РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа номер 2-636/2007р., 2-51/2008р.

08 січня 2008 року Славутицький міський суд, Київської області в складі: головуючого Малишенко Т. О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участі сторін: позивача: ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у попередньому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про визнання права на спадкове майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання права на спадкове майно. Посилається на те, що 14 січня 2002 року помер їх син ОСОБА_3, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді належної йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло частки у житловому приміщенні, яке розташоване за адресою м. Славутич, Чернігівський кв-л 6.10 кв.13. Тому просить визнати, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, який помер 14 січня 2002 року, у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, складає 1/3 частку даного житлового приміщення. Визнати за ним право на спадщину у вигляді 1/3 частки житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася як спадок після смерті ОСОБА_3, який помер 14 січня 2002 року.

На попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Відповідачі на попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнала в повному об'ємі, то сторони просили розглянути справу по суті, тому при таких обставинах справи, суд вирішив продовжити слухати справу по суті і виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 14 вересня 1995 року, яке було видано згідно розпорядження генерального директора ВП "Чорнобильська АЕС" за № 320-пр. від 14 вересня 1995 року позивачу на склад сім'ї: він - ОСОБА_1 П, його дружина ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3, було передано у спільну сумісну власність житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Право їхньої спільної сумісної власності на це приміщення 23 квітня 1996 року було

зареєстровано Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації Київської області за реєстровим № 449/13.

Відповідно до цього правовстановлюючого документу вони троє стали співвласниками житлового приміщення у рівних долях, оскільки як з'ясовано у суді, між ними не було ніякої домовленості щодо частки кожного у спільній сумісній власності під час передачі вищевказаного житлового приміщення їм у приватну власність під час приватизації.

14 січня 2002 року помер ОСОБА_3, який є сином сторін, після його смерті залишилася спадщина у вигляді належної йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло частки у житловому приміщенні сторін.

З цієї причини виникло питання щодо прийняття та оформлення спадщини ОСОБА_3 , до якої відноситься його доля /частка/ у житловому приміщенні, належному сторонам на праві спільної сумісної власності.

З наданих документів вбачається, що 27 листопада 2007 року державним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області за поданою заявою позивача був виданий Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі за № 11911021. Але під час звернення до державного нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи позивачу повідомили, що він не зможе оформити своє право на спадщину у його житловому приміщенні, яка залишилася після смерті сина, так як в Свідоцтві про право власності на житло від 14 вересня 1995 року не було вказано розмір частки /долі/ кожного з них під час передачі даної квартири у спільну власність.

Із оглянутих у судовому засіданні документів вбачається, що на даний час співвласниками їхньої квартири, є позивач - ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2, та їх син ОСОБА_3 , який помер. Спадкоємцями першої черги за законом на спадщину, що залишилася після смерті їхнього сина ОСОБА_3 , на сьогоднішній день є двоє осіб: позивач - ОСОБА_1, та відповідач - його дружина ОСОБА_2, яка офіційно у встановленому законом порядку 27.11.2007 року подала державному нотаріусу заяву про небажання приймати спадщину.

У відповідності до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У судовому засіданні з'ясовано, що ніякої домовленості, ні усної, ні письмової, щодо часток кожного з них у житловому приміщені, під час отримання його у власність, в них не було. Інше законом також не встановлено.

Відповідно, з цього виникає право кожного з них, позивача - ОСОБА_1, його дружини ОСОБА_2, та їх сина ОСОБА_3 , який помер на 1/3 частку житлового приміщення.

У судовому засіданні було з'ясовано, що на момент смерті сина сторін ОСОБА_3 , який є спадкодавцем, вони були з ним зареєстровані та проживали разом за однією адресою. В цій же квартирі позивач та його дружина ОСОБА_2, мешкають по цей час і несуть всі витрати по її утриманню. Тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України позивач вважається особою, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном. Спадковим майном, яке залишилося після смерті "їхнього сина ОСОБА_3 , є 1/3 частка вищевказаного житлового приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 174, 209, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 364, 368-370, 372, 1268 ЦК України,

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, який помер 14 січня 2002 року, у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, складає 1/3 частку даного житлового приміщення.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадщину у вигляді 1/3 частки житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася як спадок після смерті ОСОБА_4, який помер 14 січня 2002 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицькии міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.