ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2006 р. Справа № 19/7266
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2- представника за довіреністю від 14.09.2006р.,
ОСОБА_1 - суб'єкта підприємницької діяльності
від відповідача за первісним позовом: Юзепольського В.С. - директора,
Василюк О.В. - представника за довіреністю від 08.11.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -
ОСОБА_1,
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "22" березня 2006 р. з урахуванням додаткового рішення від 30.03.2006 р.
у справі № 19/7266 ( суддя Розізнана І.В. )
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нетішин
до Комунального підприємства "Торговий центр", м. Нетішин
про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, стягнення 100 грн.
витрат на оплату послуг адвоката ( згідно із заявою про уточнення первісних
позовних вимог )
та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Торговий центр", м. Нетішин
Хмельницької області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нетішин
про стягнення 4660,70грн. ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ) та
зобов'язання повернути об'єкт оренди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.03.2006р. у справі №19/7266 ( додатковим рішенням від 30.03.2006 р. ) в позові Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Нетішин Хмельницької області) до Комунального підприємства "Торговий центр" (м.Нетішин Хмельницької області) про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та стягнення 100 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено. Зустрічний позов Комунального підприємства "Торговий центр" (м. Нетішин Хмельницької області) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Нетішин Хмельницької області) про стягнення 4660,70грн. та зобов'язання повернути об'єкт оренди задоволено частково: зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути Комунальному підприємству "Торговий центр" майно, що орендувалось згідно з договором оренди №НОМЕР_1 від 01.01.2005р., а також стягнуто 85,00 грн. витрат з державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, первісний позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме :
- суд не врахував положення п.12.4 укладеного між сторонами договору, який визначає порядок припинення або зміни умов договору; фактично на протязі грудня 2005 р. від орендодавця не надходило заяви про припинення договору;
- лист, на який посилається КП "Торговий центр", поштою не був надісланий ; суд дійшов помилкового висновку про протилежне;
- факт ухилення підприємця від отримання заяви орендодавця про припинення договору не може підтверджуватись поштовим повідомленням №НОМЕР_2, оскільки на останньому відсутній поштовий штемпель, який засвідчував би факт відправки;
- судом не враховано відсутність довідки поштового відділення про невручення листа ( необхідність складання якої передбачена п.131 Правил надання послуг поштового зв"язку ), що є додатковим доказом того, що орендар не отримував заяву орендодавця про припинення дії договору оренди;
- акт про відмову від отримання заяви про розірвання договору оренди не є належним доказом, оскільки його складено зацікавленими особами;
- судом помилково встановлено той факт, що договір розірваний;
- місцевим судом безпідставно прийнято до уваги лише докази, надані первісним відповідачем, а докази, надані первісним позивачем - не враховано;
- зобов"язання повернення орендованого майна може мати місце лише у випадку закінчення строку дії договору; фактично цей строк був поновлений, а тому відсутні були підстави для задоволення зустрічного позову;
- прийняте рішення не відповідає приписам ст.84 ГПК України.
У судових засіданнях первісний позивач ( скаржник ) та його представник апеляційну скаргу підтримав.
Первісний відповідач у письмовому відзиві від 13.09.2006 р. на апеляційну скаргу, його керівник та представник в засіданні та проти її доводів і вимог заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення первісного позивача ( скаржника ), керівника первісного відповідача та представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 01 січня 2005 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1( орендар ), з однієї сторони та Комунальним підприємством "Торговий центр" ( орендодавець ), з іншої сторони, укладено договір оренди нерухомого майна № НОМЕР_1.
Умовами договору оренди передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину площі торгового залу площею 47,61 м.кв., що складається з торгового залу та коридору, розташованих за адресою : АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій знаходиться майно, і яка прилягає до будівлі (споруди), площею 47, 61 м.кв.
Пунктом 12 договору передбачено, що даний договір укладено на строк 11 місяців з дня підписання тексту договору.
Згідно з п. 12.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як було зазначено вище, термін дії договору оренди нерухомого майна № НОМЕР_1 від 01 січня 2005 року визначений 11 місяців з дня підписання тексту договору, а саме до 01.12.2005 року.
На думку підприємця ОСОБА_1, після 01.12.2006 р. договір продовжений на той самий термін і на тих самих умовах.
