РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

Справа номер 2-612/2007р., 2-36/2008р.

09 січня 2008 року Славутицький міський суд Київської області в складі: головуючого Малишенко Т. О. при секретарі Журавській Л.Ф.

за участю сторін: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представник третьої особи відсутній.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Супермаркету „Вена", Товариства з обмеженою відповідальністю „Вена" м. Чернігова, третя особа: Закрите акціонерне товариство „Міжнародний іпотечний банк" - про розірвання договору купівлі продажу, стягнення збитків та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про розірвання договору купівлі продажу, стягнення збитків та моральної шкоди. Посилається на те, що 15.09.2007 року він за кредитним договором придбав у супермаркеті „Вена" будівельні матеріали і меблі. Будівельні матеріали 18.09.2007 року були доставлені. Меблі магазин зобов'язався доставити протягом одного місяця, 13.10.2007 року він звернувся до магазину з вимогою про доставку меблів. В усній формі йому повідомили, що придбані ним меблі відсутні і коли вони будуть невідомо. 27.10.2007 року він звернувся з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу в частині меблів як товару, який перелічений в замовленні на доставку на суму 7031 гривню 20 копійок, і повернення цієї суми в банк. Оскільки відповідачі ніякі міри для задоволення його вимог не прийняли, то просив стягнути з відповідачів на свою користь вартість недопоставленого товару у сумі 7031 гривні 20 копійок, вартість оренди житла за два місяці 1200 гривень, вартість оренди житла у міста у сумі 544 гривні, неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару за кожен день затримки виконання його вимог з 27.10.2007 року по 20.11.2007 року у сумі 1406 гривень 24 копійки. Також вважає, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 5000 гривень.

У судовому засіданні позивач і представник позивача зменшили розмір позовних вимог, на суму 7031 гривні 20 копійок, оскільки відповідачі повернули ці кошти банку, про що він отримав листи як від Банку так і від відповідачів. Інші позовні вимоги підтримали в повному об'ємі.

Представник відповідачів ТОВ Фірми „Вена" позовні вимоги не визнав в повному об'ємі, суду пояснив, що меблі позивач вибирав по каталогу, механізм замовлення меблів тривалий, позивач був попереджений, що строк виконання даного замовлення по факту надходження меблів до магазину від виробника. Оскільки позивач відмовився від меблів, то на його вимогу вони повернули до банку гроші за меблі. Вважає вимоги позивача безпідставними.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач 15.09.2007 року уклав кредитний договір з забезпеченням заставою номер 372/447Т123, відповідно якого AT „Міжнародний іпотечний банк" і ОСОБА_1, уклали Договір - позику грошових

коштів для придбання будівельних товарів і меблів, перелік яких вказано у Договорі. При цьому Позичальник тобто ОСОБА_1 доручає Банку перерахувати на рахунок продавця, в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю „Вена", кошти за товар. При цьому у п. 1.6 даного Договору вказано, що Позичальник, тобто ОСОБА_1, набуває право власності на товар у день перерахування Банком кредитних коштів на рахунок Продавця, тобто ТОВ Фірма „Вена".

Відповідно до бланків замовлення на доставку від 15.09.2007 року, будівельні матеріали позивачу були доставлені 18.09.2007 року, а меблі повинні були бути доставлені по приходу. Як з'ясовано у судовому засіданні, по усній домовленості протягом одного місяця з моменту замовлення.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Стаття 694 ЦК України передбачає продаж товару у кредит, при цьому у разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого у кредит, застосовується положення ст. 655 ЦК України. Тобто в даному випадку встановлено, що між сторонами відбулася купівля-продаж, а відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму. При цьому відповідно ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України, тобто у семиденний строк з дня пред'явлення цієї вимоги.

