Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич
Суддя І інстанції - О. В. Ясинський
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
«22» жовтня 2008 року справа № 22-а-10718/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Запорожцевої Г. В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1.
від відповідача - Клименко К. О. - за довір.
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради |
|
|
|
|
|
на постанову Селидівського міського суду Донецької області |
|
|
|
|
|
|
від |
14 серпня 2008 року |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-13/08 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
|
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради |
|
|
|
|
|
про |
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум, |
|
|
|
|
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 14.08.08р. у справі № 2-а-13/08 позовні вимоги задоволені частково, а саме визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо не нарахування щомісячної виплати в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за 2005 рік на користь ОСОБА_1. відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнуто на користь позивача недоотримані нею щомісячні виплати в сумі 1763,90 грн. за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. У задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих сум щомісячних виплат у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за 2006 рік відмовлено. Провадження у справі стосовно позовних вимог про стягнення зазначених виплат за 2001-2004 р. р. закрито, у зв»язку з відмовою від позову.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за 2005 рік, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідач у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував позивач.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 07.04.1989 р. ОСОБА_1народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивачки - ОСОБА_2. є інвалідом 3 групи внаслідок хвороб, які пов»язані з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням категорії 1 серії НОМЕР_2 від 05.10.93 р., посвідченням серіїНОМЕР_3 від 17.03.99 р. ОСОБА_1. внесена до Державного реєстру постраждалих громадян внаслідок Чорнобильської кататсрофи, згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 20.09.93 р., має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач сплачував позивачу передбачену вказаною нормою Закону щомісячно виплату, але в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Постанова КМУ № 836).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм матеріального права, вважає, що виплати повинні здійснюватись у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 836.
Колегія суддів вважає зазначений висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті компенсації на дитину розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Постанови, положення, порядки готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів (пункт 10 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 915).
Таким чином, нормативно-правові акти КМУ повинні відповідати актам вищої юридичної сили.
Згідно ст. 67 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір щомісячної грошової допомоги дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи не збільшувався, в той час як Законами України про мінімальну заробітну плату та про державний бюджет на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово, і вказаний розмір щомісячної компенсації є значно нижчим за відповідний, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, кратний розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому до спірних правовідносин суд застосовує нормативний акт вищою юридичної сили - Закон України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку визнавши дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області неправомірними щодо не нарахування ОСОБА_1. щомісячної виплати в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за 2005 рік відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнув на користь її користь недоотримані щомісячні виплати в сумі 1763,90 грн. за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку, встановленого ст. 99 КАС України, для звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матерального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14.08.08 р. у справі № 2-а-13/08 - залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14.08.08 р. у справі № 2-а-13/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області щодо не нарахування щомісячної виплати в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за 2005 рік на користь ОСОБА_1. відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та стягнення на користь ОСОБА_1. недоотриманих щомісячних виплат в сумі 1763,90 грн. за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 24 жовтня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Арабей
Згідно з оригіналом
Суддя С. А. Малашкевич
Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич
Суддя І інстанції - О. В. Ясинський
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
(Вступна та резолютивна частини)
«22» жовтня 2008 року справа № 22-а-10718/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Запорожцевої Г. В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1.
від відповідача - Клименко К. О. - за довір.
|
розглянувши апеляційну скаргу |
Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради |
|
|
|
|
|
на постанову Селидівського міського суду Донецької області |
|
|
|
|
|
|
від |
14 серпня 2008 року |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-13/08 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
|
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради |
|
|
|
|
|
про |
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум, |
|
|
|
|
Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14.08.08 р. у справі № 2-а-13/08 - залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14.08.08 р. у справі № 2-а-13/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області щодо не нарахування щомісячної виплати в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за 2005 рік на користь ОСОБА_1. відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та стягнення на користь ОСОБА_1. недоотриманих щомісячних виплат в сумі 1763,90 грн. за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі буде складена 24 жовтня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Т. Г. Арабей