Справа № 357/10957/13-ц Головуючий у І інстанції Дубановська І.Д.

Провадження № 22-ц/780/835/14 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 26 23.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду посилаючись на те, що 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», що згідно з наказом тимчасового адміністратора від 05 червня 2009 року № 215, було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01159.08.2. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 отримала відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000, 00 доларів США строком до 26 червня 2015 року з процентною ставкою в розмірі 7,7 % річних. Кредитні кошти надавались на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 26 червня 2008 року укладено договір застави транспортного засобу. Предметом договору є автомобіль марки VW, модель PASSAT, рік випуску 2008 , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, 26 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язувалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Однак ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 15 листопада 2013 року у неї виникла заборгованість в розмірі 44679, 57 доларів США та 3 912 860, 49 грн. пені.

На підставі викладеного просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 679, 57 доларів США та 3 912 860, 49 гривень пені.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 77.1/АК-01159.08.2 у розмірі 44 679, 57 доларів США та 3 912 860, 49 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що 10 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої передбачалося збільшення процентної ставки за кредитним договором з 7,7% річних до 9,7% річних. Тим самим у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання збільшувалася відповідальність поручителя.

Жодної додаткової угоди до договору поруки щодо збільшення процентної ставки не укладалось. Поручитель не надавав згоди ні банку, ні боржнику на збільшення процентної ставки. Тим більше банк не проінформував поручителя про укладення додаткової угоди до кредитного договору.

Таким чином такі дії є підставою для припинення договору поруки.

Крім того п. 2.1. договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів заборгованість в повному обсязі.

Але жодного письмового повідомлення про заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором та про необхідність її погашення ні від позичальника, ні від банку на адресу поручителя не надходило.

Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити банку у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та змінити рішення суду в частині розміру стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по пені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01159.08.2 від 26 червня 2008 року.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, банк відкриває відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000, 00 доларів США строком до 26 червня 2015 року.

Забезпеченням виконання зобов'язання за кредитним договором є застава автомобільної марки VW, модель PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Між банком та ОСОБА_1 26 червня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

10 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору.

Відповідачі свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконують у зв'язку з чим, станом на 15 листопада 2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 44 679,57 доларів США та 3 912 860, 49 грн. пені.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того що жоден з відповідачів не виконує взяті на себе зобов'язання за договорами, що укладені відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з чим порушуються права позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак ОСОБА_2 не надала суду докази, які б підтверджували те, що вона не погоджується із заборгованістю, яка виникла перед банком, що свідчить про визнання нею боргу наведеного в розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1,6 %, суд виходив з того, що така ставка врегульована п. 3.6. кредитного договору.

Доказів, які б підтверджували про не визнання нарахованого розміру пені відповідачами до звернення позивачем до суду, в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк та відповідно до умов договору та вимог закону.

У випадку невиконання особами взятих на себе зобов'язань, то відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, поручитель не повідомлявся банком про укладення додаткової угоди до кредитного договору, відповідно до якої збільшена процентна ставка з 7,7 % до 9,7 % річних. Тим більше укладалось жодної додаткової угоди до договору поруки, відповідно до якого розмір процентної ставки є 7,7 % річних.

Також ні банк, ні позичальник (боржник) не повідомляли поручителя про виникнення заборгованості та про необхідність її погашення. А відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання позичальника за кредитним договором на підставі письмово повідомлення.

Однак ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, а доводи апеляційної скарги щодо порушення банком умов договору поруки не були предметом спору та не можуть бути прийняті судом до уваги.

З висновком суду першої інстанції про стягнення пені з відповідачів у розмірі 3 912 860 (три мільйона дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 49 коп., колегія суддів погодитися не може враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягненя неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із позовної заяви, позивач нарахував пеню за весь період невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору.

02 червня 2011 року ОСОБА_2 зверталась до суду із заявою в якій просила суд застосувати до вимог щодо пені спеціальну позовну давність, але суд першої інстанції при ухваленні рішення залишив вказані обставини поза своєю увагою.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 15 листопада 2013 року (а.с.182 т.2) пеня за період з 02.07.2009 року по 02.07.2010 року становить 107 080,71 грн. Судова колегія вважає, що право позивача на стягнення пені підлягає захисту лише в частині нарахування пені за один рік, а тому рішення суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення пені у розмірі 107 080,71 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 усно доповнив доводи своєї апеляційної скарги також тим, що розрахунки заборгованості банком зроблені неправильно, оскільки в 2009 році банк надав ОСОБА_2 довідку про погашення заборгованості за кредитом.

Разом із тим, судова колегія не може прийняти ці доповнення і розглянути їх, оскільки вони зроблені поза межами строку на апеляційне оскарження. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 на ці обставини не посилалась.

Враховуючи викладене та доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру пені, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визначення розміру пені і ухвалити в цій частині нове рішення, а в іншій частині залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2013 року скасувати в частині визначення розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області, МФО 321024 пеню за несвоєчасне виконання умов кредитного договору № 77.1/АК-01159.08.2 від 26 червня 2008 року у розмірі 107 080, 71 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: