Єдиний унікальний номер 0522/5257/12 Номер провадження 22-ц/775/130/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.
при секретарі Хохулі М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 59300 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1135 грн., а всього 60435 грн., а також судовий збір в розмірі 604 грн. 35 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; апелянт вважає, що суд не мав права ухвалювати по справі заочне рішення оскільки він, як відповідач, належним чином жодного разу не був сповіщений про необхідність явки до суду; розглянувши справу без його особистої участі, суд порушив його конституційні права та процедуру судового розгляду, визначену в главі 4 розділу 3 ЦПК України; суд позбавив його можливості своєчасно подати відповідні письмові докази з метою спростування безпідставного позову та позовних вимог; апелянт посилається також на те, що доказами, які суд не врахував при ухваленні рішення і ухвали від 28 жовтня 2013 року і які мають суттєве значення і спростовують суть оскаржуваного рішення є ті обставини, що письмовий договір позики грошових коштів між ним та ОСОБА_1 не укладався, він не отримував і не брав в позику ніяких грошових коштів від позивача згідно поданої ним розписки, що підтверджується відсутністю відповідної фрази, тому фраза в рішенні суду про те, що «позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 19.07.2011 року позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 59300 грн. в якості позики» не відповідає фактичним обставинам; в порушення обов'язкових вимог ЦК України і інших норм діючого законодавства в розписці відсутні дані про свідків (присутніх), не зазначено місце її складання, а також не зазначені інші суттєві умови письмового договору (розписки), в тому числі обов'язкових вимог статей 626-631 ЦК України; надана розписка складена в порушення вимог законодавства та не відповідає вимогам статей 1046-1051 ЦК України; суд порушив всі правові принципи судочинства, закріплені в ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 2, 7, 9-11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Відповідач у судове засідання апеляційного суду неодноразово не з'явився; повістки, направлені на адресу відповідача, повертались за закінченням терміну зберігання; разом з тим, замість явки до суду і доведення доводів апеляційної скарги від відповідача 23 січня 2014 року надійшли доповнення до апеляційної скарги, 8 лютого 2014 року пояснення до апеляційної скарги; про розгляд справи 10 та 24 лютого 2014 року відповідач повідомлений телефонограмами, які зареєстровані в журналі телефонограм №1 відповідно за №303 від 28 січня 2014 року та № 3 від 11 лютого 2014 року за №4367.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Виходячи із зазначеної норми та встановлених обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 липня 2011 року укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передає у власність позичальника ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 59300 грн., а позичальник ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 цю суму грошових коштів в розмірі 59300 грн. в термін до 18 серпня 2011 року.
Факт укладення договору позики підтверджується оригіналом розписки, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59300 грн., які зобов'язався повернути в термін до 18 серпня 2011 року.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у строк, визначений за договором позики, не повернув суму боргу позивачу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми боргу, суд виходив з того, що надана позивачем розписка свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору позики, а також з того, що відповідачем не виконуються умови договору.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Як вбачається з матеріалів справи /а.с.8/ 19 липня 2011 року ОСОБА_2 власноручно написав розписку такого змісту: «Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 серия паспорт НОМЕР_1 выданый Ворошиловським РОУМВД Украина г.Донецк обязуюсь отдать 59300.00 коп. (пятьдесят девять тысяч триста грн. 00 коп.) ОСОБА_1 проживающему по адресу: АДРЕСА_1. В срок до 18.08.2011 года. 19.07.2011. (подпись) ОСОБА_2».
Таким чином, зі змісту розписки, а саме з зобов'язання ОСОБА_2 віддати 59300 грн. в строк до 18.08.2011 року випливає, що відповідач взяв у позивача зазначену суму і зобов'язався її повернути, що узгоджується з положеннями ст. 1046 ЦК України.
Виходячи з цього доводи апеляційної скарги про те, що відсутність фрази в розписці про те, що він взяв у борг грошові кошти в розмірі 59300 грн. свідчить про відсутність ознак договору позики, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч.2 зазначеної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що розписка є підтвердженням укладення договору позики у письмовій формі і при цьому укладення окремого договору позики не вимагається та не вимагається присутність свідків. Тому доводи апеляційної скарги про порушення обов'язкових вимог ЦК України і інших норм діючого законодавства в цій частині є безпідставними.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Проте таких обставин не встановлено.
В наданих до апеляційного суду поясненнях до апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував те, що по даній справі між ним та позивачем раніше укладався договір поставки і виконання будівельних робіт (а не позики) і цей договір поставки і виконання будівельних робіт ним був фактично виконаний. Тому в даному випадку ніякої позики грошових коштів у ОСОБА_1 не було і немає невиконаного зобов'язання з його боку перед ОСОБА_1 Посилаючись на ці обставини відповідач просив витребувати відмовний матеріал із прокуратури Калінінського району м. Донецька по заяві ОСОБА_1
Апеляційним судом таке клопотання було задоволено, оскільки судом першої інстанції справа розглянута у заочному порядку, без участі відповідача.
Проте відповідь на запит на час розгляду справи не надійшла.
Оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і докази подаються сторонами на іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідачем не здійснено заходів по сприянню отримання відповіді на запит суду, тобто наданні доказів на заперечення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповіді на запит, враховуючи також те, що на обставини, викладені в поясненнях до апеляційної скарги, відповідач не посилався ні в суді першої інстанції, хоча йому було відомо про наявність позовних вимог ОСОБА_1, про що свідчать отримані ним матеріали позовної заяви (а.с. 15), ні в апеляційній скарзі.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність відмови у перегляді заочного рішення, апеляційний суд вважає, що вони також є необґрунтованими.
Розглядаючи справу у заочному порядку судом першої інстанції дотримані норми процесуального законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2012 року було відкрито провадження по даній справі і слухання справи призначено на 26 жовтня 2012 року; в цей же день відповідачу були направлені матеріали позовної заяви і повістка за адресою: м. Донецьк, вул. Ходаковського, б. 2, кв.65 (яка значиться місцем реєстрації відповідача), які отримані відповідачем 19 жовтня 2012 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 14, 15). З 26 жовтня 2012 року розгляд справи був відкладений на 27 листопада 2012 року. Про наступний розгляд справи відповідач був повідомлений повісткою, яка була направлена рекомендованим повідомленням за тією ж адресою; поштова кореспонденція повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про порушення відповідачем ч. 3 ст. 27 ЦПК України, якою передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. 27 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився; від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у заочному порядку. В цей же день справа судом була розглянута в заочному порядку і по справі ухвалено заочне рішення, копія якого була отримана відповідачем 8 грудня 2012 року, про що свідчить рекомендоване відправлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28).
За таких обставин суд першої інстанції, постановляючи 28 жовтня 2013 року ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, правильно виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, що були б підставою для скасування заочного рішення.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму позики та сплатити 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст.1046-1047, 1051 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: