 03.03.1978 г.»

Згідно заказу № 3191 від 12.05.1989 року до КП БТІ м. Донецька про поточну перевірку домоволодіння АДРЕСА_1, зазначено, що замовлення прийнято від (російською) ОСОБА_4 АДРЕСА_1.

Згідно запису у поквартирній картки форми Б, (російською) ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 14.01.1982 року.

Крім того, на запит суду з Ленінського РВ у м. Донецьку було надано форма № 1 згідно до якої паспорт серії НОМЕР_1 було видано 03.03.1978 року на ім'я - ОСОБА_2,

Всі ці докази дають підстави стверджувати, що договір купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідчений Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767, який зареєстрований у КП БТІ м. Донецька 08 грудня 1981 року у книзі № 14 за реєстровим № 3278 належить - ОСОБА_2, та дійсно вона є власником 52/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно до архівної копії біржового контракту, та довідки з КП БТІ м. Донецька, встановлено, що біржовий контракт від 17 вересня 1997 року, посвідчений Універсальною товарної біржею за реєстровим № 0917/7 не був зареєстрований у КП БТІ м. Донецька.

16 лютого 2013 року державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори, була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, так як позивачем не надано відповідного документа, що підтверджує державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на ім'я спадкодавця.

Зазначений біржовий контракт, а фактично договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час його укладання.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно ст. 16 Закону України «Про товарну біржу», брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

У відповідності до ч. 4 прикінцевих положень Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Статтею 227 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Зважаючи на норми ст. ст. 224-227 Цивільного кодексу УРСР, реєстрація права власності як обов'язкова умова виникнення права власності не визначена.

Умови біржового контракту сторонами виконано у повному обсязі (сплачена вартість будинку, будинок прийнято у користування) зміст та вимоги до складання біржового контракту відповідають вимогам зазначеним у ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», тому ОСОБА_2 правомірно набула право власності на 48/100 частин житлового будинку з жилою прибудовою та відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На теперішній час перереєструвати, зареєструвати або отримати правовстановлюючий документ, на будинок позивач не може, так як відповідно до Закону Україні «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за померлими право власності не реєструється.

Крім того, пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 встановлено вичерпний перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, і серед документів в даному переліку не перелічений дублікат біржового контракту.

Згідно відмітки у паспорті, позивач зареєстрований за вказаною адресою з 06 грудня 1991 року.

Самочинно побудованих споруд у домоволодінні немає.

Так, згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 27.02.2013 р., у склад домоволодіння АДРЕСА_1, входить: - житловий будинок літ. А-1, 1904 року побудови; - жила прибудова літ. А-1-1, 1905 року побудови; - прибудова літ. а, 1917 року побудови; - тамбур літ. а1, 1980 року побудови; - тамбур літ. а3, 1980 року побудови; - літня кухня літ. Б, 1932 року побудови; - прибудова до літньої кухні літ. б, 1972 року побудови; - сарай літ. В, 1972 року побудови; - сарай літ. Г, 1949 року побудови; - сарай літ. Е, 1959 року побудови; - погреб літ. е, 1959 року побудови; - убиральня літ. З, 1972 року побудови; - душ літ. К, 1972 року побудови; - сарай літ. Н, 1980 року побудови; - навіс літ. О, 1980 року побудови; - сарай літ. М, 1963 року побудови; - навіс літ. Л, 1990 року побудови; - огородження № 1-4, що і є спадковою масою, яка залишилася після смерті ОСОБА_2

Згідно ст. 328 ЦК України - Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 1261 ЦК України - У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Донецьку ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності в порядку спадкування за законом, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Необхідно встановити факт належності ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767, який зареєстрований у КП БТІ м. Донецька 08 грудня 1981 року у книзі № 14 за реєстровим № 3278; та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. А-1 з жилою прибудовою літ. А-1-1, - прибудову літ. а, - тамбур літ. а1, - тамбур літ. а3, загальною площею 58,4 м.кв., житловою площею 41,3 м.кв., - літню кухню літ. Б, - прибудову до літньої кухні літ. б, - сарай літ. В, - сарай літ. Г, - сарай літ. Е, - погреб літ. е, - убиральню літ. З, - душ літ. К, - сарай літ. Н, - навіс літ. О, - сарай літ. М, - навіс літ. Л, - огородження № 1-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі ст.ст. 47, 224-227 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 15-16 Закону України «Про товарну біржу», ст. ст. 328, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ленінської районної в м. Донецьку Ради про встановлення належності правовстановлюючого документа та визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, договору купівлі-продажу від 05 грудня 1981 року, посвідченого Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2767, який зареєстрований у КП БТІ м. Донецька 08 грудня 1981 року у книзі № 14 за реєстровим № 3278.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. А-1 з жилою прибудовою літ. А-1-1, - прибудову літ. а, - тамбур літ. а1, - тамбур літ. а3, загальною площею 58,4 м.кв., житловою площею 41,3 м.кв., - літню кухню літ. Б, - прибудову до літньої кухні літ. б, - сарай літ. В, - сарай літ. Г, - сарай літ. Е, - погреб літ. е, - убиральню літ. З, - душ літ. К, - сарай літ. Н, - навіс літ. О, - сарай літ. М, - навіс літ. Л, - огородження № 1-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ:

16.04.2014