Судове рішення 22-а-10853/08 від 13.11.2009

Судове рішення #3660358

Суддя-доповідач – Малашкевич С. А.

суддя І інстанції – Ю. А. Ісаєнко

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«31» жовтня 2008 року справа № 22-а-10853/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача – Калько Т. Ю. – за довір.

від відповідача – Малєєва Т. С. – за довір.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

05 серпня 2008 року

по адміністративній справі№ 2-а-13445/08

за позовомУкраїнсько-Канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»

доДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000072340/0 від 08.05.2008 року та № 0000072340/1 від 17.06.2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько-Канадське спільне підприємство «Донбас-Ліберті» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000072340/0 від 08.05.2008 року та №0000072340/1 від 17.06.2008 року, прийнятих ДПІ у м. Харцизьку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, ДПІ у м. Харцизьку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог.

Апеляційна скарга вмотивована невірним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник апелянта у судовому засіданні мотиви апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважав постанову законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вваж є останні необґрунтованими, а судове рішення таким, що не підлягає зміні, з наступних підстав.

Під час розгляду спору встановлено наступне.

Як платник ПДВ, позивач 20 лютого 2008 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року , якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 399 085 грн. ( рядки 25.25.1), залишок від»ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду дорівнює 399085 ( рядок 24); у цей же день позивачем відповідачу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування у сумі 399085 грн., у рядку 3 якого визначено суму 828121 грн., та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

21 січня 2008 року позивачем до податкового органу подавалась декларація з податку на додану вартість за грудень 2007 року, рядком 21 якої визначено від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду - 399085 грн.; рядком 22.2 визначено, що до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду переноситься сума 399085 грн.

Правильність визначення позивачем зазначених сум та правильність заповнення зазначених рядків декларацій за грудень 2007 року, січень 2008 року відповідачем у суді не заперечується.

Відповідачем була проведена перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2008 р. Відповідно до акту перевірки від 18.04.08 р. № 746/23-4/0024286, встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 61609 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Харцизьку було прийняте податкове повідомлення- рішення від 08.05.08 р. № 0000072340/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 року на 61609 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, скарга була відхилена, а відповідачем прийняте 17.06.08 р. податкове повідомлення-рішення № 0000072340/1 аналогічне попередньому.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про незаконність прийнятих відповідачем рішень.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те , що позивачем у порушення вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до сплати податкового кредиту попереднього податкового періоду, тобто грудня 2007р. включено сплату постачальникам товарів у вартості товарів (робіт,послуг) суму податку на додану вартість у розмірі 400812 грн.. Платник податку у грудні 2007р. фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) крім податкового кредиту грудня 2007р. ще і кредиторську заборгованість за попередні періоди.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість та Розрахунок суми бюджетного відшкодування ( додаток 3 до декларації) за січень 2008р., у яких відображено: залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 399085 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду – 1150500грн., сума податкового кредиту попереднього періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів –828121грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 399085грн.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем (позивачем по справі) товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) згідно додатку № 3 (рядок 3) складає 828121 грн. Сам факт сплати податку у зазначеній сумі саме у грудні 2007 року не заперечується сторонами, але податковий орган вважає, що не вся сплачена сума відображується у рядку 3 додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість .

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія судів вважає, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 9.07.1997 р. за № 250/2054, приписам абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як п.п. 7.7.2 «а» п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Виходячи з принципу законності, викладеному у статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та погоджує зазначене застосування судом першої інстанції.

Колегія судів зазначає, що відповідач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Колегія судів також зазначає, що сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді.

Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За перелічених обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.08 р. у справі № 2-а-13445/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.08 р. у справі № 2-а-13445/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 05 листопада 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді І. В. Геращенко

Т. Г. Арабей