Вважаючи, що КП "Торговий центр" перешкоджає орендарю користуватись орендованим приміщенням та безпідставно вимагає його звільнити, підприємець ОСОБА_1 подав до господарського суду Хмельницької області позов про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, стягнення 100 грн. витрат на оплату послуг адвоката ( з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог ).
З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що Комунальне підприємство "Торговий центр" виявило бажання припинити договір у зв"язку із закінченням строку його дії, яке викладено у відповідній заяві за №НОМЕР_3 від 25.11.2005 р. ( копія листа знаходиться на а.спр. 30 ).
Вищевказаний лист було надіслано орендодавцем 28.11.05 р. на таку адресу орендаря : АДРЕСА_2 ( саме цю адресу зазначено в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та в договорі ) , що підтверджується датою на відтиску штемпеля відділення поштового зв"язку на поштовому конверті.
Відповідно до п.12 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України віл 25.05.2000 року № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" заява про припинення або зміну умов договору може бути подана і до закінчення строку дії договору.
Скаржник стверджує, що фактично цей лист не надсилався і не був ним отриманий. При цьому, складений працівниками Комунального підприємства "Торговий центр" акт свідчить, що про відмову ОСОБА_1 прийняти заяву про припинення договору ( а.спр.70).
На думку судової колегії, господарський суд Хмельницької області вірно розцінив дії позивача по відмові у отриманні заяви про припинення договору та не отриманні рекомендованого поштового відправлення ( згідно з п.131 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМ України від 17 серпня 2002 р. N 1155 у разі неможливості вручення адресатам внутрішніх поштових відправлень, вони зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження; довідка про невручення складена працівником поштового зв'язку 29.12.2005 року) як ухилення від отримання заяви про припинення договору. За таких обставин судова колегія вважає, що відповідачем були вжиті необхідні заходи для належного повідомлення первісного позивача про намір орендодавця припинити договір оренди.
Слід також зазначити, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не містить вказівок, яким саме чином сторони повинні виявляти волю щодо припинення договору, як і не містить норм, які вимагали б обов"язкового доказування факту отримання іншою стороною будь-яких письмових повідомлень про припинення дії договору після закінчення строку його дії.
Відтак, матеріалами справи стверджується, що на дату закінчення строку договору оренди мали місце заперечення орендодавця про поновлення договору на новий строк, а тому договір оренди від 01.01.2005 р. припинив свою дію.
Про намір не продовжувати дію цього договору свідчить також зміст претензії орендодавця від 25.11.2005 р., в якій викладено вимогу повернути об"єкт оренди в зв"язку із закінченням строку дії договору.
В засіданнях апеляційного суду скаржник стверджував, що після закінчення строку дії договору ним сплачувалась орендна плата у розмірі, встановленому його умовами, за період грудень 2005 р. - березень 2006 р., проте в порушення вимог ст. 33 ГПК України не подано відповідних доказів.
Судовою колегією встановлено, що фактично первісним позивачем після 01.12.2005 р. сплачувався борг за попередній період, що стверджується актом звірки взаємних розрахунків від 27.11.2006 р. та поясненнями в судовому засіданні представників сторін.
Слід зазначити, що після закінчення строку дії договору первісним відповідачем не виставлялись рахунки на оплату орендної плати, що підтверджує і первісний позивач.
В копіях рахунків за грудень 2005 р., січень та лютий 2006 р., які містяться в матеріалах справи ( а. 54,55 ), відсутній підпис директора та вони не скріплені печаткою КП "Торговий центр".
З пояснень керівника та представника первісного відповідача в засіданні апеляційного суду та письмових пояснень від 21.12.2006 р., поданих на його вимогу, копії вищезазначених документів надано до матеріалів справи лише з метою обґрунтування розміру штрафу, вимоги щодо стягнення якого заявлені в зустрічному позові. Рахунки виставлялись лише в межах дії договору.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
З врахуванням вищевикладених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що договір оренди припинив свою дію 01.12.2005 року, а тому у підприємця ОСОБА_1 були відсутні правові підстави користуватись приміщенням, що було об"єктом оренди, та, відповідно, заявляти вимогу про усунення перешкод в користуванні орендованим майном.
За таких обставин, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вищезазначеного позову у вказаній частині.
