УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2007р.                                                                                    м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої         Мелінишин Г.П.,

суддів                                                                  Беркій О .Ю.,  Стефанів Н.С. ,

секретаря                                                            Юрків І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  Горішньозалучанської сільської ради про усунення перешкод в користуванні майном,  визнання недійсними рішення ради та Державних актів на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 10.09.2007 року, -

встановила:

Рішенням Снятинського районного суду від 10.09.2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,  Горішньозалучанської сільської ради про усунення перешкод в користуванні майном,  визнання недійсними рішення ради та Державних актів на право власності на земельну ділянку.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає,  що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи і є необгрунтованим.  Судом не прийнято до уваги,  що вони з відповідачем є власниками відповідних господарських приміщень,  що раніше належали ТзОВ «Княжин» і були розміщені на його земельній ділянці. До них існував спільний заїзд.

Справа № 22-ц-1397/2007р.                                     Головуючий у 1 інстанції Рожик Є.В.

Категорія 33                                                               Доповідач Мелінишин Г.П.

Судом не враховано,  що в результаті приватизації ОСОБА_2  земельної ділянки позивач позбавлений належним чином користуватись своїм майном,  оскільки в зв'язку з цим ліквідовано під'їзд до будівель. Судом не прийнято також до уваги,  що земельна ділянка використовувалась ТзОВ «Княжин» у виробничих цілях і відносилась до земель промисловості. Надаючи відповідачу частину земельної ділянки для будівництва житлового будинку,  а частину для ведення селянського господарства сільська рада незаконно змінила цільове призначення цієї землі. Необгрунтованим є також і висновок суду про те,  що земельна ділянка на якій розміщені його будівлі,  належить Княженській сільській раді,  а земельна ділянка відповідача знаходиться на території Горішньозалучанської сільської ради,  оскільки він не підтверджується матеріалами справи. Судом не враховано висновку судової земельно-технічної експертизи щодо неможливості влаштування іншого,  крім існуючого заїзду до його будівель. Натомість суд зіслався на висновок повторної експертизи про можливість облаштування під'їзду до його будівель,  що не має юридичної сили. Прийняте Горішньозалучанською сільською радою рішення та видача відповідачеві Державних актів на право власності не земельну ділянку прийняті з грубим порушенням земельного законодавства і позбавили його доступу до приватної власності. Тому з цих підстав просив рішення суду скасувати,  ухвалити нове рішення,  яким його позов задовольнити.

Вислухавши доповідача,  пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з того,  що в результаті передачі в приватну власність ОСОБА_2  Горішньозалучанською сільською радою земельних ділянок будь-які права позивача не порушено,  оскільки належні йому на праві власності будівлі знаходяться на земельній ділянці Княженської сільської ради.

Судом встановлено,  що сторони є власниками будівель,  які раніше належали ТзОВ «Княжин». Зокрема,  позивачу належить склад-ангар та овочесховище,  відповідачу -адмінбудинок,  будівля прохідної та вагова. В договорах купівлі-продажу не зазначено на якій конкретно земельній ділянці вказані будівлі знаходяться.

З матеріалів справи вбачається,  що земельна ділянка,  яка належала ВАТ «Діброва» (правонаступник ТзОВ «Княжин») рішенням Горішньозалучанської сільської ради від 03.11.2005 року була вилучена у ВАТ та передана в землі запасу. Враховуючи,  що на частині цієї земельної ділянки знаходяться будівлі відповідача,  сільська рада вправі була вирішити питання про надання ОСОБА_2  у власність земельної ділянки для обслуговування переобладнаного в житловий будинок адмінбудинку та ведення селянського господарства. При цьому будь-яких прав ОСОБА_1 не порушено.

Як встановлено судом позивач на умовах оренди з Княженською сільською радою використовував земельну ділянку,  на якій знаходяться його будівлі і не позбавлений можливості облаштування до них під'їзду саме через землі Княженської сільської ради.

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку,  що позивач своїх вимог не довів,  а тому обгрунтовано з цих підстав відмовив йому у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає,  що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно,  а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують,  а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Керуючись  ст.  ст.  218,  307,  308,  309, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Снятинського районного суду від 10 вересня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.