Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Справа № 05/136-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.В., судді Бухана А,І., судді Гагіна М.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача –Павицької Т.Б.
відповідача –не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 3965Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.06 по справі № 05/136-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - КМ" (місто Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (смт. Великий Бурлук)
про розірвання договору та зобов’язання повернути товар
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.06 по справі № 05/136-06 (суддя В.І.Ольшанченко.) у задоволенні позову в частині розірвання укладеного між сторонами договору № 3011/2005 від 30.11.2005 р. відмовлено Також відмовлено частині позову стосовно зобов'язання повернути товар, переданий по вказаному вище договору № 3011/2005 від 30.11.2005 р. при цьому вирішено питання про повернення позивачу зайво сплаченого ним своїм платіжним дорученням № 0595 від 24.07.06 р. сум державного мита у розмірі 470,50 грн.
Позивач з рішенням господарського суду області не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідач свій відзив на апеляційну скаргу не подав, разом з тим він надіслав телеграму із проханням про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити участь у призначеному судовому засіданні свого уповноваженого представника в зв’язку з його хворобою Виходячи з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості підстав, на які він посилався, колегія суддів не визнала поважність зазначеного телеграфного клопотання.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що:
30.11.05р. сторони уклали договір № 3011/2005 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає у власність і оплачує постачальнику вказане в п.1.1 договору обладнання загальній сумі 55550,00 грн. Відповідно до п.З.2 договору до вартості товару входить вартість доставки товару на підприємство покупця, шефмонтаж обладнання, навчання обслуговуючого персоналу. Шефмонтаж обладнання і навчання обслуговуючого персоналу, згідно попередньої заявки покупця, постачальник зобов'язаний провести на території, вказаній покупцем в заявці, в строки, узгоджені сторонами. Згідно п.4.1 договору покупець оплачує 50% загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, на підставі рахунку-фактури продавця. А решту 50% - протягом 3-х банківських днів з моменту вводу в експлуатацію у відповідності до п.7.1 даного договору. Відповідно до п.7.1 договору обладнання вважається введеним в експлуатацію продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання приймально-передаточного акту. Згідно п.7.2 договору підставою для підписання приймально передаточного акту є робота товару у відповідності з характеристиками, вказаними в технічній документації. У відповідності з п.7.3 договору покупець забезпечує технічні умови для установки і функціонування товару по вихідним даним продавця (надійне заземлення в місті встановлення обладнання). В пункті 7.4 договору продавець зобов'язався провести шефмонтаж і наладку поставленого товару протягом 1 дня при дотриманні покупцем п.7.3 даного договору. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1939 від 30.11.05 р. на суму 55550,00 грн .Відповідач оплатив відповідачу лише 28000,00 грн., як передбачено пунктом 4.1 договору, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 21.12.05 р.
За накладною № 1941 від 23.12.05 р. позивач поставив відповідачу обладнання, вказане в договорі. Відповідач прийняв обладнання, що підтверджується копією довіреності серії ЯЛМ № 476156 від 27.12.05 р.
23.05.06р. позивач направив відповідачу письмову вимогу від 19.05.06 р., в якій просив ввести в експлуатаціютовар, підписати акт прийому-передачі та перерахувати решту суми в розмірі 50% загальної вартості, а у разі відмови від введення в експлуатацію товару та підписання акту прийому-передачі повернути товар та розірвати договір. Решту суми відповідач не оплачував, оскільки позивач не надав йому акту прийому-здачі виконаних робіт, не здійснив шефмонтаж обладнання та навчання обслуговуючого персоналу. Як стверджує відповідач, позивач не направляв відповідачу акт прийому-здачі виконаних робіт, не провів шефмонтаж обладнання та навчання персоналу. Позивач не надав суду акту прийому-здачі виконаних робіт, доказів направлення відповідачу акту прийому-здачі виконаних робіт, визначення сторонами строку та порядку підписання акту прийому-здачі виконаних робіт, узгодження сторонами строку проведення шефмонтажу обладнання та навчання персоналу. 30.03.06 р. відповідач поставив обладнання на баланс та здійснює амортизаційні відрахування, оскільки відповідно до умов договору він набув право власності на це обладнання. Відповідач надав акт забезпечення технічних умов для встановлення та функціонування обладнання від 30.03.06 р., підписаний головним інженером, головним механіком та інженером КВПіА відповідача.
Стаття 651 ЦК України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Посилання позивача на те, що істотним порушенням відповідачем договору є не сплата останнім решти загальної вартості товару та не введення обладнання в експлуатацію, суд визнав безпідставними, оскільки строк оплати решти суми договору не настав, так як позивач не надав відповідачу акт прийому-здачі виконаних робіт, не здійснив шефмонтаж обладнання та навчання обслуговуючого персоналу.
За таких обставин, суд вирішив, що відповідачем не було допущено порушень умов договору.
Тому позовні вимоги, в частині розірвання договору, суд вважав недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. оскільки відповідно до статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Позивач не просив стягнути з відповідача збитки, а просив зобов'язати повернути товар, який перейшов у власність відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги, в частині зобов'язання відповідача повернути товар, суд визнав необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені позивачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи та не відповідають нормам чинного (і насамперед цивільного) законодавства України
Предметом спірного договору була купівля-продажу зазначеного у договорі устаткування, яке позивач фактично передав покупцю у власність, а останній, після його одержання та оплатою частини його вартості, самостійно налагодив та використав у своїй власній господарській діяльності, що підтверджено наданими відповідачем під час розгляду фінансово-бухгалтерськими та іншими документами. Недотримання по певним причинам сторонами у справі інших умов договору( стосовно шефмонтажу та навчання працівників відповідача) дійсно не являється законною підставою для розірвання договору купівлі-продажу ( різновидом якого являється договір поставки). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не заперечує проти одержання у власність зазначеного у договорі майна, його використання у своїй фінансово-господарській діяльності, але через особливості фінансово - бухгалтерського обліку ( пов’язаного з не оформленням позивачем відповідних документів) не може здійснити остаточний розрахунок з позивачем з врахуванням особливостей укладеного між ними договору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду у справі відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.06 по справі № 05/136-06 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
суддя Бухан А.І.
суддя Гагін М.В.