Між сторонами було укладено усний Договір купівлі-продажу, проте відповідно до кредитного Договору позивач набув право власності на товар у день перерахування Банком коштів на рахунок відповідачів. Представник відповідача не заперечував того, що кошти відповідачами були отримані, тому суд вважає, що у позивача виникло право вимагати від відповідачів свою власність, в даному випадку меблів. Відповідно до „Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами", відповідач повинен був здійснити доставку товарів у термін згідно з домовленістю сторін, але не пізніше п'яти днів з моменту оформлення покупки. Посилання представника відповідача на те, що позивач замовляв меблі по каталогу і строк виконання даного зобов'язання здійснюється по факту надходження меблів до магазину від виробника, про що позивач був повідомлений, є безпідставними, так як в судове засідання не надано жодних доказів про те, що дійсно при замовленні меблів відповідачі роз'яснили позивачу, що меблі будуть доставлені тільки після їх виготовлення виробником.

Законом „Про захист прав споживачів" передбачено широке коло прав споживачів (громадян) під час придбання, замовлення або використання товарів для задоволення своїх побутових потреб. Зокрема, відповідно до ст. З Закону України „Про захист прав споживачів", споживачі мають право на державний захист своїх прав, гарантований рівень споживання, належну якість товару, торговельного та інших видів обслуговування, безпеку товарів, необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів. Споживачі можуть розраховувати на відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами у випадках передбачених законодавством, а також коли покупець (споживач) зазнав збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торгівельній діяльності. Відповідно ст. 700 ЦК України, продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право

вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Як з'ясовано у судовому засіданні, 27.10.2007 року позивач скористався своїм правом і надіслав лист до відповідача з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу в частині товарів у вигляді меблів. Відповідно до штампу на конверті 26.11.2007 року позивач отримав від відповідачів лист про те, що кошти у сумі 7031 гривні 20 копійок повернуто до Банку, при цьому у листі посилаються на те, що він був попереджений про доставку меблів тільки після їх виготовлення заводом-виробником та в порядку черги, що зможе зайняти досить тривалий час. Хоча на вимогу суду надати такий документ чи інший доказ, що позивач дійсно на момент укладання договору купівлі - продажу, тобто на 15.09.2007 року, дійсно був повідомлений про цей факт, представник відповідача не надав жодних доказів.

Статтею 702 ЦК України передбачено продаж товару за зразками. Дійсно сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразками товару (за описом, каталогом). Згідно з Рекомендаціями щодо продажу товарів по зразках, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 20 липня 2000 року номер 152, продаж товарів за зразками - це форма роздрібного продажу товарів, за яким покупець вибирає непродовольчі товари. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця (протягом п'яти днів з моменту оформлення і оплати покупки) відповідно п.24 вищезазначених Рекомендацій.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідачі порушили права позивача. В частині вимог про стягнення вартості недопоставленого товару у вигляді меблів на суму 7031 гривню 20 копійок позивач відмовився, так як до прийняття рішення по суті відповідачі виконали вимогу позивача. Проте суд вважає, що відповідачі в даному випадку надали позивачу неякісні послуги і відповідно ч.5 ст. 709 ЦК України за кожний день прострочення продавцем невиконання вимоги продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару. Тобто вимога в частині стягнення одного відсотка вартості товару за кожен день затримки виконання вимог позивача підлягає задоволенню, з 27.10.2007 року по 20.11.2007 року у сумі 1406 гривень 24 копійки.

Вимоги позивача в частині стягнення вартості оренди житла за два місяці у сумі 1200 гривень і вартості оренди житла у міста у сумі 544 гривні не підлягають задоволенню, так як вони необгрунтовані і не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

В той же час суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер, обсяг і тривалість його душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, вимоги розумності і справедливості, моральну шкоду суд оцінює у грошовому еквіваленті у сумі 3000 гривень.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд дійшов висновку що відповідачами не надано переконливих доказів, які б стверджували їх заперечення.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 209, 210, 211, 212, 213-218 ЦПК України, ст. ст. 509, 655, 694, 698, 704, 708, 709 , 23 ЦК України, суд

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма "Вена" на користь ОСОБА_1 неустойку з 27.10.2007 року по 20.11.2007 року у сумі 1406 гривень 24 копійки, моральну шкоду у сумі 3000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма "Вена" Судовий збір у сумі 59 гривень 50 копійок, і витрати за інформаційно-технічне забезпечення у сумі 37 гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.