Судове рішення 22-а-11062/08 від 01.04.2009

Судове рішення #3660386

Суддя І інстанції- С. П. Букрєй

Суддя-доповідач - С. А. Малашкевич

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

«05» листопада 2008 року справа № 22-а-11062/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1.

від відповідача - не прибули

розглянувши апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області
на постанову Артемівського міськрайоного суду Донецької області
від	11 серпня 2008 року

по адміністративній справі	№ 2-а-233/08 (суддя Букрєй С.П.)

за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області
про	визнання незаконною відмови в виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, стягнення заборгованості по недоотриманій компенсації на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки в сумі 5679,90 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про визнання незаконною відмову в виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, стягнення заборгованості по недоотриманій компенсації на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки в сумі 5679,90 грн.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2008 року у справі № 2-а-233/08 позовні вимоги задоволені, внаслідок чого визнана неправомірною відмова Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області в виплаті ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат; стягнуто на користь позивача суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 роки у розмірі 5679,90 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вказує на правомірність проведення виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 р. р. в розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562).

Позивач у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач у судове засідання на виклик суду не з»явився.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.02.06 р. (а.с. 6).

Позивачу фактично щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась наступним чином: за 2003 р. - 26,70 грн., 2004 р. - 26,70 грн., 2005 р. - 26,70 грн., за 2007 рік - 100 грн. відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. № 836 та з 2005 року Постанови КМУ від 12.07.05 р. № 562.

Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 26,70 грн. та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 100 грн.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії виплачується у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказані Постанови КМУ.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки у розмірі меншому п»яти мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірною та стягнув недоплачену суму такої допомоги за 2003-2005, 2007 роки у розмірі 5679,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2008 року у справі № 2-а-233/08 - залишити без задоволення.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2008 року у справі № 2-а-233/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 10 листопада 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді І. В. Геращенко

Т. Г. Арабей

Згідно з оригіналом

Суддя С. А. Малашкевич