ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
21.11.06 Справа № А-3/100
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Скочко Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року
у справі № А-3/100, суддя М.М.Фрич
за позовом ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»
до відповідача ДПІ у Надвірнянському районі
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Кузюк І.Ю. –представник (довіреність у справі)
від відповідача –Яремин М.М.- представник (довіреність у справі)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року у справі № А-3/100 позовні вимоги ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі № 0000822301/0 від 18.04.2006 року та № 0001022301/2 від 10.07.2006 року.
Господарський суд Івано-Франківської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що законодавством передбачено можливість направлення суми відсотків за бюджетною заборгованістю по податку на додану вартість на погашення інших податків, подачею у встановлені строки позивачем відповідної заяви до податкового органу про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість та наявність доказів про її отримання відповідачем, тому суд прийшов до висновку, що у спірному випадку відсутній факт несвоєчасної сплати податкових зобов’язань, а отже позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 18.04.2006 року задоволив. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001022301/2 від 10.07.2006 року, то суд прийшов до висновку, що і в спірному випадку також відсутній факт несвоєчасності сплати податкових зобов’язань.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу № 5317/10/10-17 від 13.09.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах : при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання – розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Крім цього, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом порушено п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.7.7. ст..7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, абз.6 п.1 Податкового роз’яснення затвердженого Наказом ДПА України 13.11.2002 року № 540. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі № 0000822301/0 від 18.04.2006 року є безпідставним та таким, що не відповідає чинному законодавству України, так як позивачем своєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання, оскільки всупереч вимогам п.8, п.п.8.2, п.п.6.5 Наказу, які носять імперативний характер, Надвірнянська ОДПІ, на підставі заяви платника податків, не виконала свого обов’язку та не здійснила повернення належного позивачу податку на додану вартість шляхом зарахування його в рахунок сплати податку на прибуток згідно поданої позивачем декларації за ІV квартал 2003 року. Також позивач посилається на те, що термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 69 000 грн. згідно поданої 09.08.2004 року декларації за ІІ квартал 2004 року, спливав 19.08.2004 року, а 18.08.2004 року позивач по платіжному дорученню № 160 сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання в розмірі 69 000 грн., а тому вважає, що прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток на цю суму згідно поданої 09.08.2004 року декларації за ІІ квартал 2004 року не було.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Підставою прийняття ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області спірного податкового повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 18.04.2006 року, відповідно до якого, на підставі 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, за затримку на 91 календарний день граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 42 100 грн. зобов'язано ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття" сплатити штраф в розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу –21 050грн., було порушення, зафіксоване у акті № 59/23-00152230 від 06.04.2006 року, складеного за результатами проведеної податковим органом перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року, а з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування –за період з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року, а саме : ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»в порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року несвоєчасно сплачено самостійно задекларовані податкові зобов’язання з податку на прибуток.
За результатами адміністративного оскарження позивачем інших податкових повідомлень-рішень, прийнятих податкових органом на підставі даної перевірки, ДПІ в Надвірнянському районі, на виконання рішення ДПА в Івано-Франківській області № 1006/10/25-019/61 від 03.07.2006 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001022301/2 від 10.07.2006 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 84 565,77 грн. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у розмірі 16 930,15 грн.
У відповідності п. 6.5 Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86 "Про затвердження змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року за N 489/5680), за заявою платника податків суми відсотків за бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість можуть бути направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 8.2. Наказу, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми податку на додану вартість у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі «зміна напряму відшкодування за сумами податку на додану вартість, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до поданої Позивачем 09.02.2004 року декларації за IV квартал 2003 року термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток спливав 19.02.2004 року. Як вказано податковим органом 09.02.2004 року ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" надіслало на адресу ДПІ Надвірнянському районі заяву № 06-442 (а.с.20) з повідомленням про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість, а саме бюджетної заборгованості за процентами по несвоєчасному відшкодуванню податку на додану вартість та зарахування його частини в сумі 42 100 грн. в рахунок сплати податку на прибуток за IV квартал 2003 року. Про отримання ДПІ в Надвірнянському районі вказаної заяви свідчить наявний на заяві штамп відповідача від 09.02.2004року.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством передбачено можливість направлення суми відсотків за бюджетною заборгованістю по податку на додану вартість на погашення інших податків, подачею у встановлені строки, відповідної заяви до податкового органу про зміну напрямку відшкодував податку на додану вартість та наявність доказів про її отримання відповідачем. Судом підставно зроблено висновок, що в спірному випадку відсутній факт несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, а отже позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 18.04.2006 року ДПІ Надвірнянському районі підставно задоволені, так як заяву позивачем до податкового органу було подано 09.02.2004 року, а кінцевий термін сплати податку на прибуток спливав 19.02.2004 року, окрім цього, про отримання відповідачем такої заяви свідчить штамп ДПІ у Надвірнянському районі від 09.02.2004 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001022301/2 від 10.07.2006 року, податковий орган вважає, що про строчка сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 84 565,77 грн. мала місце згідно поданих Позивачем декларацій за І, ІІ квартал 2004 року, проте термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 69 400 грн. згідно поданої 07.05.2004 року декларації за І квартал 2004 року спливав 20.05.2004 року, при цьому позивачем подано докази направлення на адресу ДПІ у Надвірнінському районі листа-заяви № 06/1646 (а.с.36) про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість та зарахування його частини в сумі 69 400 грн. в рахунок сплати податку на прибуток за І квартал 2004 року, відповідно до вище вказаного наказу. Даний лист був отриманий відповідачем 07.05.2004 року, про що свідчить наявний на заяві штамп.
ДПІ у Надвірнянському районі 24.05.2004 року своїм повідомленням № 3062/8/19-315 (а.с.37) підтверджено, що позивачем проведено відшкодування по податку на прибуток в сумі 69 400 грн.
У відповідності до поданої позивачем 09.08.2004 року декларації за ІІ квартал 2004 року, термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 69 000 грн. спливав 19.08.2004 року, проте, позивачем подано належним чином завірену копію платіжного доручення № 160 (а.с.40) про оплату 18.08.2004 року узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 69 000 грн.
Одночасно, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2004 року у справі № А-8/47 між цими ж сторонами, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо правомірності сплати податкового зобов’язання шляхом направлення заяви платником податків про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість і в випадку своєчасності подачі такої заяви, податкове зобов’язання вважається сплаченим вчасно.
Згідно ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті є самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року у справі № А-3/100 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2006 року у справі № А-3/100 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.