Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич

                                                                                                                                 Суддя І інстанції - В. Ф. Люклянчук

 

 

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 

«21»  листопада 2008 року                                                          справа № 22-а-11122/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів              Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

 

при секретарі судового засідання  Денисенко К. С.

 

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

третьої особи - не прибули  розглянувши апеляційні скарги	Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради та ОСОБА_1
на постанову Стаханівського міського суду Луганської області
від	08 серпня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-698/08
за позовом	ОСОБА_1
До   третя особа   про	Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради    Головне управління Державного казначейства України в Луганській області  Визнання бездіяльності незаконною та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення

                                             

                              ВСТАНОВИЛА:

    

          ОСОБА_1звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов»язання відповідача зробити донарахування призначеної компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю з 2000 по 2007 рік щорічно, розраховуючи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати, стягнення з відповідача на його користь компенсацію за шкоду заподіяну здоров»ю - щорічної допомоги на оздоровлення з 2000 по 2007 р. в сумі 10011,50 грн.

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 08 серпня 2008 р. у справі № 2-а-698/08 позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнана бездіяльність відповідача щодо призначення та сплаті ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році незаконною; зобов»язано відповідача зробити перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 р., розраховуючи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати; стягнуто на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2180 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради та ОСОБА_1. подали апеляційні скарги.

 Зокрема Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради в апеляційній скарзі, просить скасувати вказане судове рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права, що, на думку відповідача, призвело до невірного вирішення справи. Відповідач вважає обґрунтованим та правомірним застосування у спірних правовідносинах положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Бюджетного кодексу та постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1в своїй апеляційній скарзі просить скасувати та визнати незаконною постанову місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вважає, що постанова місцевого суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправомірно була застосована позовна давність до спірних правовідносин, оскільки згідно ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я не поширюється.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду не прибули.

В апеляційній скарзі УПСЗН Стаханівської міської ради просив розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу УПСЗН Стаханівської міської ради такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 підлягає  задоволенню частково, з наступних підстав.

            Апеляційним судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи 1 категорії, внаслідок хвороб, які пов'язані з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  що підтверджується посвідченнями: серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (а.с. 6, 7).

            Позивачу фактично грошова допомога на оздоровлення виплачувалась наступним чином: за 2000 р. - 26,70 грн., 2001 р. - 26,70 грн., 2002 р. - 26,70 грн., 2003 р. - не виплачувалось, 2004 р. - 26,70 грн., за 2005 р. - 26,70 грн., 2006 р. - 120 грн., 2007 р. - 120 грн., відповідно до положень Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, від 12.07.05 р. № 562.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом безпідставно застосований річний строк для звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

 Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.

Як встановлено, позивач є інвалідом 2 групи 1 категорії, внаслідок захворювання, яке пов'язано з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто відповідач отримав ушкодження здоров»ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання бездіяльності незаконною та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки.

Разом з тим, вимоги позивача за ці роки підлягають частковому задоволенню, а саме за 2003 - 2005 р. р., з наступних підстав.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон).

            Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 1 та 2 групи допомоги у розміри п»яти мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 1 категорії - 26,70 грн., а з 2006 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в сумі 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

            Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, а не постанови №№  836, 562.

            Таким чином, слід визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки у розмірах менших від п»яти мінімальних заробітних плат.

             Колегія суддів вважає, що відповідач правомірно нарахував позивачеві допомогу на оздоровлення в 2006 році. Оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

            В частині вимог про визнання бездіяльності незаконною та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2002 роки слід відмовити, оскільки  виплату щорічної допомоги на оздоровлення  хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив такі позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.

            Отже, в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2002р. колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в позові саме до цього відповідача.

             Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за  2003-2005, 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі 5996,6 грн.:  2003 р. - 1025 грн.(205х5), 2004 р. - 1158,3 грн. (237х5-26,7), 2005 р. - 1633,3 грн. (332 грн. х 5-26,70), 2007 р. - 2180 грн. (460 грн. х 5 - 120).

  Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

 

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 08 серпня 2008 року у справі № 2-а-698/08 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 08 серпня 2008 року у справі № 2-а-698/08 - задовольнити частково.

Постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 08 серпня 2008 року у справі № 2-а-698/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, третя особа - ГУ ДКУ в Луганській області про визнання бездіяльності відповідача щодо призначення та сплаті ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році незаконною, зобов»язання відповідача зробити перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 р., розраховуючи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати, стягнення на користь позивача недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2180 грн.- скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов»язання відповідача зробити донарахування призначеної компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю з 2000 по 2007 рік щорічно, розраховуючи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати, стягнення з відповідача на його користь компенсацію за шкоду заподіяну здоров»ю з 2000 по 2007 р. в сумі 10011,50 грн. - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради щодо призначення та сплати ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення в 2003-2005, 2007 р. р. у розмірі меншому встановленого ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконною.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради зробити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003-2005, 2007 р. р., розраховуючи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент виплати.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1  недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки в сумі 5996,6 грн.

В решті частині вимог - відмовити.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

 

 

Головуючий                                                                                         С. А. Малашкевич

 

Судді                                                                                                     І. В. Геращенко

   

     Т. Г. Арабей

 

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                    С. А. Малашкевич