При цьому, слід вказати про недоречність посилань скаржника на помилкове встановлення судом того факту, що договір розірваний, враховуючи таке.
Розірвання договору - це один із видів припинення договору ( ст.291 ГК України, що в силу приписів його ст.1 застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами у справі та ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Припинення дії договору у зв"язку з його розірванням відрізняється від припинення договору у зв"язку із закінченням строку його дії.
Розірвати можливо лише договір, який ще діє, тобто строк дії якого не закінчився.
Щодо питання про розподіл судових витрат, зокрема, по оплаті послуг адвоката, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокату, а не будь - якому представнику.
Первісний позивач як доказ понесення витрат на оплату послуг адвоката подав до суду першої інстанції квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.12.2005 р. ( а. спр.8 ) про сплату адвокату ОСОБА_3 100 грн. по справі за позовом підприємця ОСОБА_1 до КП "Торговий центр", проте не подав доказів того, що вищевказана особа має статус адвоката у розумінні ст.2 Закону України "Про адвокатуру".
За таких обставин суд першої інстанції додатковим рішенням від 30.03.2006 р. правомірно відмовив у стягненні судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 100 грн.
Додана до апеляційної скарги копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за №НОМЕР_4, виданого 07.02.1997 р. гр. ОСОБА_3, не розцінюється апеляційним судом як належний у розумінні ст.ст.34,36 ГПК України доказ, оскільки його подано в незасвідченій належним чином копії.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Матеріали справи свідчать, що КП "Торговий центр" подано зустрічний позов про стягнення 4660,70грн. ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ) штрафу та зобов'язання повернути об'єкт оренди, з приводу яких судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Умовами договору, а саме підпунктом й) п. 6.2 договору передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору передати орендодавцеві орендований об'єкт в належному стані згідно з актом приймання - передачі не пізніше 5 днів з дня втрати договором чинності, а обов'язок орендодавця згідно з підпунктом г) п. 5.2 договору- після припинення дії договору оренди прийняти від орендаря об'єкт оренди згідно з актом приймання - передачі не пізніше 5 днів з дня втрати договором чинності та скласти акт приймання - передачі, як передбачено п. 7.2 договору.
На момент вирішення справи в суді першої інстанції об'єкт оренди орендарем не переданий орендодавцю, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом повернути об'єкт оренди є правомірною; за таких обставин суд першої інстанції підставно задовольнив її.
Відповідно до підпункту а) п. 9.2 договору оренди у випадку прострочення повернення об'єкта оренди з вини орендаря сплачується штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення повернення об'єкта оренди.
Як вбачається з наданих Комунальним підприємством "Торговий центр" рахунків за грудень 2005 р.- березень 2006 р. до розміру орендної плати включені експлуатаційні витрати та інші послуги, що відповідно до п. 3.1 договору не повинно бути включеним. Оскільки позивачем за зустрічним позовом невірно проведено розрахунок штрафу за прострочення повернення об'єкта оренди, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні даної вимоги.
Відповідно до підпункту в) п. 6.2 договору орендар зобов'язаний в десятиденний термін після підписання договору оренди застрахувати на користь орендодавця орендоване майно від всіх звичайних ризиків, про що не пізніше ніж у триденний термін повідомити орендодавця, надавши йому примірник договору.
Відповідно до підпункту б) п. 9.2 договору у разі невиконання умов договору щодо страхування орендованого майна або несвоєчасного надання орендодавцю примірника договору страхування, орендар сплачує штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Як вбачається з наданого позивачем примірника договору страхування, ним були порушені строки укладення договору страхування та надіслання його відповідачу.
Позивач за зустрічним позовом за дане порушення просив суд стягнути штраф у розмірі 1786, 15 грн. Однак враховуючи те, що п. 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати не є сталою величиною, а п. 9.2 договору не вказано за який місяць береться орендна плата при нарахуванні штрафу, неможливо перевірити правильність проведених нарахувань, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у цій частині позову. Крім того, вірно вирішено питання розподілу судових витрат.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування рішення відсутні, а тому йогослід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2006 року з урахуванням додаткового рішення від 30 березня 2006 року у справі №19/7266 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нетішин - без задоволення.
2. Матеріали справи №19/7266 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд